Еволюція жанру трагедії у творчості Софокла. Проблема року та свободи людини в трагедії «Едіп-цар».

Софо́кл — давньогрецький трагік, драматург, один із трьох найвизначніших трагічних поетів класичної Греції, який займає за часом життя і характером творчості місце між Есхілом та Еврипідом. До нас дійшло сім трагедій Софокла, з яких за змістом три належать фіванського циклу: «Едіп», «Едіп в Колоні» та «Антігона»; одна до циклу про Геракла — «Деяніра», і три до троянського: «Еант», найбільш рання з трагедій Софокла, «Електра» і «Філоктет». Крім того, у різних письменників збереглося близько 1000 фрагментів. Крім трагедій, Софоклу приписували також елегії, пеани і прозові міркування про хор. Основну увагу привертала людина, її характер, рішення, вчинки. Трагедії Софокла — найкращі зразки античної трагедії, як її визначив Аристотель у своїй «Поетиці»: «Трагедія — це відтворення витонченою мовою (різною в різних частинах трагедії) серйозної і закінченої дії, що має певний обсяг і відтворення не розповіддю, а дією, яка викликаючи жаль і страх, спричинює катарсис(очищення)подібних афектів.» Софокл відмовився від принципу трилогії з пов'язаними між собою її частинами: у нього кожна окрема трагедія являє собою цілком завершене драматичне ціле, що закінчується загибеллю головної дійової особи. Характерні риси трагедій Софокла: складність композиції, велика кількість театральних ефектів, централізація навколо головного персонажа, вживання трагічної іронії тощо.П'єса Софокла була прийнята Аристотелем в «Поетиці» за ідеал трагічного твору і зіграла величезну роль в історії античної драми. Її героєм стала людина, яка усвідомила свою провину і стратила себе за це. Трагедійний фінал у п'єсі Софокла не пов'язаний з пристрастями і пороками самого головного героя, а зумовлений понад долею.
Трагедії Есхіда – породження епохи становлення і розквіту полісів.А молодший сучасник «батька трагедії» - Софокл – жве в іншу епоху,в епоху найпишнішого розквіту давньогрецької культури,а відтак він переживає і початок занепаду міст-держав,зокрема й афінської демократії.
Художні особливості трагедій Софокла:
• в центрі трагедії – людина,а не бог і не титан
• трагедій визначає ретельна робробка людських характерів.Софокл зображає особистість цільну,глибоку,підкреслюючи не лише позитивні,а й негативні риси
• драматург вводить у дію третього аткора,посилюється драматизм
• відбувається скорочення партій хору,а кількість учасників хору збільшується з 12 до15
• Софокл урізноманітнив композиці. і техніку трагедії,обов’язковим елементом його трагедії є пролог,в якому викладається передісторія подій.
• Софокл першим вводить в театральне дійство живописні декларації
• найбільшим було те що він виділив свої драми із складу трилогії

Дата добавления: 2015-07-16