Поняття «світова література» та проблема її періодизації. Основні теорії походження літератури.

Творцем терміну «світова література» офіційно вважають Йоганна Вольфганга фон Гете, який у 1827 році вжив німецький вислів Weltliteratur. Але концепція терміну набагато старша (Вольтер, Віко, Лейбніц). У 20 ст. склалося 4 основні підходи до визначення поняття «світова література»:
1. Світ. літ. – це сукупність усіх написаних і надрукованих творів людства від найдавніших часів і до наших днів
2. Світ. літ. – це вибране з літературної спадщини різних народів, вузьке коло найбільш яскравих і цінних творів
3. Світ. літ – це процес взаємовпливу та взаємобачення національних літ, що ивникає лише на певному етапі розвитку людства.
4. Світ. літ – це спільність національних літератур різних народів світу, незалежно від взаємовпливів і культурного обиіну.
Але концепція набагато старша (Вольтер,Віко,Лейбніц.) Однак саме Гете вперше зауважує, що різні національні літератури базуються на загальних людських цінностях, тому, незважаючи на існуючі відмінності між ними, залишаються нерозривно пов'язаними. В ширшому значенні цей термін означає всю літературу, створену в будь-якій точці світу від початку існування людської цивілізації. У вузькому сенсі — це узагальнена концепція літератур, створених різними мовами, які класифікуються так: Європо-орієнтована література, література за жанрами, література континентів, література націй, і так далі.
4 великі періоди світової літератури:
1.Стародавня література
2.Середньовічна література
3.Нова література
4.Новітня література
Історичний період має вагоме значення для класифікації літератури,бо висвітлює суспільні відносини тієї чи іншої доби. Хоча зараз літературознавці зменшують значення суспільних чинників у розвитку літератури,повністю їх відкидати не можна. Поділ літератури за періодами є основним принципом класифікації літератури.Під періодом збирається історія літератури,персоналії та літературні твори. Виокремлення літературних періодів є зручним для читачів.Крім великих періодів,іноді є доцільним поділ на підперіоди.
Основні теорії походження літератури як словесного мистецтва:біологічна,релігійна,наслідувальна,міфологічна,трудова,ігрова,магічна.Найбільш доказова теорія походження літ. належить Олександру Веселовському.На його думку всі мистецтва зокрема й література розвиваються із певного ритуалу або обрядового дійства яке було синкретичним за своєю природою тобто воно містило зародки окремих видів мистецтва

2..Своєрідність літератури Стародавнього Єгипту та Месопотамії. «Епос про Гільгамеша».

На територіх Стародавнього Сходу сформувались 3 культурні осередки:
1.Долина ріки Ніл,Межиріччя(Месопотамія),о.Крит,пд..Балканського п-ва(4-3 тис.до н.е.)
2. Долина р.Інд (4-3 тис. до н.е.)
3. Середня течія ріки Хуанхе (2 тис. до н.е.)
Зароджуєься література на території Межиріччя(прибл. 3 тис. до н.е.)Долину рік Тигр і Євфрат в той час нас 2 народи:шумери і аккадці. Саме цими мовами створилися найдавніші пам’ятки та території цих народів. В Месопотамії існував фольклор,лірика(інтимна та релігійна) та епос.
Найбільше досягнення культури Месопотамії - писемність. Раніше за всіх її створили шумери в IV тисячолітті до н. е. Спочатку з'явилося малюнкове письмо - піктографія. Поступово окремими знаками почали позначати вже не слово, а склади і звуки, а малюнки змінили свій вигляд. Для письма використовували глину - найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі.З ретельно очищеної глини виготовляли табличку, напис наносили паличкою або металевим стержнем. За формою клиноподібних рисок писемність отримала свою назву - клинопис. Готову табличку обпалювали у спеціальних печах.«Е́пос про Гільгаме́ша», або поема «Про того, хто все бачив» (ša nagba imuru) — скарбниця поезії, один із найдавніших літературних творів людства, створений у XXII столітті до н. е. в Стародавньому Шумері.Найдавніший фрагмент епосу про гільгамеша датується поч. 2 тис. до н.е. У 1827 р.Джордж Сміт знайшов глиняну табличку,в якій містилися згадки про всесвітній потоп.
4 частини:
1. Розповідь про перетворення енкіду та приручення до цивілізації
2. Похід Гільгамеша та Енкіду до кедрового лісу та перемога над Хумбабу
3. Суперечка Гільгамеша і Іштар, бій з небесним биком
4. Подорож Гільгамеша в пошуках безсмертя
В епосі розповідається про дружбу правителя Гільгамеша з дикою людиною Енкіду,про їхні подвиги,про смерть Енкіду й пошуки Гільгамеша таємниці безсмертя. Одна з частин епосу містить розповідь про Всесвітній потом. Гільгамеш, ймовірно,реальний правитель,царював у місті Урук приблизно 3000-2500 роках до РХ,десь за 400 років до написання поеми. Докази реального існування Гільгамеша знаходять при дослідженні фактів про царів міста Кіш – Агга і Енмебарагеші.Поема про Гільгамеша складається з 1 глиняних таблиць.Іноді до неї зараховують ще одну,дванадцяту.Багато в чому епос про Гільгамеша подібний до пізнішої аркадської поеми про Атрахасіса. Проблема марності людського життя і неминучості смерті є центральною у Епосі про Гільгамеша.Врешті-решт Гільгамеш змушений підкоритися волі богів,але при цьому він кидає їм виклик.

Дата добавления: 2015-07-16