Поняття «антична література». Основні періоди античної літератури та їх специфіка. Своєрідність давньогрецької літератури.

Анти́чна літерату́ра— література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях).Поняття античність виникло в епоху Відродження коли італійські гуманісти застосували його до греко-римської страовини,найбільш раннього історико-культурного періоду який їм був відомий. Сьогодні існує дві точки зору на позначення терміну «антична література»:
1. Антична література вкл.. в себе 3 великі періоди: Література Стародавньої Греції,Література еллінізму,Література Стародавнього Риму
2. Антична література вкл.. в себе 2 великі періоди:Література Стародавньої Греції,Література Стародавнього Риму
Розквіт Стародавньої Греції та відповідно літератури обумовлений цілою низкою чинників:
1.Географічні умови(зручне розташування,близькість до Єгипту,цивілізацій,теплий клімат)
2.Соціально-політичні умови(формування демократії)
3.Риси грецького національного характеру(практичні,мислителі)
4.Культурний(відбувся 4 поділ праці-відокремлення науки від ремесла)
Одночасно з античною культурою в басейні Середземного моря розвивалися іншідавні культури і, відповідно, літератури: давньокитайська, давньоіндійська, давньоіранська, давньоєврейська — серед яких видатне місце займала стародавня Іудея. Хоч давньоєгипетська література переживала на той момент період розквіту, антична й іудейська культури стали підвалинами усієї західної цивілізації і мистецтва.В античній літературі сформувалися основні жанри європейської літератури в їхніх архаїчних формах і основи науки про літературу. Естетична наука античності визначила три основні літературні роди: епос, лірику і драму (Арістотель), ця класифікація зберігає своє базове значення донині. Всі твори давньої Грецької літератури поділяються на три основні роди: епос, лірика та драма. Давньогрецька література найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають 11 століття до н. е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину 6 століття н. е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах. У цьому проміжку часу розрізняють два періоди:перший — від зародження літератури до 3 століття до н. е., переважно творчий період;другий — від початку александрійської вченості до Юстиніана, переважно час вивчення колишньої літератури і засвоєння давньогрецької освіченості іншими народностями.

5. «Гомерівське питання». Міфологічна та історична основа поем Гомера, їхня художня своєрідність і культурне значення.

Гомерівське питання — сукупність проблем, пов'язаних із з'ясуванням виникнення гомерівських поем, ставлення до Гомера, їх подальшої формації і взаємин. За висловом Кауера, одного з найкращих «гомеристів» початку 20 століття, гомерівське питання становить «проблему з проблем». Коротко суть «Гомерівського питання» можна сформулювати так:1.Чи існував Гомер насправді, як конкретна історична особа, чи це вигаданий образ?2.Чи «Ілліаду» й «Одіссею» створила одна людина (автор), чи ці епоси складалися в різний час у різних еллінських землях, різними людьми спонтанно, а потім були зібрані якимсь «редактором» (Гомером)?3.Чи поеми виникли з розрізнених пісень, зібраних колись до купи, а чи виросли з якихось єдиних «празерен»?Велика заслуга Гомера полягає в тому, що до нього поети викладали в коротких піснях тільки невеликі частини з великої області сказань про події Троянської війни, а він поєднав у художньої композиції, дотримуючись законів поетичної єдності, великий, закінчений цикл сказань. Цей цикл, з якого Гомер почерпнув матеріали для обох великих поем, «Іліади» та «Одіссеї», — Троянський цикл. До основних сюжетно-стилістинчих особливостей поем Гомера слід віднести такі:
розповідь про дійсні історичні події поєднується з авторською вигадкою.
у монументальній, ідеалізованій формі відтворюються норми героїчної поведінки людини, яка захищає честь, свободу і незалежність свого народу.
традиційна композиція: заспів, який готує читача до сприйняття розповіді про події; вказує на час і місце події, знайомить з героями. Автор може звертатися до слухача або інших осіб (наприклад, Муза).
немає розгорнутих описів зовнішності героїв.
у стилі поем збереглося багато елементів, які беруть початок у пісенній стадії розвитку епосу. Боги, люди, речі — усі має епітети: хмарогонитель Зевс, волоока Гера, прудконогий Ахіллес, шоломосяйний Гектор, ясноока Афіна і так далі.
у поемах багато повторень. Кількість віршів, що повторюються сягає 2253 (явище ретардації).

Дата добавления: 2015-07-16