Особливості давньоєврейської літератури. Біблія як літературна пам*ятка, її місце у світовій літературі.

Давньоєврейські племена з*явилися на території Палестини у сер. 2 тис. до н.е. Поділялись на: пн.. – Ізраїльтяни та пд.. – Іудеї. Давньоєврейська література поділяється на 3 періоди:
1.Література родоплемінного ладу(кін.2 тис до н.е.)
2. Література царського періоду(10-6ст до н.е.)
3.Література після Полону(6.1 ст до н.е.)
Найважливішими джерелами по історії й культурі країн Східного Середземномор'я служать пам'ятники давньоєврейської літератури, що входять до складу Біблії. Саме слово «біблія» у перекладі із грецького значить «книги», у цьому випадку — збори книг канонізованих, тобто визнаних священними в іудаїзмі й у християнстві. Іудейська Біблія майже цілком збігається з першою частиною християнської Біблії, з так званим Старим завітом. Друга частина останньої — Новий завіт — представляє собою властиво християнські книги, що оповідають про життя Ісуса Христа й діяльності його учнів (апостолів). Старозавітний канон остаточно оформився до початку нової ери. Він традиційно ділиться на три розділи — Закон, або Навчання (Тора), Пророки й Писання, кожний з них включає різні по змісту й часу складання текстиНайбільшим релігійним авторитетом володіють перші п'ять книг Біблії (тобто Закон), приписувані Мойсею. Саме в цьому «Пятикнижии Мойсея» розповідаються відомі міфи про створення миру й людини, про вигнання Адама й Еви з раю, про потоп, а також легенди про предків (патріархах) і про самого Мойсея, що вивів євреїв з Єгипту, звільнивши їх від гніта фараона. Значну частину «Пятикнижия» становлять жрецькі встановлення й релігійно-моральні приписання (зокрема, «десять заповідей»: не убий, не укради й інші). «Пятикнижие» остаточно зложилося в середині I тисячоріччя до н.е.

Дата добавления: 2015-07-16