Культурний ешгонізм

Що ж до того, що ми маємо більше тенденцій на позадництво, за це говорить уся історія нашої нації. Це ж класична країна гаркун-задунайства, про­світянства, культурного епігонізму. Це - класична країна рабської психології. Недарма саме вона й породила антитезу до психологічної Європи: цю "іде­альну" просвіту...

Від Котляревського, Гулака, Метлинського через "братчиків" до нашого часу включно, українська інтелігенція, за винятком кількох бунтарів, страждала і страждає на культурне позадництво. Без російського диригента наш культурник не мислить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати Він ніяк не може втямити, що нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли найде їй одній властивий шлях розвитку. Він ніяк не може втямиті' що він боїться - дерзать!

Хіба наші сьогоднішні розмови про масове мистецтво не є ознакою позадництва? Хіба нам і досі не доводиться витягувати ганебну постать Гаркук і ставити його поруч із Європою, хоч би і для контрасту?

Але коли ми візьмемо конкретні постаті з нашого минулого, які захоплювались естетизмом, то й Євшан, і молодий Семенко, і Вороний є для нас не тільки представники певних соціальних груп, але і трагічні моменти історії нашої літератури. Коли взяти ті умови, в яких росла й розвивала хохландія, коли взяти на увагу ту атмосферу жахливого позадництва, в як. жив той же поет Вороний, то нема нічого дивного, що наші естети впадали крайність...

Українське мистецтво мусить найти найвищі естетичні цінності. І на цьому шляху Вороні й Євшани були явищем громадського значення. Для нас славетний "мужик" Франко, який вважає Фльобера за дурня, менш дорогий, ніж... естет Семенко, ця трагічна постать на тлі нашої позадницької дійсності.

Щодо ідеального революціонера-громадянина, то більшого за Панька Куліша не знайти. Здається, тільки він один маячить світлою плямою з темного українського минулого. Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту людину, яка наблизилась до типу західного інтелігента.

Дата добавления: 2015-07-16