Україна чи малоросія

Буттям визначається свідомість. Відціля витікає перша причина. Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства, що в ньому, як всесвітній оазис - пролетарські заводи, Комінтерн і ВКП. Коли на Україні і, зокрема, в центріїї, ви чули тільки «товариш», там вже давно перейшли з «гражданина» на "господина". Москва має міцні традиції, які глибоко входять в міщанство. Москва як Москва (і навіть Росія без Сибіру) по суті не бачила Жовтневої революції і її героїчної боротьби. Російська революційна демократія - одне, а жидкобородий московський інтелігент - зовсім інше. І от сьогодні він затоскував за сухаревською купчихою, за тройкою "з бубенцями", і, головне... за Спасителем. Він знов почав "богоискательствовать". Він забув, що "простой человек", як говорив Олександр Блок, не прийде з ним говорити про Бога. І от знову починається вакханалія теософії, порнографії, розчарування і самогубства. Письменник, коли він пересічність - раб свого суспільства. Отже, й маємо результати дійства першої причини.

Але друга причина витікає зі спадщини. Велика російська література є, перш за все (здається, так її характеризує і Брандес), література песимістична, певніше, пасивно-песимістична. В західноєвропейському письменстві опти­мізму теж небагато було, але там песимізм завжди закликав суспільство до активності, до будівництва, до "невідомих обріїв". Він, цей песимізм, не тільки стимулював до боротьби, але в ньому суспільство находило і сенс життя. Російський пасивний песимізм виховував кадри "лишніх людей", попросту кажучи, паразитів, "мечтателей", людей без "определенньїх занятий", "нити­ків". сіреньких людей "двадцятого числа". Російський песимізм породжував класичні гімназії, що з них виходили Рудіни - високовчені і безпорадні в практичному житті. Російський песимізм породжував і дику бюрократичну машину, бо ж всі ці Івани Івановичі і Петри Петровичі, вилізши з-під мамашиної "класично-гімназіальної" спідниці і стикнувшись з суворим жит­тям, шукали "20-го числа", щоб тягти свою "песимістичну лямку", розбав­ляючи її вином, "винтом", "стукалкою" і теософськими розмовами про велике призначення "Росії-Месії". Цей песимізм міг виникнути тільки в Росії, де кволий умираючий феодалізм не давав виходу з подвійної людської природи, принесеної капіталізмом, і затримував людське "я" в лабетах кволого християнського дуалізму, в лабетах християнізму. І справді: порівняйте кількох російських письменників і ви побачите, що для кожного з них тоска "расєйської ширі" є та вісь, на яку накручуються всі інші, мотиви.

Дата добавления: 2015-07-16