Про коперніка 3 фрауенбурґу, або абетка азіатського ренесансу в мистецтві

(Другий лист до літературної молоді)

Новий рантьє...добре розуміє, що мистецтво - великий чинник у розвиткса суспільства.., і він додає до нього ліквідаторську консервативну доктрину:

- "Мистецтво як метода будування життя".

З нього естет поганий, недарма художники, артисти, музиканти так нек;

видять сучасну авдиторію. Це не той великий буржуа, що дав Бетховена, Моцарта; це той новий рантьє, який їде до театру не симфонічну оркестру слухати, а показати свої мамуловаті перстені, своє строкато-коштовне, але без всякого смаку зроблене вбрання, йде подрімати й посопіти носом. Це н той великий буржуа, що сходить з історичної арени, зігравши свою велику ролю, - це дрібнобуржуазний рантьє з відсталої країни...

Мистцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність, яка, має не тільки чималий життєвий досвід, але й в силу деяких фройдівських передумов зрегулювала свою творчу діяльність по призначеній їй сліпою природою путі...

"Зверх-людей" нема, але є яскраві індивідуальності... Ми пам'ятаємо пораду Чехова: коли дитина народиться, то її перш за? треба вибити, приказуючи: не пиши віршів і оповідань, бо будеш ледарем…Не треба плутати понять: одна справа лікнеп, а друга - мистецтво. Наш пролетаріат ще й досі з більшим задоволенням дивиться на халтурну "са­тану в бочці", ніж на курбасівську постановку. Але це зовсім не значить, що той, хто напише червону "сатану в бочці", буде мистцем. Він теж халтурщик. І зовсім не випадково, що велику частину так званої агітаційної літератури писала безпринципна міщанська напівінтелігенція, яка нічого не мала і не має з пролетаріатом. Тут зіграла ролю не ідеологія, а простісінький гонорар...

Одна із ознак мистецтва - це його нестримний вплив на розвинений інте­лект...Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предте­чами є ми, "олімпійці". Як в свій час Петрарка, Мікеланджело, Рафаель і т.д. з італійського закутка запалили Європу огнем відродження, так нові мистці з колись пригноблених азіатських країн, нові мистці-комунари, що йдуть за нами, зійдуть на гору Гелікон, поставлять там світильник Ренесансу, і він, під дальній гул барикадних боїв, спалахне багряно-голубим п'ятикутником над темною європейською ніччю...

Говорячи про азіатський ренесанс, ми маємо на увазі нечуваний розквіт мистецтва в таких народів, як Китай, Індія і т.д. Ми розуміємо його як велике духовне відродження азіатськи-відсталих країн. Він мусить прийти, цей азі­атський ренесанс, бо ідеї комунізму бродять примарою не стільки по Європі, скільки по Азії, бо Азія, розуміючи, що тільки комунізм звільнить її від еко­номічного рабства, використає мистецтво як бойовий чинник. Отже, гряде новий Рамаян...

Коли ми надаємо свойому мистецтву бойового значіння, то це зовсім не значить, що ми розуміємо під ним той поток віршової "бойової" графоманії, який пробіг нещодавно по нашій території. Щоб створити справжнє бойове мистецтво, треба відчувати свою епоху, треба знати, на що вона хворіє. Ми, наприклад, одну Тичинівську "Бурю", або одну Йогансенову "Комуну" не проміняємо на всі вози віршів, що риплять до города по великому тракту...

Що ж таке Європа? Європа - це досвід багатьох віків. Це не та Європа, що її Шпенглер оголосив "на закаті", не та, що гниє, до якої вся наша не­нависть. Це - Європа грандіозної цивілізації, Європа - Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса, і т.д., і т.п. Це та Європа, без якої не обійдуться перші фаланги азіатського ренесансу...

Дата добавления: 2015-07-16