Заява групи комуністів членів вапліте

У зв'язку з літературною дискусією виявилися певні наші ухили від партійної лінії у ґрунтовних політичних питаннях, ухили, що були широке використані ворожими пролетарській революції елементами.

Утворилось таке становище, що український шовінізм став визнавати нас за своїх однодумців, зачисляючи нас до єдиного націоналістичного фронт проти партії.

Ми вважаємо за необхідне заявити, що це сталося всупереч нашому бажан­ню, що суб'єктивно нічого спільного ми з представниками буржуазного на­ціоналізму не тільки не мали й не маємо, а й увесь час своєї революційної діяль ності провадили з ними рішучу боротьбу. Отже, нині ми рішуче рвемо з тим:

своїми помилками, що давали привід ворогам компартії горнутися до нас.

Ми визнаємо, що гасло орієнтації на психологічну "Європу" будь-як "минулу-сучасну", "пролетарську-буржуазну", враз із змаганням розрив\ російською культурою, поруч з нехтуванням Москви (що є центр всесвіти ь революції), як центр "всесоюзного міщанства", було безперечно збочення клясової пролетарської лінії інтернаціоналізму...

До вищезазначених збочень від пролетарської партійної лінії ми дійш, - в запалі боротьби проти вікового "епігонізму", що проти них ми вважаєм за свій революційний марксівський обов'язок провадити боротьбу й надалі Нині ж, уважно обміркувавши справу, ми бачимо свої ідеологічні й політичк помилки і відверто їх зрікаємось.

О.Досвітній, М. Хвильовий, М.Яловий

У 1928 р. Х. створює альманах „Літературний ярмарок”.

Повість „Іван Іванович” (1929) засвідчує віртуозне володіння сатиричним жанром. Твір був гострою сатирою на бюрократизм. Персонажі (Іван Іванович (партійна кличка товариш Жан,), дружина - Марфа Галактіонівна, діти – син Май, донька Фіалка, гувернантка – мадумазель Люсі, куховарка Явдоха, Семен Якович, Методій Кирилович – колега Івана Івановича). У центрі твору виведено образ керівника партійної ячейки. Про чинового Івана Івановича читаємо, що цей „зразковий член такої-то колегії, такого-то тресту” був зовсім чужий буржуазним звичкам. Визнавав він тільки батально-героїчні фільми. Куховарка в нього не якась там старорежимна, а „член місцевого харчосмаку”. Сам І.Іванович достатньо скромна людина, „ніколи не вимагає окремої спальні для куховарки”, зважає чи на труднощі з житлом. Система цінностей у цьому номенклатурному світі викривлена, незбагненна. Реальним є тільки голос Явдохи, що співає якусь пісню про майбутню кару на її нових панів.

Постійне напруження далося в знаки, довгий час М.Хвильовий перебуває на лікуванні за кордоном, в березні 1930 р. повертається на Україну.

Проте тиск посилюється. Письменник змушений писати покаянні листи, клястися у вірності комуністичній ідеології. Після заборони „Літературного ярмарку” Хвильовий і його однодумці в 1930 р. створюють групу Політ фронт, яка видає одноіменний журнал. Все рідше друкуються його твори.

Для Хвильового став відкритий зміст помилок і збочень влади в національній політиці, він прозірливо вгадує, що голод на Україні свідомо організований.

Письменник болісно переживає й суперечності в особистій долі, численні компроміси, на які вважав за потрібне іти, щоб не порвати остаточно з більшовицькою партією. Ці рядки і зараз читати гірко.

Прибитий напруженою ситуацією, що склалася на початок 1933 р., Хвильовий виїхав на Полтавщину, щоб почути все з перших уст. Повернувшись до Харкова, дізнається про усунення з поста освіти М.Скрипника. Найболючішою подією був арешт М.Ялового – одного з його найближчих друзів. Це вже був безпосередній тонкий удар по середовищу Хвильового. Зрештою крок недавньої романтичної віри у прекрасну комуну і М.Х. зважується на останній крок у своїй виснажливій боротьбі. Постріл 13 травня 1933 р. був трагічною крапкою в історії українського відродження пореволюційних років. Не молився не чужих і фальшивих Богів.

13 – число символ: 13 – народився, 13 – закохався. Це число мало показати продуманість, .... цього кроку. Залишає записку: „Арешт Ялового – це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найширшими комуністами і т.д. За Ялового відповідаю я”. Записку дочці. Золотий Любисток.

Багатогранна творчість, незвичайна творчість М.Х. мала велике значення в літ. процесі 20-х років, справляла значний вплив на розвиток укр. письменства, культури, суспільно політичної думки всього ХХ ст..

Згідно з постановою від 19 вересня 1938 р. усі твори М.Х. були вилучені як націоналістичні та ворожі. 20 квітня 1990 р. М.Хвильовий був посмертно реабілітований.

«КАМО ГРЯДЕШИ [?]»

ПРО "САТАНУ В БОЧЦІ", АБО ПРО ГРАФОМАНІВ, СПЕКУЛЯНТІВ ТА ІНШИХ "ПРОСВІТЯН"

(Перший лист до літературної молоді)

Ми, олімпійці, з повною відповідальністю за майбутнє нового мистецтва, заяв­ляємо: - Для пролетарської художньої літератури без всякого сумніву корисніш -гіперболічне - в мільйон разів радянський інтелігент Зеров, озброєний вищою математикою мистецтва, ніж сотні "просвітян", що розуміються на цьому мистецтві, як "свиня в апельсині", що на сьомому році революції раптом зробилися революційніші від самого Леніна і тепер виступають по різних радянських журналах з "червоними" фразами під прізвищами якогось "ця" чи "енка".

Дата добавления: 2015-07-16