Читайте также:
|
Тема 6. Управління конфліктною ситуацією
Мета: Дати характеристику основним елементам системи управління конфліктами; навчитися застосовувати методи та стилі управління конфліктною ситуацією.
План (у тому числі основні опорні сигнали)
1. Оволодіння конфліктною ситуацією.
2. Стратегії і технології управління конфліктами.
3. Методи управління конфліктною ситуацією.
– структурні методи розв’язання конфлікту;
– роз’яснення вимог до роботи;
– координаційні і інтеграційні механізми;
– встановлення загальноорганізаційних цілей;
– використання системи винагород.
4. Міжособові стилі розв’язання конфліктів.
– ухилення;
– згладжування;
– примушення;
– компроміс;
– вирішення проблеми.
5. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі.
Питання для самостійного опрацювання
1. Сутність і цілі процесу управління конфліктами.
2. Характеристика видів діяльності в процесі управління конфліктами.
3. Технології врегулювання конфліктів.
4. Алгоритм діяльності керівника в процесі управління конфліктом.
5. Види впливу в процесі управління конфліктами.
6. Способи прийняття рішень у процесі управління конфліктами.
7. Загальні принципи управління конфліктами.
8. Принципи розв’язання конфліктів.
9. Сутність методів управління конфліктами.
10. Порівняльна характеристика методів управління конфліктами.
11. Роль керівника як суб’єкта конфлікту.
13. Типи первинних трудових колективів за ступенями згуртованості.
14. Роль керівника в управліннісоціально-психологічним кліматом колективу.
15. Дух команди.
Тест для перевірки знань студентів
1. Управління конфліктами - це:
а) цілеспрямований вплив на процес його динаміки;
б) цілеспрямований, обумовлений об'єктивними законами вплив на процес його динаміки в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення даний конфлікт;
в) цілеспрямований вплив на конфліктуючих в інтересах зниження рівня напруженості між ними;
г) цілеспрямований, обумовлений об'єктивними законами вплив на процес формування адекватного образу конфліктної ситуації у конфліктуючих в інтересах зниження рівня напруженості між ними;
д) цілеспрямований вплив на мотиви конфліктуючих.
2. Зміст управління конфліктами включає:
а) прогнозування, попередження (стимулювання), регулювання, дозвіл,
б) прогнозування, попередження (стимулювання), дозвіл;
в) прогнозування, регулювання, дозвіл;
г) прогнозування, аналіз, попередження, дозвіл;
д) аналіз конфліктної ситуації, прогнозування, попередження, дозвіл.
3. Визнання реальності конфліктуючими сторонами, легітимізація конфлікту та інституціалізація конфлікту входять до змісту:
а) прогнозування конфлікту;
б) попередження конфлікту;
в) стимулювання конфлікту;
г) регулювання конфлікту;
д) вирішення конфлікту.
4. Інституалізація конфлікту – це:
а) визначення місця і часу переговорів щодо вирішення конфлікту;
б) створення відповідних органів і робочих груп щодо регулювання конфліктної взаємодії;
в) форма залучення громадськості для вирішення конфлікту,
г) досягнення угоди між конфліктуючими сторонами щодо визнання і дотримання статутних норм і правил поведінки в конфлікті;
д) звернення до медіатора.
5. Легітимізація конфлікту - це:
а) визначення місця і часу переговорів щодо вирішення конфлікту,
б) створення відповідних органів і робочих груп щодо регулювання конфліктної взаємодії;
в) досягнення угоди між конфліктуючими сторонами щодо визнання і дотримання встановлених норм і правил поведінки в конфлікті;
г) звернення до медіатора;
д) надання конфлікту широкого розголосу.
6. Принципами управління конфліктами є:
а) гласність, об'єктивність і адекватність оцінки конфлікту, опора на громадську думку, комплексне використання способів і прийомів впливу;
б) гласність, об'єктивність і адекватність оцінки конфлікту; аналіз результатів діяльності, опора на громадську думку,
в) конкретно-ситуаційний підхід, гласність, опора на позитивні якості конфліктуючих, застосування біографічного методу;
г) гласність, опора на громадську думку, врахування інтересів керівництва, прогнозування;
д) прогнозування, стимулювання, регулювання, дозвіл.
7. Хто з нижчеперелічених учених розробив модель застосування влади для вирішення конфлікту?
а) К. Томас і Р. Кіллмен;
б) Х. Корнеліус і Ш. Фейр;
в) Д. Скотт і Ч. Ліксон;
г) М. Дойч і Д. Скотт,
д) Р. Фішер і У. Юрі.
8. Передумовами вирішення конфлікту є:
а) достатня зрілість конфлікту, потреба суб'єктів конфлікту в його вирішенні, наявність необхідних ресурсів та засобів для вирішення конфлікту.
б) достатня зрілість конфлікту, високий авторитет однієї з конфліктуючих сторін;
в) наявність необхідних ресурсів та засобів для вирішення конфлікту, потреба суб'єктів конфлікту в його вирішенні, колективна форма діяльності;
г) високий авторитет однієї з конфліктуючих сторін, колективна форма діяльності, лідерство у групі;
д) стиль керівництва, високий авторитет однієї з конфліктуючих сторін, колективна форма діяльності.
9. Що відноситься до форми вирішення конфлікту?
а) осуд, гумор, переконання, поступка;
б) поступка, компроміс, відхід, співробітництво;
в) вимоги, критика, переконання, гумор;
г) уступка, вимоги, переконання, критика;
д) підпорядкування; примирення; переконання, узгодження.
10. Які види діяльності щодо управління конфліктом адекватні на етапі виникнення і розвитку конфліктної ситуації?
а) прогнозування і попередження (стимулювання);
б) прогнозування, попередження (стимулювання) та регулювання;
в) тільки прогнозування;
г) тільки попередження (стимулювання);
д) тільки регулювання.
11. Основними моделями поведінки особистості у конфлікті є:
а) конструктивна, раціональна, деструктивна;
б) компроміс, боротьба, співпраця;
в) раціональна, ірраціональна, конформістська;
г) конструктивна, деструктивна, конформістська;
д) боротьба, поступка, компроміс.
12. Хто з нижчеперелічених учених розробив двомірну модель стратегій поведінки особистості у конфлікті?
а) К. Томас і Р. Кіллмен;
б) X. Корнеліус і Ш. Фейр;
в) Д. Скотт і Ч. Ліксон;
г) М. Дойч і Д. Скотт;
д) Р. Фішер і У. Юрі.
13. Скільки стратегій поведінки особистості у конфлікті виділяється у двомірній моделі?
а) 1;
б) 2;
в) 3;
г) 4;
д) 5.
14. Яке з поєднань наведених понять має відношення до стратегій поведінки у конфлікті?
а) компроміс, критика, боротьба;
б) поступка, догляд, співпраця;
в) боротьба, догляд, переконання;
г) співробітництво, консенсус, поступка;
д) угода, співпраця, переконання.
15. Які поведінкові характеристики притаманні конструктивній моделі поведінки у конфліктній взаємодії?
а) прагне залагодити конфлікт, проявляє витримку і самовладання, йде від гострих питань;
б) доброзичливо ставиться до суперника; прагне залагодити конфлікт; поводиться відкрито та щиро;
в) прагне до перемоги в конфлікті, відрізняється витримкою і самовладанням, непослідовний в оцінках та судженнях;
г) не проявляє активності, йде від гострих питань, відмовляється від компромісу;
д) прагне залагодити конфлікт, доброзичливо ставиться до суперника, відходить від гострих питань.
16. Визначте тип конфліктної особистості за наступними поведінковими характеристиками: хоче бути в центрі уваги; добре пристосовується до різних ситуацій; планування своєї діяльності здійснює ситуативно; копіткої, систематичної роботи уникає.
а) ригідний тип;
б) некерований тип;
в) демонстративний тип;
г) надточний тип;
д) «безконфліктний тип».
17. Які поведінкові характеристики притаманні конфліктній особистості ригідного типу?
а) хоче бути в центрі уваги, добре пристосовується до різних ситуацій, планування здійснює стихійно;
б) скрупульозно ставиться до роботи, висуває підвищені вимоги до себе і іншим людям, підозрілий;
в) веде себе зухвало, агресивно, підозрілий, добре пристосовується до різних ситуацій;
г) володіє завищеною самооцінкою, підозрілий, прямолінійний і негнучкий;
д) ставлення до людей визначає тим, як вони до нього відносяться, володіє завищеною самооцінкою, несамокритичний.
18. Яке поєднання поведінкових характеристик притаманне конфліктній особистості «безконфліктного типу»?
а) хоче бути в центрі уваги, уникає кропіткої роботи, є наявною емоційна поведінка;
б) підозріливий, володіє завищеною самооцінкою, прямолінійний, уразливий;
в) імпульсивний, непередбачуваний, агресивний, несамокритичний;
г) скрупульозно ставиться до роботи, висуває підвищені вимоги до себе і оточуючих, має підвищену тривожність;
д) нестійкий в оцінках і думках, внутрішньо суперечливий, залежить від думки оточуючих, легко піддається навіюванню.
19. Яке поєднання поведінкових характеристик притаманне конфліктній особистості «некерованого типу»?
а) хоче бути в центрі уваги, уникає кропіткої роботи, є наявною емоційна поведінка;
б) підозріливий, володіє завищеною самооцінкою, прямолінійний, уразливий;
в) імпульсивний, непередбачуваний, агресивний, несамокритичний;
г) скрупульозно ставиться до роботи, висуває підвищені вимоги до себе і оточуючих, має підвищену тривожність;
д) нестійкий в оцінках і думках, внутрішньо суперечливий, залежить від думки оточуючих, легко піддається навіюванню.
20. Яке поєднання поведінкових характеристик притаманне конфліктній особистості «надточного типу»?
а) хоче бути в центрі уваги, уникає кропіткої роботи, є наявною емоційна поведінка;
б) підозрілий, володіє завищеною самооцінкою, прямолінійний, уразливий;
в) імпульсивний, непередбачуваний, агресивний, несамокритичний;
г) скрупульозно ставиться до роботи, висуває підвищені вимоги до себе і оточуючих, має підвищену тривожність;
д) нестійкий в оцінках і думках, внутрішньо суперечливий, залежить від думки оточуючих, легко піддається навіюванню.
Література: 1,3,4,6.
Тема 7. Проведення організаційних змін
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 219 | Нарушение авторских прав