Статистичне вивчення використання палива і матеріалів

Відхилення фактичного витрачання матеріалів від планового може бути двома факторами:

1) відхиленням фактичного обсягу виробництва від планового;

2) відхиленням фактичної витрати матеріалу на одиницю продукції.

Норма витрати – це гранично допустима величина витрати на одиницю продукції. Вона ґрунтується на техніко-економічних розрахунках, які враховують умови роботи та систематично переглядаються з урахуванням технічних удосконалень і покращання організації роботи. Фактична середня витрата матеріалу на одиницю виконаної транспортної роботи називається питомою витратою (т). Цей показник розраховують як співвідношення загальної кількості витраченого матеріалу, палива за поточний період (М) до обсягу перевезення (Q) за цей період:

Порівняння фактичної питомої витрати із нормою (із плановою питомою витратою) або із питомою витратою за базисний період являє собою індекс питомої витрати використання матеріалу.

Зміна питомої витрати одного виду матеріалу, палива на здійснення одного виду перевезення характеризується за допомогою індивідуального індексу зміни питомої витрати матеріалу (І_1/0):

де т ₁, т₀ – питома витрата матеріалу у поточному та базисному періодах.

Величина економії або перевитрати матеріалів на виконання транспортної роботи може бути обчислена за формулою:

Е(В) = (т₁ – т₀)·q₁, (8.4)

де q₁ – обсяг транспортної роботи у поточному періоді.

Знак “-” перед результатом означає економію Е, а знак “+” – перевитрату В.

Якщо потрібно оцінити рівень питомої витрати матеріалу, що використовується на виробництво декількох видів продукції, то застосовується формула агрегатного індексу питомої витрати (І_т1/0):

де т₁, т₀ – питома витрата матеріалу на кожний вид продукції відповідно у поточному та базовому періодах; q₁ – кількість одиниць продукції кожного виду, вироблена у поточному періоді; ΣМ₁ – загальна витрата матеріалу на випуск усієї продукції поточного періоду. Різниця між чисельником і знаменником агрегованого індексу демонструє економію (перевитрату матеріалу).

Індивідуальні і агрегатні індекси використовують при контролі за витрачанням палива, проте у цьому випадку є певні особливості застосування таких індексів. На автомобільному транспорті діють два види норм витрати палива: лінійні (індивідуальні) і групові (питомі).

Лінійні норми встановлюють диференційовано для різних типів рухомого складу. Для легкових автомобілів, автобусів, вантажних автомобілів-таксі, а також для вантажних автомобілів, робота яких не обчислюється у тонно-км, норми витрат палива складаються із норми на 100 км пробігу і на 100 ткм транспортної роботи. Для автомобілів-самоскидів норма витрати палива визначається на 100 км пробігу і на кожну їздку з вантажем. Лінійні норми є загальнодержавними.

Групові (питомі) норми витрати палива – розробляють на одиницю транспортної роботи за видами перевезень (на 1 ткм, 1 пас-км, 1 платний км) на основі лінійних норм і затверджує орган управління вищої ланки. Їх називають питомими витратами по нормі. На підприємствах контролюється виконання як прямих, так і групових питомих норм витрат палива.

При контролі виконання лінійних норм витрат палива по кожній марці легкових автомобілів, автобусів, вантажних автомобілів-таксі, вантажних автомобілів, які працюють на погодинній оплаті, застосовуються індивідуальні індекси, які вираховуються за формулою:

і_1/0 = т₁/т₀, (8.6)

де т₁ – середня витрата палива на 100 км пробігу у поточному періоді;
т₀ – норма витрати палива на 100 км пробігу.

Економія або перевитрата палива визначається за формулою:

Е(В)=(т₁ – т₀)·L₁/100, (8.7)

де L₁ – пробіг автомобілів даної марки у поточному періоді, км.

Ефективність використання матеріалів, палива можна охарактеризувати зміною показника матеріалоємності (паливоємності), який визначається як співвідношення загальної суми затрат на витрачені матеріали (паливо) на загальний обсяг продукції у грошовому вираженні (для авторемонтних підприємств – товарна продукція у діючих оптових цінах).

Зміна матеріалоємності (паливоємності) визначається індексом зміни матеріалоємності (І_м):

де В_м1, В_м0 – загальна сума витрат на матеріали (паливо) відповідно у поточному і базисному періодах; Д₁, Д₀ – загальний обсяг доходів відповідно у поточному та базовому періодах.

Зниження матеріалоємності і паливо ємності свідчить про зростання ефективності використання експлуатаційних, ремонтних матеріалів і палива. Облік витрати палива по кожному автомобілю здійснюється на основі шляхового листа. У шляховому листі фіксують наявність палива при виїзді із гаража і при поверненні, а також отримання палива. Ці дані дозволяють визначити фактичну витрату палива.

Література: [1; 2; 5; 9; 13; 16; 18].

Питання контролю знань студентів:

1. Що являють собою поточні та страхові запаси палива та матеріалів?

2. Завдання вивчення статистики палива та матеріалів?

3. Що являють собою норма витрати матеріалів, питома витрата матеріалу і у чому полягає їх відмінність?

4. Як розраховують агрегатний індекс питомої витрати матеріалу?

5. Як визначають ефективність використання палива та матеріалів?

Дата добавления: 2015-07-11