Тема 9. Статистика собівартості перевезень та основних фінансових результатів

План

1. Поняття собівартості продукції та завдання її статистичного дослідження. Основні показники собівартості.

2. Вивчення виконання плану по зниженню собівартості перевезень. Динамі-ка собівартості.

3. Вивчення виконання плану по зниженню собівартості продукції промисло-вих підприємств автомобільного транспорту.

4. Виявлення впливу окремих факторів на зміну собівартості продукції.

5. Статистичне вивчення прибутку і рентабельності.

1. Поняття собівартості продукції та завдання її статистичного дослід-ження. Основні показники собівартості

Собівартість продукції – це вартісне вираження затрат на виробництво і реалізацію певного обсягу і складу продукції (роботи). До собівартості відноситься та частина суспільних затрат виробництва, яка відшкодовує затрати підприємства на витрачені засоби виробництва і оплату праці. Цю частину витрат для АТП називають експлуатаційними витратами.

Рівень собівартості автомобільних перевезень і продукції промислових підприємств автомобільного транспорту є одним із найважливіших показників, що характеризує в узагальненому вигляді якість виробничо-господарської діяльності підприємств. Рівень собівартості зазвичай визначає тарифи на перевезення вантажів і пасажирів, прибуток підприємства, а також його фінансовий стан. На рівень собівартості впливають рівень продуктивності праці, ступінь використання робочого часу, правильність витрачання фондів заробітної плати, запасних частин, палива, експлуатаційних матеріалів, основних фондів та ін. Отже, зниження собівартості є вираженням економії живої та уречевленої праці, критерієм режиму економії.

Для статистичного аналізу собівартості автомобільних перевезень витрати поділяються на:

1. Умовно-змінні, які вимірюються пропорційно зміні загального пробігу автомобілів (витрати на паливо, матеріали, технічне обслуговування і поточний ремонт автомобілів, відновлення зношених шин, амортизаційні відрахування по рухомому складу, для якого норми амортизації встановлені у відсотках на 1000 км пробігу);

2. Заробітна плата усіх робітників підприємства, зайнятих на даному виді перевезень: основна і додаткова заробітна плата, відрахування на соціальне страхування;

3. Умовно-постійні витрати – це такі витрати, які не залежать від пробігу автомобілів (загальногосподарські витрати, амортизація основних фондів).

При вивченні собівартості до основних задач статистики належать такі:

1) оцінка зміни загальної суми витрат і собівартості перевезень за певний проміжок часу;

2) характеристика виконання планового завдання по зниженню собівартості;

3) виявлення впливу техніко-експлуатаційних показників роботи рухомого складу на зміну собівартості перевезень;

4) з'ясування причин зміни витрат і собівартості одиниці продукції у цілому і за окремими статтями;

5) вплив зміни собівартості на фінансові результати роботи підприємства.

Для АТП на основі даних бухгалтерської звітності визначають собівартість усієї виконаної транспортної роботи, собівартість одиниці транспортної роботи, показник затрат на 1 грн. загального обсягу доходів.

Для вантажних перевезень обчислюють собівартість перевезення однієї тонни вантажу на певну відстань, якщо автомобілі працюють по тарифу за 1 т перевезеного вантажу, або собівартість 1 автомобіле-години, якщо автомобілі працюють по годинному тарифу; для автобусних перевезень – собівартість 1 пасажиро-км; для таксомоторних – 1 платного км. Для зручності розрахунку на сучасний час розраховують собівартість 10 одиниць: 10 ткм, 10 автомобіле-годин, 10 платних км.

У загальному вигляді собівартість вантажних перевезень (s_в) може бути обчислена як:

де В – загальна сума експлуатаційних витрат, грн.; Q – загальний обсяг перевезеного вантажу у тоннах; L – загальна довжина шляху, на який здійснено перевезення, км.

Собівартість пасажирських перевезень (s_п) – це співвідношення величини експлуатаційних витрат до розміру пасажирських перевезень, яка розраховується таким чином:

де В – загальна сума витрат на здійснення перевезення пасажирів, грн.; N_пас – загальна кількість перевезених пасажирів, осіб; L – загальна довжина шляху, на який здійснено перевезення, км.

Показником витрат на 1 грн. загального обсягу доходів є собівартість одиниці продукції і тому може слугувати вимірником ефективності виробничих витрат як по окремому підприємству, так і по галузі у цілому.

Показник витрат на 1 грн. загального обсягу доходів визначається:

де Д – загальний обсяг доходів, грн.

Для авторемонтних підприємств розраховують собівартість усієї продукції, а також собівартість одного ремонту по марках автомобілів і одиниці інших видів продукції. Завданнями статистичного дослідження собівартості продукції є: характеристика виконання плану по зниженню собівартості, її динаміки, виявлення факторів з метою зменшення собівартості. Джерелом інформації для вивчення собівартості є планові і звітні калькуляції, які характеризують витрати за статтями.

2. Вивчення виконання плану по зниженню собівартості перевезень. Динаміка собівартості

Контроль за виконанням планового завдання по зниженню собівартості здійснюється з використанням індексів. Фактичний рівень собівартості співставляють з її рівнем за минулий рік. Співставлення фактичного рівня собівартості із плановим дає відносний показник виконання плану по собівартості.

Виконання планового завдання по зниженню собівартості визначають за такою формулою:

І_1/0 = s₁/s₀, (9.4)

де s₀, s₁ ,s₂ – відповідно собівартість за минулий рік, плановий рівень собівартості, собівартість за звітний рік.

Фактичне зниження собівартості перевезення у порівнянні із минулим роком характеризується таким індексом:

І_2/0 = s₂/s₀. (9.5)

Зміна фактичної собівартості перевезення порівняно із плановим її значенням визначається індексом:

І_2/1= s₂/s₀. (9.6)

Величина економії (перевитрати) від зниження собівартості розраховується:

1) фактична сума економії у грн./10 ткм:

Е₁ = (s₂ - s₀) · Р₂/ 10, (9.7)

2) планова сума економії у грн./10 ткм:

Е₂ = (s₁ - s₀) · Р₂/ 10, (9.8)

де Р₁, Р₂ – відповідно планова та звітна величини загального обсягу виконаної транспортної роботи.

Якщо Е>0, то відбувається перевитрата від зниження собівартості, якщо Е<0 – економія.

При оцінці виконання плану по собівартості з допомогою показника затрат на 1 грн. загального обсягу доходу необхідно мати на увазі, що у процесі виконання плану тарифи можуть змінитися, тоді фактичні і планові затрати на 1 грн. доходів виявляться неспівставимими. У цьому випадку фактичні доходи повинні бути обчислені по тарифам, прийнятих у плані.

У багатьох випадках зміна фактичних витрат може відбуватися за причинами, які не залежать від підприємства (зміни цін на пальне, експлуатаційні матеріали), тому при розрахунку затрат на 1 грн. загального обсягу доходів у поточному періоді ці зміни потрібно елімінувати. Для цього розраховують суму здешевлення (-) або подорожчання (+) і враховують її при розрахунку індексу. Індекс зміни витрат на 1 грн. загального обсягу доходів з урахуванням змін цін:

де Dр – сума зменшення (-) або збільшення (+) цін на пальне, експлуатаційні матеріали.

У випадку, коли відбулося зниження цін, сума фактичних затрат збільшується на суму здешевлення, а якщо навпаки, ціни підвищуються, то фактичні затрати зменшуються на суму подорожчання.

3. Вивчення виконання плану по зниженню собівартості продукції підприємств автомобільного транспорту

Оскільки промислові підприємства автомобільного транспорту випускають не один, а декілька видів продукції, то при вивченні виконання плану по зниженню собівартості і її динаміки використовують агрегатні (загальні) індекси собівартості. Планове завдання по зниженню собівартості визначають по порівняній товарній продукції, до якої відносять усі види продукції, виробленої у минулому (базовому) та поточному періодах у порядку масового або серійного виробництва.

І. Для визначення розміру зниження собівартості перевезення розраховують індекс:

де q₁, q₂ – відповідно обсяг перевезення згідно плану та фактичний.

Сума планової економії від зниження собівартості визначається як різниця між чисельником і знаменником планового індексу собівартості: Е = ås₁q₁ - ås₀q₁.

ІІ. Фактичне зниження собівартості перевезень порівняно із минулим роком у розрахунку на фактичний обсяг перевезень визначають індексом:

Сума фактичної економії від зниження собівартості визначається як різниця між чисельником і знаменником планового індексу собівартості:

Е = ås₂q₂ - ås₀q₂. (9.12)

ІІІ. Виконання плану по собівартості перевезень у розрахунку на фактичний обсяг перевезень розраховують:

Якщо у поточному періоді відбулась зміна цін на матеріали, запасні частини, електроенергію, тоді індекс виконання плану зниження собівартості розраховують:

де Dр – сума зменшення (-) або зростання (+) цін на матеріали, запасні частини, електроенергію і т. д.

На підприємствах відбувається постійне оновлення асортименту продукції, що призводить до зниження питомої ваги порівнюваної товарної продукції. У зв’язку із цим усі промислові підприємства у звітності по собівартості приводять показник затрат на 1 грн. товарної продукції, розрахованої у порівняних цінах.

Рівень затрат на 1 грн. товарної продукції розраховують за формулами:

1) плановий рівень витрат – В₁ = åq₁z₁/åq₁p_c, (9.15)

2) фактичний рівень витрат – В₂ = åq₂z₂/åq₂p_c. (9.16)

де q₁, q₂ – кількість одиниць продукції кожного виду згідно плану та фактична; s ₁, s ₂ – собівартість одиниці продукції кожного виду згідно плану та фактична; р_с – співставима оптова ціна за одиницю продукції кожного виду.

IV. Індекс зниження витрат на 1 грн. обсягу перевезення порівняно із запланованим значенняммає вигляд:

і_{1 грн.} = В₂/В₁, (9.17)

Величина індексу виконання плану по зниженню витрат на 1 грн. товарної продукції залежить від двох факторів: зміни собівартості одиниці продукції; зміни складу продукції, що випускається. Останній фактор не пов’язаний із зміною рівнів собівартості продукції, тому його вплив слід ліквідувати. Для цього планові затрати на 1 грн. товарної продукції обчислюють у розрахунку на фактичний випуск продукції. У результаті ліквідації зміни складу продукції отримують агрегатний індекс собівартості.

Дата добавления: 2015-07-11