Впровадження результатів досліджень

Джозеф Стіґліц, створивши теоретичну платформу інформаційної економіки, з 1990-х років бере активну участь у використанні її плодів на практиці. Економіст займав високі посади в адміністрації президента Клінтона та у Світовому банку.

У цей період кристалізується його економічна філософія "третього шляху", направлена на усунення шкідливих наслідків асиметрії інформації державними важелями впливу. Одночасно Стіґліц засуджував непродумані політичні рішення щодо швидкої лібералізації, приватизації і шокової терапії у постсоціалістичних країнах.

Наприклад, вчений дивувався, чому в колишніх країнах СРСР спочатку відпустили ціни у вільне плавання, спровокувавши гіперінфляцію, а потім провели масову "народну" приватизацію, яку використала у власних цілях адміністративно-кланова верхівка.

Логічніше було б, писав Стіґліц, у першу чергу, поки не "згоріли" заощадження, розділити державну власність залежно від сум на рахунках громадян. А вже згодом - приступати до ліберальних реформ, які зазвичай супроводжуються ростом цін.

Наприкінці 1990-х років Стіґліц різко засуджував політику МВФ і Світового банку, що пропагувала рецепти шокової терапії і повної лібералізації економік молодих держав.

Учений вказував на системні помилки світових фінансових інституцій, які допустили перетворення постсоціалістичних держав на "Дикий Схід" з неконтрольованими ринками, катастрофічним спадом ВВП та зубожінням населення.

Під тиском мінфіну США та МВФ у 1999 році Стіґліц подав у відставку. Після цього вчений заснував "Ініціативу для політичного діалогу" за підтримки урядів Канади та Швеції, фондів Форда, Рокфеллера і МакАртура для сприяння демократичним процесам у країнах, що розвиваються.

У 2009 році нобелівський лауреат очолив комісію експертів з реформ міжнародної монетарної та фінансової системи, більш відому як "Комісія Стіґліца", скликану президентом асамблеї ООН для перегляду діяльності глобальної фінансової системи з метою утвердження її стійкого розвитку в інтересах усіх країн-учасниць.

Стіґліц виступив за контроль над рухом короткострокового капіталу в країнах, що розвиваються, для кращого управління спекулятивними грошовими потоками на фоні м'якої монетарної політики у США. Разом з тим, він відзначив позитивну роль довгострокових іноземних інвестицій, направлених на створення робочих місць.

У численних публікаціях професор жорстко критикує рішення влади США щодо розподілу бюджетних коштів та напрямів використання антикризових пакетів. Учений закликає владу припинити державні вливання в американський фінансовий сектор і стимулювати списання проблемних іпотечних кредитів з балансів банків.

Необхідними заходами Стіґліц вважає зниження бюджетних витрат на військово-промисловий комплекс, припинення субсидування агросектора та енергетичних корпорацій, наведення порядку у сфері державних закупівель ліків, збільшення податків на спекулятивні операції та використання неекологічної енергії.

Вивільнені кошти він пропонує спрямувати на зниження оподаткування компаній, що реінвестують прибуток, формування портфеля високодохідних державних інвестицій, рефінансування лише тих банків, які кредитують малий і середній бізнес.

"Існує лише одна проблема: цей пакет заходів не принесе вигоди владній верхівці, а також корпоративним та іншим особливим інтересам, які почали домінувати в американській політиці. Беззаперечна логіка цього пакета якраз і є причиною того, що шанси на прийняття даної раціональної пропозиції досить малі", - пише Стіґліц.

Досьє лауреата

Джозеф Стіґліц народився 1943 року в Гері, штат Індіана, США. Після здобуття наукового ступеня PhD у Массачусетському технологічному інституті працював професором у Єлі, Прінстоні, Оксфорді, Стендфорді та Колумбійському університеті.

Був головою комітету економічних радників в адміністрації Білла Клінтона, віце-президентом Світового банку. Фахівець з інформаційної економічної теорії, поведінкових фінансів, теорії економічного зростання, міжнародної економіки.

Нобелівська лекція

Дата добавления: 2015-07-12