Ставлення до своєї професії

Теоретичне уявлення про виховання - це в першу чергу якісна характеристика професійного мислення, що дозволяє «бачити» процес у сьогочасної подію, а виховний результат - у реакції дитини. Вплив теоретичних поглядів має своє вираження, форму свого виявлення. Воно відображено в першу чергу в педагогічній позиції вихователя.

Важливу роль у професійній діяльності відіграє професійна позиція, яка визначає особистісне ставлення до тієї діяльності, якою займається людина, до себе самого у цій діяльності. «Людина може жити своєю професією тільки тоді, коли він прагне пізнати через неї самого себе, і саме таким шляхом він може принести найбільшу користь суспільству», - писав Ш. О. Амонашвілі.

Професійна позиція - це точка зору, відношення до призначення своєї професії і дії, поведінку, обумовлене ними; це система інтелектуальних, вольових і емоційно-оцінних відносин до світу, педагогічної дійсності і педагогічної діяльності.

Професійна педагогічна позиція, за словами В. І. Слободчикова, унікальна і єдина у своєму роді. Вона одночасно є і педагогічно-особистісної (виявляється у всякій зустрічі дорослого та дитини), і педагогічно-професійної (виявляється при створенні умов досягнення професійних, педагогічних цілей). Не зайве буде спеціально відзначити, що педагог ніде і ніколи не зустрічається з дитиною як «об'єктом» (якщо він справді педагог, а не працівник з «людським матеріалом»): в особистісній позиції він завжди зустрічається з іншою людиною, а в професійній - з умовами його розвитку.

Розглядаючи «точку зору» і ставлення до своєї професії, можна виділити наступні характеристики:

Перша позиція - дистанційна, тобто визначення духовного відстані між суб'єктами взаємодії. Тут можна виділити три основні ознаки: «далеко», «близько», «поруч». Дистанція «далеко» означає відсутність щирості у взаєминах, формальне виконання своїх обов'язків. Педагог, який обрав дистанцію «близько», - це друг своїх учнів, який реалізує разом з ними творчі задуми. Найреальніше розглядати таку дистанцію у педагога в сфері мистецтва, спорту, науки. Дистанція «поруч» передбачає шанобливе ставлення до учнів, неформальне ставлення до своїх професійних обов'язків, прийняття інтересів, сподівань учнів як своїх власних.

Друга позиція - «рівнева» - характеризує ієрархічну зв'язок педагога і вихованців у їхній взаємодії, тобто це прихильність суб'єктів по відношенню один до одного «по вертикалі»: «під», «над», «нарівні». Для положення «над» характерно адміністративний тиск на учня, так як «він малий, недосвідчений, недотепний». Положення «під» - це схиляння перед природою дитинства, боязнь втручання в процес розвитку дитини; найчастіше такий вчитель перетворюється в обслуговуючий персонал, потурає будь капризу дитини. Положення «нарівні» - це визнання Людини і в дитині, і в педагога; при цьому характерно взаємна повага особистості з обох сторін. Тільки у виняткових випадках педагог дозволяє собі зайняти позицію «над», тобто підпорядкувати собі волю дитини в силу відповідальності і досвіду дорослого.

Третя позиція - кінетична («кінетика» - рух), характеристика передбачає становище людини по відношенню до іншого у спільній діяльності, в спільному русі до мети: «попереду», «ззаду», «разом». Позиція «попереду» висловлює авангардну роль педагога, тобто він веде за собою своїх учнів. Роль веденого виражається характеристикою «ззаду». «Разом»: обидва суб'єкта виробляють стратегію спільних дій для досягнення спільної мети. Здається, однозначності вибору тут не може бути. У головному - педагог «попереду», у дрібницях - «ззаду», в цілому - «разом» з дітьми йде по життю учитель, долаючи з ними все її перешкоди.

Таким чином, з точки зору ставлення до призначення своєї професії еталоном можна вважати позицію: поруч, нарівні, разом, але трохи попереду.

У виховній діяльності вчитель виступає як головний суб'єкт. Саме як суб'єкт цієї діяльності він проявляється в тому, яку позицію - соціальну та професійну - він займає. Позиція визначається, з одного боку, тими вимогами, очікуваннями і можливостями, які пред'являє і надає педагогу суспільство, з іншого боку, діють внутрішні, особисті джерела активності - потягу, переживання, мотиви, ціннісні орієнтації, світогляд, ідеали. У позиції педагога виявляється його особистість, характер соціальної орієнтації, тип громадянської поведінки та діяльності. У цілому позиція особистості складається з соціальної та професійної позицій.

Соціальна позиція формується з тієї системи поглядів, переконань і ціннісних орієнтацій, які були сформовані в загальноосвітній школі. У процесі професійної підготовки на їх базі формується мотиваційно-ціннісне ставлення до педагогічної професії, цілей і засобів педагогічної дійсності. Мотиваційно-ціннісне ставлення до педагогічної діяльності в самому широкому її розумінні в кінцевому підсумку виражається в спрямованості, що становить ядро ​​особистості вчителя. Соціальна позиція багато в чому визначає і його професійну позицію. Але тут немає однозначної прямолінійною залежності, тому що виховання завжди будується на основі особистісного взаємодії. Саме тому педагог, чітко усвідомлюючи, що він робить, далеко не завжди може дати чітку відповідь, чому він так чинить. Ніякої аналіз не допоможе виявити, які джерела активності взяли гору при виборі тієї або іншої позиції в даній ситуації.

Дата добавления: 2015-07-11