Читайте также:
|
Педагогічну професію з ряду інших професій типу "людина-людина» виділяють за способом мислення її представників, підвищеного почуття обов'язку і відповідальності. Головна відмінність полягає в тому, що вона ставиться як до класу перетворюючих, так і до класу керуючих професій одночасно. Маючи за мету своєї діяльності становлення і перетворення особистості, педагог покликаний керувати процесом її інтелектуального, емоційного та фізичного розвитку, формування її духовного світу.
Основний зміст педагогічної професії становлять взаємини з людьми, але не просто на рівні розуміння і задоволення запитів людини. У педагогічній професії провідне завдання - зрозуміти суспільні цілі і спрямувати зусилля інших людей на їх досягнення.
Своєрідність цієї професії ще й у тому, що вона за своєю природою має гуманістичний, колективний і творчий характер. Цим визначається і основні функції цієї професії.
Гуманістичний характер. За педагогічною професією закріпилися два соціальних функції - адаптивна і гуманістична (людиноутворюючою). Адаптивна функція пов'язана з пристосуванням дитини до конкретних вимогам сучасної соціокультурної ситуації. Гуманістична функція пов'язана з розвитком його особистості, творчої індивідуальності. Свідоме висунення цієї функції на першому плані можна було спостерігати в усі часи і в багатьох народів. В. О. Сухомлинський зазначав, що як би не називали наше століття, «... світ вступає в століття Людини. Більше ніж, коли б то не було, ми зобов'язані думати зараз про те, що вкладаємо в душу людини».
Колективний характер. У педагогічній професії дуже важко вичленувати внесок кожного педагога в якісне перетворення суб'єкта діяльності - вихованця. З усвідомленням закономірного посилення колективістських засад у педагогічній професії все ширше входить у вжиток поняття «сукупного суб'єкта» педагогічної діяльності. Під ним у широкому плані розуміється педагогічний колектив школи чи іншого освітнього закладу, а в більш вузькому - коло тих педагогів, які мають безпосереднє відношення до групи учнів або окремому учневі. А. С. Макаренка справедливо підкреслював: «Повинен бути колектив вихователів, і там де вихователі не з'єднані в колектив, і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу».
Творча природа праці вчителя. Зміст і організацію праці вчителя можна правильно оцінити, лише визначивши рівень його творчого ставлення до своєї діяльності. Рівень творчості в діяльності педагога відображає ступінь використання ним своїх можливостей для досягнення поставлених цілей. Творчий потенціал особистості педагога формується на основі накопиченого ним соціального досвіду, психолого-педагогічних і предметних знань, нових ідей, умінь і навичок, що дозволяють знаходити і застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми і методи і, тим самим, вдосконалювати виконання своїх професійних функцій. Область прояви педагогічної творчості визначається структурою основних компонентів педагогічної діяльності і охоплює практично всі її сторони: планування, організацію, реалізацію та аналіз результатів.
У сучасній науковій літературі педагогічна творчість розуміється як процес розв'язання педагогічних завдань у мінливих обставин. Творчу особистість відрізняє і особливе поєднання особистісно-ділових якостей, що характеризують її креативність.
Креативність - здатність, що відображає глибинну властивість індивіда створювати оригінальні цінності, застосовувати нестандартні рішення.
І. С. Громов та В. О. Моляко називають сім ознак креативності: оригінальність, евристичність, фантазія, активність, сконцентрованість, чесність, чутливість.
Педагогу-творцю притаманні також ініціативність, самостійність, здатність до подолання інерції мислення, почуття справді нового і прагнення до його пізнання, висока потреба в досягненні мети, широта асоціацій, спостережливість, розвинена професійна пам'ять.
Професійна група спеціальностей - це сукупність спеціальностей, об'єднаних за найбільш стійкого увазі соціально корисної діяльності, що відрізняються характером свого кінцевого продукту, специфічними предметами і коштами праці.
Педагогічна спеціальність - вид діяльності в рамках даної професійної групи, що характеризується сукупністю знань, умінь і навичок, набутих в результаті освіти і забезпечують постановку і вирішення певного класу професійно-педагогічних завдань відповідно до привласнюється кваліфікацією. Можна виділити ряд педагогічних спеціальностей: вчитель-предметник, соціальний педагог, педагог додаткової освіти, вихователь та інші.
Педагогічна спеціалізація - певний вид діяльності в рамках педагогічної спеціальності. Вона пов'язана з конкретним предметом праці і конкретної функцією фахівця.
Педагогічна кваліфікація - рівень і вид професійної педагогічної підготовленості, що характеризує можливості фахівця у вирішенні певного класу задач.
Педагогічні спеціальності об'єднані в професійну групу «Освіта». Підставою диференціації спеціальностей є:
а) предметні галузі знань (література, хімія, математика і т.д.);
б) вікові періоди розвитку особистості (дошкільник, молодший школяр, підліток і т.д.);
в) особливості розвитку особистості, пов'язані з психофізіологічними і соціальними чинниками (порушення слуху, зору, розумового розвитку, дівіантное поведінка).
Як ми бачимо, вихователь - це не окрема професія. «Вихователь» може бути і спеціальністю, і спеціалізацією. Спеціалізація всередині педагогічної професії призвела до виділення видів педагогічної діяльності та за напрямками виховної роботи (трудове, естетичне, правове тощо), що дозволяє ефективніше використовувати інтеграцію в діяльності різних вчителів.
1.3. Професійний ідеал педагога-вихователя
Розвиток особистості людини багато в чому залежить від того, як формується її самооцінка. Психологи відзначають два основних прийоми формування самооцінки. Перший полягає в тому, щоб співвіднести рівень своїх домагань з досягнутим результатом. Другий, більш розповсюджений, полягає в соціальному порівнянні, зіставленні думок про себе оточуючих. Але, домагання можуть бути не високі, тому самооцінка може сформуватися не адекватна.
Не завжди задовольняє творчо працюючого вихователя порівняння своїх результатів з результатами своїх колег. Основним способом формування самооцінки вихователя є порівняння своїх результатів з «ідеалом особистості і діяльності вихователя». Формування свого професійного ідеалу має починатися ще під час навчання у вузі. Найпростіший спосіб формування професійного ідеалу - читання спеціальної літератури, знайомство з життям і творчістю педагогічним видатних педагогів. З плином часу ідеал може змінюватися, це може бути не тільки конкретна особистість, але найчастіше це збірний образ, у якому переплітаються найкращі якості кількох педагогів. Правильно сформований ідеал педагога-вихователя - умова ефективного його самовиховання.
До зовнішніх факторів, що стимулює процес самовиховання, відносять педагогічний колектив, стиль керівництва школою і фактор вільного часу. Педагогічний колектив, в якому панує атмосфера взаємної вимогливості, принциповості, конструктивної критики і самокритики, з особливою увагою ставляться до творчих пошуків колег, відчувається зацікавленість у професійному зростанні початківців, сприяє прагненню більшості вихователів відповідати вимогам професійного ідеалу. Відсутність цих характеристик у педагогічному колективі вбивають потреба у самовдосконаленні.
Професійному зростанню вихователя сприяє і стиль керівництва школою. Керівники школи повинні створювати необхідні умови для самовдосконалення вихователя: вселяти впевненість у своїх силах, тактовно допомагати і направляти молодого педагога, створювати умови для нормальної роботи, не завантажувати педагога непотрібною роботою.
Велику роль у професійному зростанні відіграє чинник часу. Для саморозвитку вихователю необхідно читати багато різноманітної літератури та періодики, відвідувати музеї та виставки, мати час від захоплень, творчості. Резерви часу можна знайти, якщо оволодіти прийомами раціональної організації праці, правильно планувати свою діяльність.
Процес професійного самовиховання дуже індивідуальний. Проте в ньому завжди можна виділити три взаємопов'язаних етапи: самопізнання, самопрограмування, самовплив. Професійному самопізнання майбутнього педагога допоможе курс психології. В даний час існує велика кількість методик, які допоможуть виявити якості особистості і виділити ідеальні професійні якості.
Процес самопрограмування допоможе визначити шляхи, засоби і строки формування необхідних професійних якостей, визначити цілі і завдання саморозвитку, виробити життєві правила і принципи, якими можна керуватися в діяльності.
Засоби та способи самовпливу допоможуть зробити процес саморозвитку безперервними і цілеспрямованим. Самопереконання, самонаказ, самообмеження і інші засоби саморегуляції сприяють вихованню волі, цілеспрямованості, відповідальності. Формування професійних якостей неможливо без спеціальних вправ, спрямованих на розвиток спостережливості, уяви, вміння професійно мислити. Самовиховання повинно стати потребою майбутнього педагога, без нього неможливий професійне зростання.
Педагог є основним суб'єктом педагогічної діяльності. Своєю професійною позицією він впливає на учнів, подаючи приклад суджень і дій. Виходячи з цього, можна говорити про референтності вчителя.
Референтна особистість - людина, особливо значимий і цінний для іншої людини як зразок для наслідування. Референтна особистість надає сильний психологічний вплив на того, по відношенню до кого вона є референтною.
Якщо вихователь став такою особистістю для дітей, то відповідальність його перед майбутнім ще більше зростає, тому що він активно впливає на формування майбутніх особистостей.
1.4. Формування «Я - концепції» вихователя
Існує багато підходів до розуміння питання про побудову професійної кар'єри, як зарубіжних дослідників, так і вітчизняних. Один з останніх варіантів концепції професійного самовизначення, створений в Інституті молоді при РАО в 1993 році, заснований на розробленій Р. Бернсом «Я - концепції» розвитку особистості, яка відома з 1986 року. Сам процес професійного самовизначення (побудови кар'єри) - це постійно чергуються вибори різних варіантів. «Я-концепція» лежить в основі як відносно цілісне освіту, постійно змінюється в міру дорослішання людини.
Програма формування позитивної «Я-концепції», спеціально призначеної для підготовки до педагогічної професії, полягає у формуванні:
· Індивідуальних умінь - розширення поняття успіху; самоповагу і повагу інших; знання себе, упевненість у собі, здатність висловлювати свої почуття, давати і отримувати зворотний зв'язок, спостерігати і фіксувати результати;
· Групових умінь - розуміння того, як працює група; здатність працювати спільно; терпимо ставитися до інших; підтримувати їх; шукати їх сильні сторони, виявляти різні стилі лідерства; здатність отримувати інформацію і ділитися нею;
· Управлінських умінь - здатність справлятися з щоденними завданнями; встановлювати пріоритети; контролювати свій час; вирішувати завдання і приймати рішення; здатність до переговорів;
· Умінь, пов'язаних із самореалізацією особистості - точна самопрезентація, самооцінка, критичне та аналітичне мислення, досягнення поставленої особистої мети, розвиток особистого контролю;
· Умінь, що забезпечують ефективний взаємозв'язок з іншими людьми-комунікація, емпатія, кооперація, підтримка-допомога, дружба, лідерство, позитивна взаємодія в групі.
Готовність вихователя до виконання своїх соціально значущих функцій визначається сформованістю його педагогічної свідомості, професійної "Я-концепції». Р. Бернс компонентами педагогічної свідомості називає: Я-концепцію, В-концепцію (концепцію вихованця) і Д-концепцію (концепцію діяльності). Рівень майстерності педагога залежить від того, який з цих компонентів виявляється провідним. Педагогів-майстрів характеризує домінування По-концепції на тлі розвинених Я-і Д-концепцій.
Розвиток Я-концепції у педагога передбачає об'єктивне самосприйняття і здатність до рефлексії: Кожна людина за умови позитивного самовиховання відчуває себе більш задоволеним, підвищується його впевненість в собі, продуктивність і ефективність його роботи.
Д-концепція як конструктивний елемент педагогічної свідомості проявляється у сформованості подання у педагога про сутність, характер, структуру педагогічної діяльності, її соціальної та культурологічної значимості. Сформована Д-концепція спрямовує творчий пошук педагога, визначає арсенал методів, засобів і прийомів його педагогічної взаємодії з дітьми і колегами. Д-концепція багато в чому визначає і характер цієї взаємодії. Якщо вона стає самоціллю, то, як правило, такий педагог володіє масою варіативних методик, але не добивається високих результатів, тому що в його роботі дитина - не суб'єкт взаємодії, а абсолютний об'єкт докладання зусиль педагога. Педагогічна діяльність, організована педагогом у цьому випадку, носить не суб'єкт-суб'єктний, а суб'єкт-об'єктний характер. При такому спілкуванні з дітьми педагог стоїть на позиціях авторитарної, командно-бюрократичної педагогіки і не сприймає принципи педагогіки співробітництва.
По-концепція - один з найскладніших елементів педагогічної свідомості. Якщо самопізнання і самоусвідомлення завжди спонтанно хвилюють людини, озброєний необхідними методиками, молодий педагог охоче починає займатися собою. На формування Д-концепції переважно спрямовані всі блоки навчальних дисциплін у педагогічному вузі, становлення саме В-концепції йде важко. Кожен майбутній педагог у дитинстві навчався в школі, багато хто був у дитячому садку, в різних гуртках - скрізь йде робота із різними педагогами, у яких, на жаль, в переважній більшості не сформована установка на суб'єкт-суб'єктний характер педагогічної діяльності. Цей стереотип підсвідомо переймають і майбутнім педагогом.
По-концепція самоцінна і у віковому аспекті, так як вихователь часто любить працювати з дітьми певного віку. Відомі випадки, коли педагог, помінявши в силу різних причин вік вихованців, з якими працював, не справлявся зі своїми обов'язками або працював менш успішно. [8, с.287]
Майбутньому педагогу необхідно відбутися не тільки в особистому плані: «Який Я людина?», Але і в професійному «Який Я педагог?». Усвідомлення, критичний аналіз та визначення шляхів конструктивного вдосконалення своєї діяльності здійснюється за допомогою педагогічної рефлексії. Саме педагогічна рефлексія допомагає вийти педагогу з поглинання самої професією, подивитися на неї з позиції іншої людини, виробити відповідне відносин до неї, зайняти позицію поза її, над нею для судження про неї. Педагогічна рефлексія допомагає з'єднати воєдино позитивні Я-, В-, Д-концепції професіонала.
Складність даної проблеми пов'язана ще з культурно-історичної обумовленістю реалізації самовизначення більшістю людей, що живуть в конкретній країні, неоднорідністю населення. Більшість авторів сходиться в такий висновок: є певний зв'язок професійного самовизначення з самореалізацією людини в інших важливих сферах життя.
Сутністю професійного самовизначення є самостійне та усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичної та соціально-економічної ситуації.
Особистісне самовизначення - це знаходження самобутнього «образу Я», постійний розвиток цього образу і затвердження його серед оточуючих людей. Воно може розглядатися як вищий прояв життєвого самовизначення, коли людині вдається дійсно стати господарем ситуації і всього свого життя. Він не тільки оволодіває певними життєвими ролями, а створює нові ролі, які характеризують його не тільки як професіонала, керівника, сім'янина, а як особистість, саме ім'я якого уособлює все інше на високому рівні.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 722 | Нарушение авторских прав