|
Читайте также: |
Українець
Охоче розповів про події Великої Вітчизняної війни девяностосемирічний Василь Дмитрович Устименко:
- На войні тяжко було всігда… І під Сталінградом у 1942. Коли збили бомбардувальник ТБ-3, на якому я літав радистом, і прийшлось з уцілівшим правим пілотом хоронити погибших членів бойового екіпажу…
І в січні 1943 після бомбардіровання фашистських войськ біля Рененбурга, коли в другий раз підбитий самольот ледь-ледь дотянув до своєї території…
І тоді, коли, літали над вражим тилом, доставляли оружіє і продукти кримським партизанам… І в горнилі боїв під Курськом.
А найважче було в конці 1943. Тоді, кроми мене, нікого з членів екіпажу збитого бомбардіровщика (це вже третього) не осталось живим. Я один оказався на вражій землі срєді сніжного мраку, слабкий, оточений фашистами. А неминучий плєн був страшніший за смерть…
Табор воєнноплєнних у Штеціні, величезні букви «US» на одежі, шо означало “радянський», тоїсть той, з ким запрєщено общєніє. Суха бруква й малесенька порція «хліба» з тирси в днєвному «раціоні» літанія. Мі були знесилені і кажду минуту ждали смерті. Тепер це кажеться страшним сном, страшним видінням, од якого невозможно втекти, сховаться, відгородитись годами… І коли б тоді хоч на минуту пропала мисль про те шоб втекти, якби здався судьбі й потівяв свободу, не було б для мене вже ні Дня Перемоги, ні повернення в рідне село Гришине.
Помогли плєнні серби, за якими діжурили в таборі не так строго. Їхній подпольний комітет достав одежу, карту мєсності, компас, часи, спланірував втечу. І я зробив свій намір, який не оставляв на протяженії 4 місяців полєну. Я втік! З двома друзьями, обходячи ноччю чужі города і села, дойшов до Польщі, в городі Коніц попав, наконец, до своїх… тільки після цього свого другого рождєнія, так сказать, як людини і солдата, почуствував, що прийшло полегшення…
У строях 217-го стрілецького полку 1-го Українського фронту дойшов до Берліна, получив там медаль «За перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945 рр.». Орденом Червоної зірки мене наградили ще за бої під Сталінградом, Курськом. А згодом і подякою маршала Жукова «За чесну службу на благо Батьківщини». Подяку головнокомандуючого групою радянських військ у Німеччині оголосили в жовтні 1945 року за успішне виконання завдання із доставки в Радянський Союз вивезеної фашистами з тимчасово окупованої території колгоспної худоби.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 88 | Нарушение авторских прав