Умови звільнення й повернення на Батьківщину.

Звільнений був 23 квітня 1945 р. радянськими військами в табо-рі Вульгайде, де зразу було нас, чоловіче населення, виведено у м. Бранденбург, а там усіх нас построїли – і в 237-й армійський запасний полк 5-ї ударної армії, якою командував генерал-полковник Барзарін, а потім у 230-ту стр. сталінську девізію 986-й стр. полк, а потім в Закав-казький військовий округ 26 мех. дивізію і звідти демобілізувався 5 квітня 1950 року і повернувся на свою Батьківщину.

Ставлення радянських органів.

Ставлення радянських органів було трохи ненормальним, з презирством ставилися до тих, хто був у Німеччині. Я теж хотів іти вчи-тись в училище, не прийняли тому, що був у Германії, і так нас вважа-ли майже зрадниками, хоча нашої вини в цьому ніякої немає.

Як склалося Ваше особисте життя після війни (освіта, родина, робота)?

Після демобілізації в 1950 році приїхав додому в рідне село, пі-шов на курси комбайнерів, проробив 8 років на зернокомбайні, потім працював бригадиром дільничної бригади 13 років, потім – замісник голови колгоспу по господарству – 7 років, Голова сільської ради – 7 років, механік по ремонту с/г техніки – 6 років, маю безперервний стаж – 41 рік та 6 років за Германію, разом виходить 47 років стажу, а пен-сію отримую 151 грн. і вважаюся учасником Великої Вітчизняної вій-ни. Жонатий, маю 3 дітей – 2 сини і дочка, всі живі і зараз всі працюють.

Дата добавления: 2015-07-10