Способи фіксації цін.

Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом терміну його дії або до моменту виконання контракту.

Види цін з алежно від способу фіксації ціни:

• тверда,

• рухома,

• з наступною фіксацією,

• змінна.

Тверда ціна узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії. Тверда ціна застосовується як в угодах із негайною поставкою і поставкою протягом короткого строку, так і в угодах, що передбачають тривалі терміни поставки. Робиться застереження "ціна тверда, зміні не підлягає".

Рухома ціна — це зафіксована ціна при укладенні контракту, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться. При встановленні рухомої ціни в контракт вноситься застереження, яке передбачає, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті.

Ціни з наступною фіксацією встановлюються у визначені договорами терміни на підставі узгоджених джерел (у т.ч. й у процесі виконання контракту).

Як джерела цін контракт може передбачати біржові котирування, ціни, що публікуються в різних довідкових і галузевих часописах, ціни, які реально укладаються на світовому ринку й визначаються за достовірними конкурентними матеріалами.

Ковзаюча (змінна) ціна застосовується в контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися. Такі ціни встановлюються на машини й устаткування з термінами поставок, що перевищують один рік (для контрактів із використанням цін із наступною фіксацією переважно до року), а також при виконанні великих за обсягом і тривалих у часі підрядних робіт.

Ковзаюча ціна складається з двох частин:

- базової, що встановлюється на дату пропозиції або підписання контракту,

- змінної, яка визначається на період виготовлення або поставки товару.

Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел і узгоджується з покупцем під час підписання контракту. Остаточна ціна звичайно розраховується за формулою:

де

С - остаточна ціна;

С₀ — базова ціна;

А, В — частки, що займають у ціні окремі складові, наприклад вартість матеріалів, вартість робочої сили тощо;

М і М„ — індекси цін на матеріали, що використовувалися для виготовлення проданої продукції, на періоди їх закупівлі постачальником (М₅) і встановлення базової ціни (М₀);

Б. і Б — індекси заробітної плати на періоди перерахунку ціни (БЛ і встановлення базової ціни (Б₀);

Д — незмінна частка у змінній частині ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати).

Сумма всіх часток цих елементів завжди має дорівнювати одиниці.

При визначенні рівня ціни сторони контракту звичайно орієнтуються на два види цін:

Опубліковані — це ціни, що повідомляються в спеціальних джерелах, котрі, як правило, відбивають рівень світових цін, тобто експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. До опублікованих належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, що наводяться в загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій.

Розрахункові ціни застосовуються в контрактах на нестандартне устаткування, вироблене звичайно за індивідуальними замовленнями. Ціни на таке устаткування розраховуються й обґрунтовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з урахуванням технічних і комерційних умов цього замовлення, а в деяких випадках остаточно встановлюються лише після виконання замовлення.

Дата добавления: 2015-10-21