Прадавні жителі України

За радянських часів офіційна історична наука не визнавала трипільців предками українців, проте, існує досить вагома система доказів визначної ролі трипільської культури у формуванні сучасного населення України. Це, перш за все, висновки Вікентія Хвойки, наукові дослідження Миколи Марра, Віктора Петрова, Омеляна Партицького, Вадима Щербаківського, Миколи Суслопарова, Валентина Даниленка, Григорія Василенка та інших. Крім того, українські вчені в діаспорі (В'ячеслав Липинський, Вадим Щербаківський, Юрій Липа та інші), не дивлячись, що радянська наука дала негативну оцінку їх пошукам, продовжували вважати трипільців етнічними предками українців, хоча їхні праці в Україні були маловідомі. Праця Олександра Знойка "Міфи Київської землі та події стародавні", що вийшла у світ після смерті автора, врешті-решт досягла свого - українські вчені звернули уваги на "небезперечні, але сміливі і водночас аргументовані докази Олександра Знойка про виняткове значення трипільської культури в формуванні сучасного населення України" (23, с. 11,13).

Надалі, впродовж багатьох тисячоліть цивілізованого життя, тутешній народ так і зветься - Хуни, Сумерія, Шумерія (39, с. II), Кімерія, Скитія, Київська Русь.

"Відомо тепер, що довжина трипільського житла досягала 15-20 метрів, а ширина -6-8 метрів." (38, с. II).

Описуючи знахідки на поселенні Коломийщина, Пассек Т. С. відмічає, що там було багато глиняних чаш досить великих розмірів (від 0,37 до 0,80 м. в діаметрі); "конічні чаши й миски..., їх використовували, очевидно, для розмішування тіста при виготовленні хлібних коржів", також знаходили "в одиничних екземплярах в центральній господарській (комірній) частині житла посудини величезних розмірів, висота яких доходить до 50-70 сантиметрів..,...напевно, вони служили головним чином для зберігання зерна та інших сухих припасів "(38, с. 25).

"Трипільською експедицією зібрано також дуже цікавий матеріал, що проливає світло на хліборобство - одну з головних галузей господарства досліджуваної культури. Серед решток глиняної, слабо обпаленої обмазки нижніх частин основ стін або серед решток валькової підмазки (основи підлоги) трапляється сорт обмазки з відбитками рослинної домішки у вигляді зерен, полови і дрібних частин колосків хлібних злаків. Спеціальне палеоботанічне дослідження рослинних відбитків (Інститутом ботаніки АН УРСР) з розкопок на Коломийщині, а також старих зразків з розкопок в Колодистому, Крутобородинцях і в Сушківці виявило наявність слідів згорілого зерна, полови і макухи пшениці, ячменю і жита, можливо ще були відбитки зерен і лузги проса. Таким чином, в результаті цього аналізу були перевірені старі визначення культурних рослин і підтвердилось, що стародавні мешканці досліджуваного селища обробляли пшеницю, ячмінь, жито і, можливо, просо." (38, с. 27)

Цікаву паралель для порівняння у зв'язку з трипільською культурою можна найти в книзі "Забута цивілізація в долині Інду": "Основним заняттям населення було землеробство: вирощували пшеницю, ячмінь, просо, горох, кунжут, гірчицю, бавовник, було розвинене і садівництво. В периферійних районах вирощували рис. Вед попереднього часу збереглись традиції збирання, про що свідчать знайдені у великій кількості зерна дикорослих рослин. Велику роль у господарстві відігравало скотарство: хараппські поселення були оточені прекрасними пасовищами, де вирощували корів, овець, кіз... Було розвинено багато видів ремесел: прядіння, ткацтво, гончарство і ювелірна справа, різьба по кістці, металургійні виробництва..."

"Окреме завдання - з'ясувати характер трипільського похоронного обряду. Чи лишається в силі припущення вчених про існування обряду спалення і зберігання урн з попелом, чи маємо якісь інші форми поховань?" (38, с. 33).

Із резюме по трипільському поселенню Коломийщина: "Існували великі будинки площею до 140 кв. метрів, середні - до 90 кв. метрів і малі -до 30 кв. метрів. Посередині поселення - великий круг, діаметром близько 200 метрів - залишався незабудований простір, який міг служити місцем для загону худоби чи можливо там здійснювались обряди і святкування." (38, с. 34). Кістяні знаряддя праці - проколка, зроблена з ліктьової кістки великої тварини, швидше всього - бика (38, с. 51). В поселенні знаходили печі, зернотерки, посуд, мотики (38, с. 57). Серед знахідок: зернотерки, горщики для зерна, можливо і для молока. З домашніх тварин, в основному, в розкопках знаходили кістки корови і свійського бика (38, с. 159, 212, 254).

О. А. Кульська, описуючи кераміку трипільської культури, пише, що "керамічні вироби трипільської культури свідчать про досить високу техніку і майстерність роботи" (38, с. 307). Також О. А. Кульська і Н. Д. Дубіцька стверджують, що "на підставі експериментальних даних можна прийти до висновку, що при будуванні стародавніх жител обпалена глина служила будівельним матеріалом, причому останній попереду оброблявся і обпалювався. Будівельний матеріал приготовляли різних видів (з домішкою полови, з суцільної глини і різних форм вальки, плити і т. ін.) (38, с. 333).

Описуючи в своїй книзі "Культура епохи бронзы на территории Украины", у розділі, присвяченому культурі багатовалькової кераміки автор С. С. Березанська у зв'язку з духовною культурою народностей, що розглядаються, згадує працю В. Ф. Генінга, присвячену аналізу Сінташтинського могильника, переконливі паралелі котрого є в давньоіранському епосі, зокрема, в Рігведі (12).

Дослідження життя народів України в ІП-ІІ тис. до н. е. також показують, що одночасно з воїнами були люди, які займались землеробством (вирощували пшеницю, ячмінь, овес як і в трипільському суспільстві!), з домашніх тварин найбільше зустрічається велика рогата худоба (корова і віл). Воли використовувались як тяглова сила для обробітку землі. (Ремарка: як і в ведичній культурі).

На основі знахідок під час розкопок видно, що з тварин від 40 до 56 відсотків всіх особин припадає на велику рогату худобу, потім ідуть коні, дрібна рогата худоба, свиня в кінці (ЇЇ чисельність мізерна, в небагатьох випадках доходить до 10-11 відсотків від загальної кількості розкопаних залишків тварин) (52).

Ремарка: у книзі Альбеділь, де аналізується древня цивілізація в долині Інду, також описується цегла, приготовлена з глини як основний будівельний матеріал.

У ході міграції змінювалась мова. "Найдавніша зо всіх мова - се мова давніх арійців, або, як її звуть, мова "санскритська", і до неї подібні всі мови європейські, одні більше, другі менше, котрі давніші, то більше схожі з нею", - зазначала з цього приводу Л. Українка (45). Процес діалектно-мовного розчленування єдиного індоєвропейського масиву зайняв приблизно три тисячоліття (37, с. 69).

Дата добавления: 2015-10-21