Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Відлуння

У країнах, котрі оминула християнська ідеологія, і досі культура, звичаї народу зав'язані, в першу чергу, на вірах, похідних від Вед.

Ми ж, українці, маємо дуже бідно відтворену на папері історію. Тут винні й місіонери-літописці, які тлумачили та різали нашу історію на візантійський лад (39, с. 7.), утверджували уявлення про філософську нерозвиненість української культури (40, с. 89).

Сучасники багато знають про Рим і Візантію. Довкола цих держав був штучно створений ореол величі. Левина заслуга в цьому по праву належить церкві. Щоб возвеличити віру Христову і подати язичницький світ у сірих барвах примітивізму, робилось усе для знищення літописної спадщини як нашого, так і інших європейських народів (39, с. 43).

Ось що писав професор Вл. Мілкович в кінці XIX століття, описуючи релігійне, соціальне і культурне становище древніх слов'ян: "Слав'янсько-язичницька релігія про яку ми, до речі, мало знаємо, нагадує своїми основними ідеями індійську та інші арійські". Древні літописці багато розповідають про піднесені риси характеру слов'ян: "Найбільша чеснота у слов'ян - це гостинність та турбота про батьків... Що слов'яни любили музику, про це свідкують і араби." (18)

І все ж, сьогодні жоден історик світу не наважиться проголосити, що нашому народу тільки одна тисяча років. Те, що обрядова культура наших предків має багато тисяч літ, ні в кого з науковців не викликає сумніву. Міфи розвіюються...

У середовищі волхвів було багато могутніх творчих особистостей. Це саме їм (23, с. 181) ми маємо завдячувати за збереження у билинно-пісенній творчості частини нашої історії. Історичні думи і балади сприяли збереженню у народу пам'яті про своє походження.

Так українці передавали наступним поколінням духовний досвід своїх предків у вигляді обрядів, звичаїв, переказів, казок, пісень (24, с. 34) тощо. Відлуння давньої віри й треба шукати насамперед у фольклорі українського народу (42, с. 261).

"Колядки, - відзначав, наприклад, М. Драгоманов, - цілі Веди південноруські, за котрими можна простежити відтінки релігійних уявлень від древніших часів до пізніших. Своїми образами вони нагадують гімни Індрі, оспівування інших півбогів." (19).

Веди мають величезне значення для реконструкції праукраїнських вірувань, записи (23, с. 177) яких до нас не дійшли.

Часом давні духовні традиції, розуміння всезагального універсального закону Всесвіту зринали у творчості глибоких, оригінальних мислителів (46, с.13).

Так Г. Сковорода писав: "Біля тебе, з тобою, в тобі, всередині нас - Священний Дух, який стежить за нашими добрими і злими ділами й береже нас" (40, с. 63) (для порівняння: "Я - Наддуша, яка перебуває в серцях всіх живих істот", - повідомляє Крішна в "Бхагавад-Гігі" (10.20) (2, с. 478)).


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 75 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ДВА ШЛЯХИ ПІЗНАННЯ | ЯКІ Ж ВОНИ, ВЕДИ? | НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ІНДУСІВ | ДЖЕРЕЛА ДОСТОВІРНИХ ЗНАНЬ | ЧОТИРИ ЕПОХИ | ПРАДАВНІ ЖИТЕЛІ УКРАЇНИ | ІНДОЄВРОПА | ВСЕВИШНЬОМУ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ВЕДИ НА КОЗАЦЬКИЙ ЛАД| БІБЛІОГРАФІЯ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)