Всевишньому

Віддаючи шану багатьом божествам, стародавні слов'яни все ж вірили в верховенство єдиного Бога, називаючи Його Небесним Богом, Богом богів. Півбоги були істотами, що походили від Верховного Бога, Його витворами, що залежали від Нього, посередниками між Ним і світом (10, с. 14).

У "Велесовій книзі" (Волос/Велес - "скотій бог" (33), наводить на згадку про шанування корів у давній культурі), яку складено волхвами і яка відбиває історію слов'янських племен задовго до прийняття християнства, згадуються поряд божества Вишень і Кришень, у котрих неважко розпізнати імена ведичних Вішну та Крішни.

Щодо Вішну, то археологи знаходять сліди поклоніння Йому в доскіфських курганах півдня України, датованих іще V-III тисячоліттями до н.е. (27).

"Вішну, найбільш важливе та могутнє божество, втілює в собі кілька великих і широко розповсюджених релігійних ідей. Він вважається верховним покровителем і хранителем усього" (20).

Ще й досі майже біля кожної української хати ростуть вишні, які мають функції оберегів родини - як священні дерева Бога Вишеня (39, с. 24), як відлуння світогляду наших прабатьків.

В Індії Бог Вішну є захисником усього, що створено півбогом Брахмою. Аватара Вішну - Крішна має багато імен, одне з яких, Гопала, означає "захисник биків/корів", "охоронець худоби", "пастух" (28). У сучасної молоді слово "пастух" асоціюється виключно з недалекою людиною, що крутить бикам хвости, бо на інше не здатна. Теперішнього пастуха, звичайно, не зрівняєш із тим, котрий пас худобу п'ять тисяч років тому, коли священну корову вважали матір'ю, а бика - батьком-годівником (34).

Крішна-Гопала - неперевершений сопілкар, на чарівливі звуки Його сопілки звідусіль збігаються пастушки-гопі й водять довкола Нього веселі хороводи. І як для кожного індійця улюбленим є образ юного Крішни серед корів, так і для кожного українця улюбленим образом є пастушок з сопілкою, що пасе корів. До певної міри й Лукаш із "Лісової пісні" Л.Українки є втіленням цього образу, тим більше, що саме на Волині, в Лосиному краю, виявлено могутній, так би мовити, "індійський" пласт, пов'язаний з Крішною (27). Таке враження, наче деякі волинські топоніми живцем перенесені в "Махабгарату" (ЗО).

Крішна - божество воїнів і водночас божество пастушницьких племен (29, с. 230). Образ Крішни, хоч іноді й під різними іменами, ще в незапам'ятні часи так глибоко увійшов у наші свята, обряди, пісні, танці, прізвища, назви й історичні пам'ятки (27), що це помітно й досі. Слідів поклоніння божеству Кршіні надзвичайно багато (29, с. 230-231) в Україні.

Згідно з дослідженнями відомого українського історика-санскритолога С. І. Наливайка, котрий більшу частину свого життя віддав пошуку коренів нашої давньої історії, вірувань і культури, факти незаперечне свідчать про тотожність українського Купали та ведичного Крішни. Індійський Гопала та український Купала - божества абсолютно тотожні. Гопала поступово став Купалом (ЗІ). В давній Україні цей бог Купало, теж був сонячним богом, вважався охоронцем, воїном, захисником. Навіть крізь тисячоліття, незважаючи на утиски та заборони з боку християнської церкви, купальські свята зберегли свій первісний (39, с. 25) зміст.

Дата добавления: 2015-10-21