Джерела достовірних знань

Ведичне знання приймають без доказів, оскільки в ньому не може бути помилок. Наприклад, в Індії коров'ячий гній вважається чистим, хоч і є випорожненням тварини. В одному місці Вед сказано, що торкнувшись випорожнення тварини, треба зразу здійснити омовіння. А в іншому місці Вед говориться, що коров'ячий гній чистий. Якщо помазати коров'ячим гноєм нечисте місце, то воно стане чистим. Керуючись просто пересічним здоровим глуздом, ми можемо сказати: "Це протиріччя". Але все-таки тут помилки немає. Це факт. В Калькутті один знаменитий вчений-медик дослідив коров'ячий гній і прийшов до висновку, що гною притаманні антисептичні якості.

В Індії, якщо одна людина каже іншій: "Ти повинен зробити так", той може запитати: "А чому ти так вважаєш? Хіба про це сказано у Ведах і я повинен підкорятися тобі, не вимагаючи доказів?" Ведичні приписи і засади не можна тлумачити по-своєму (8). Причина тут в тому, що це знання прийшло з духовного світу. Наприклад, у ведичній літературі пророкувалось про прихід Господа Будди, Господа Чайтан'ї. І це все - ще задовго до їх приходу. Веди багато разів підтверджували свою авторитетність.

"Ми, - пишуть С. Чаттержді і Д. Датта,- вражаємося, намагаючись уявити й охопити розкриту наукою колосальність просторово-часового Всесвіту. Подібні ж почуття викликаються підрахунками, що стосуються часу створення світу і приведеними в деяких Пуранах обчисленнями, котрі, якби не сучасні відкриття, були б висміяні як чистісінька фантазія." (15).

Підсумовуючи сказане, нагадаємо, що існує два шляхи встановлення факту - висхідний (емпіричний шлях розвідок) та низхідний (посилання на систему "гуру-шастра-садху"). Ведичний термін "гуру-шастра-садху" вказує на джерела інформації, котрі не мають згаданих вище чотирьох недоліків. До таких авторитетних джерел відносять священні писання, самореалізованих душ (духовних вчителів) та визнаних святих мудреців минулого.

Зараз по всьому світі палеонтологи знаходять останки древньої людини, які датуються сотнями тисяч років. Наприклад, такі останки було знайдено в Бордер Кейв (Південна Африка). Це відкриття змусило вчених відсунути дати появи сучасної людини: "Точна дата появи анатомічне сучасного Ното sapiens невідома, але ця подія сталась не менш як 110 000 років тому." (57).

Або взяти розкопки в Вальсекілло на півдні Мексики. Тут у 1962 році археолог С. Ірвін-Вільямс виявила кам'яні знаряддя праці, а також наконечники списів, подібні до тих, якими користувалась кроманьйонська людина (сучасний вид людини) в Європі. В 1972 й 1973 роках група експертів з геологічної служби США, використовуючи різноманітні незалежні методики датування, встановила, що вік шару, в якому були знайдені ці знаряддя праці, становить близько 250000 років (61, с. 114).

Хоча подібні знахідки не згадуються в жодному підручнику і обходяться мовчанкою в науково-популярних статтях, присвячених походженню й еволюції людини, ці недавні приклади реальні: стоянки древньої людини в Каліко Хілз, Каліфорнія (вік 500 000 років), у Флагстаффі, Арізона (вік 100 000 - 170 000 років) і в Мішн Валлей в Сан-Дієго, Каліфорнія (вік 100 000 років) (61, с. 112). Або взяти знахідку канадського антрополога А. Брайана в Санта-Лагоа (Бразилія), яка викликала багато суперечок, - частина черепа, яка нагадує череп древньої людини. Череп, знайдений ним, був поміщений в один із бразильських музеїв, звідки згодом загадково зник (56).

Є ще знаменита Канамська щелепа, знайдена відомим антропологом Луї Лікі в найглибшому (першому) шарі Олдувайської ущелини (Східна Африка). Комісія з 27 експертів визнала, що вік щелепи - 2 000 000 років. (68). Або візьмемо, наприклад, череп древньої людини, знайдений в Петралоні (Греція). Вік знахідки - 200 000 - 300 000 років. (62). 1 подібних прикладів досить багато.

Нам, послідовникам Вед, зрозуміло, чому палеонтологи більше знаходять черепи примітивних людиноподібних видів, але, разом з цим, рідше - аналоги черепів сучасної людини. Одна з причин цього, на нашу думку, полягає в тому, що високоцивілізовані послідовники Вед не закопували, а спалювали фізичні тіла своїх співвітчизників після відходу душі із тіла: "Кремація - спалювання мертвого тіла - найбільш буденний спосіб похорону у індійців з ведичних часів і до сьогоднішнього дня" (65, с. 191).

І "ЗВЕРХУ", І "ЗНИЗУ"

Так як наша доповідь призначена для широкого кола слухачів - віруючих та атеїстів, - то ми підтвердимо наше ствердження двома згаданими вище шляхами. Таким чином це буде цілком науково.

Дата добавления: 2015-10-21