Теоретичні основи поняття дружби.

В даний момент у зарубіжній та вітчизняній психології існує достатня кількість досліджень по проблемах дружби, історії її розвитку. В дослідженнях пропонуються численні стадії, етапи та рівні процесу дружби, а багатозначність терміну «дружба» примушує дослідників використовувати більш однозначні визначення цього поняття. В більшості сучасних досліджень за поняттям «дружба» стоїть різний зміст, іноді навіть не схожий на її первинне визначення. Як відомо, вітчизняна психологічна наука традиційно розглядала поняття «дружби», як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні стосунки, що характеризуються взаємною прихильністю їх учасників, взаємними очікуваннями відповідних почуттів (А.В.Петровський Психологічний словник). Отже, дружба — це взаємини між людьми, засновані на довірі, взаємних симпатіях, загальних інтересах і захопленнях. Це відрізняє дружбу від близькості, характерних для кревнородинних взаємостосунків, і від товариськості, де взаємини формуються у спільноті, необхідністю виконувати спільну справу.

Згідно більшості визначень, дружба в широкому розумінні визначається як «особистісні стосунки між людьми, які обумовлені духовною близькістю, загальними інтересами. В силу того, що в дружбі велику роль грають емоційні переживання, її формування та розвиток залежить від частоти контактів, належності до однієї групи, спільної діяльності» (Б. Мещеряков, В.Зінченко Психологічний словник).

На думку І.С. Кона дружбу можна визначити, як позитивні міжособистісні відносини, засновані на взаємній прив’язоності, повній довірі, спільності інтересів, щирості та безкорисливості їх учасників, постійній готовності кожного з них у будь-який момент прийти на допомогу один одному.

На думку А. Адлер життєві завдання кожної людини концентруються навколо трьох сфер життєдіяльності: праці, дружби та любові, успішна реалізація яких гарантує високу якість та повноту самореалізації особистості, відчуття своєї гармонійності, ідентичності та успішності.

Р.С. Немов приблизно так трактує дружбу, як процес формування привабливості, потягу однієї людини до іншої, що супроводжується життєвими ціннісними орієнтаціями.

М.Аргайл зазначав, що дружба в ієрархії цінностей людини займає вище місце, ніж робота й відпочинок, але поступається шлюбу або сімейному життю. Щоправда, у різних вікових групах це співвідношення може мінятися. Дружба найважливіша для молоді, з підліткового віку до вступу в шлюб. В супереч поглядам Аристотеля вважає, що дружба знову стає високо значущою в літньому віці, коли люди виходять на пенсію й втрачають близьких людей.

Канадські психологи Б.Бейджелоу й Д. Ла Гайпа, виявили, що дружба з погляду нормативних очікувань проходить три стадії розвитку:

Перша - ситуативні відносини у зв’язку із загальною діяльністю, територіальною близькістю, взаємною оцінкою; друга стадія - договірний характер відносин – неухильне дотримання правил дружби й високих вимог до характеру друга; та третя стадія «внутрішня психологічна» стадія – першорядного значення набувають особистісні риси: вірність, щирість, чесність.

Психологами, соціологами і іншими науковцями було висунуто ряд теорій, які пояснюють принципи виникнення і розвитку дружби. Однією з розповсюджених є теорія Кергоффа – Девіса. Згідно цієї концепції взаємини в своєму розвитку проходять ряд своєрідних фільтрів, психологічний зміст визначається як типом відношень (дружні) так і етапом розвитку взаємин. Якщо учасник не пройшов через будь – який фільтр, взаємовідношення в них припиняються або зберігаються вимушено. Позитивні ж почуття партнерів один до одного або зникають. Або змінюються неприязню і ворожістю. Показники дружби будуть змінюватися в залежності від того, на якому етапі в даний момент знаходяться взаємини (який фільтр проходять). Одні і ті ж фактори на одному етапі можуть позитивно впливати на дружбу – та сприяти виникненню симпатії, на інших – негативно або діяти тільки в поєднанні з будь – якими іншими факторами, або не діяти взагалі.

Отже, розвиток уявлень в психологічний науці про дружбу є неоднозначним та дискусійним, йде від розуміння загальних цілей, інтересів особистості під час взаємин з іншою особистістю.

Слово "дружба" має не одне, а декілька різних значень не тільки в наш час. Дві тисячі років тому це виявив Арістотель, який якраз і намагався дати визначення різним типам дружби, щоб виділити серед них істинну дружбу. Він розрізнює головним чином дружбу, засновану на інтересі, і дружбу благородну, яка одна тільки і заслуговує права вважатися справжньої. Тому навіть в Древній Греції ставлення, зв'язуючі двох ділових людей, сприймалися не як дружба, а як зацікавленість в успіху спільної справи. Тоді дружба між політичними діячами також часто розглядалася як спосіб досягнення успіху в політиці.

Значення перше: знайомі.

Більшість людей, яких ми вважаємо своїми друзями, насправді усього лише наші знайомі, тобто ті, кого ми виділяємо з оточуйочої нас безликої маси. Нам відомі їх турботи, їх проблеми, ми вважаємо їх близькими нам людьми, звертаємося до них за допомогою і самі охоче їм допомагаємо. У нас з ними прекрасні відносини. Але немає повного прозріння, ми не довіряємо їм свої самі таємні бажання. Зустріч з ними не робить нас щасливим, не викликає у нас мимовільної радісної усмішки. Якщо до них приходить успіх, якщо вони отримують яку-небудь нагороду або на них "звалюється" несподіване везіння, ми не радіємо за них, як за самих себе; до багатьох зв'язків подібного типу домішуються плітки, заздрість, ворожнеча. Часто за зовні сердечними відносинами ховаються глибинні конфлікти. Звичайно, це не сторонні нам люди, між нами існує певна близькість. Але навіщо ж називати дружбою так різні насправді типи відносин? Мова йде про невірне вживання слова. Так було в минулому, так продовжується і зараз.

Значення друге: колективна солідарність.

Треба відрізняти, як це робили древні, дружбу від солідарності. У останньому випадку друзі - це ті, хто б'ється на нашій стороні, скажемо, під час війни. З одного боку, друзі, з іншою - вороги. У такій солідарності немає нічого особистісного. Людина, одягнута в той же мундир, що і у мене, - друг, але я нічого про нього не знаю. До цієї ж категорії відносяться форми солідарності, існуючі в сектах, в партіях, в церкві. Християни кличуть один одну братами або друзями. Але у всіх цих випадках ми маємо справу з колективними, а не чисто особистісними відносинами.

Значення третє: функціональні відносини.

Вони відносяться до типу особистісних зв'язків, заснованих на соціальній функції. Тут ми зустрічаємося з "утилітарною" дружбою; така дружба між компаньйонами або між політичними діячами. У цьому вигляді відносин присутній мінімум любові, вони тривають доти, поки існує інтерес, який вимагає спільної турботи. Сюди ж входять численні професійні взаємовідносини, відносини між колегами по роботі і між сусідами по будинку.

Значення четверте: симпатія і дружелюбність.

Ми підходимо, нарешті, до тієї категорії людей, з якими нам добре, які нам приємні, якими ми захоплюємося. Але і в цьому випадку слово дружба потрібно вживати дуже обережно. Такі емоційні зв'язки часто поверхневі і нетривалі.

Що ж в такому випадку розуміємо ми під словом "дружба"? Інтуїтивно воно спричиняє у нас уявлення про почуття глибоке, чесному, що передбачає довір'я і відвертість. Емпіричні дослідження також показують, що переважна більшість людей саме так уявляє собі дружбу. У своїй останній книзі Райзман, вивчивши величезний матеріал, написаний на цю тему, дав наступне визначення дружби: "Друг - це той, кому доставляє радість робити добро іншому, і хто вважає, що цей інший переживає до нього ті ж почуття". Це визначення Райзмана ставить дружбу в число альтруїстичних, щирих почуттів.

Дата добавления: 2015-10-16