Формування дружніх відносин у дитячому колективі

Соціальний розвиток дитини великою мірою визначається родиною та шкільним закладом. Контакт з людьми, які оточують, передбачає зацікавленість партнером, уміння налагоджувати взаємодію, виявляючи при цьому ініціативу, або конкретно припиняти спілкування. Дитину оточують різні люди. Перебуваючи тривалий час поза родиною, дитина має будувати взаємини з товаришами з огляду і на ознаку прихильності. Важко однозначно пояснити, чому діти одним одноліткам надають перевагу, інших - не помічають.

Дитина - це жива людина. Це аж ніяк не орнамент нашого життя, це окреме повнокровне й багате життя. За силою емоцій, за тривожністю і глибиною вражень, за чистотою і красою вольових напружень дитяче життя незрівнянно багатше за життя дорослих. (А.С. Макаренко)

Усі, хто готуються бути корисними громадянами, повинні спочатку навчитися бути людьми. (М.І. Пирогов). [33]

Головне завдання виховання - це вироблення характеру. Людину ми найбільш цінуємо не за її знання, а за її характер, - він найбільше важить в зносинах людей міх собою, він дає змогу людині осягнути найвищі моральні блага.

Формування - це складний процес становлення людини як особистості, що відбувається в результаті розвитку і виховання, цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується завершеністю. Хоча про завершеність можна говорити лише умовно. Вихователі шкільного закладу спільно з батьками можуть успішно формувати в дітей позитивні навички поведінки і якості, які визначають характер їхніх взаємин і з дорослими, і однолітками.

Знаходячись постійно серед ровесників, дитина звикає до колективного життя. Спільні справи, клопоти приносять їй задоволення, спонукають до спілкування. Перші дитячі симпатії… Вони проявляються досить рано, їх основою є емоційний мотив: трьохрічний малюк бажає гратися із сусідом, тому що бачить у нього цікаву іграшку; погладжує по щічці дитину, яка плаче, намагаючись її заспокоїти: жаліє її. Поки що це епізодичні прояви симпатії, які здебільшого залежать від настрою дітей та зовнішніх захоплюючих факторів.

Виховне значеня дружніх відносин досить велике. Спілкуючись, діти практично закріплюють і засвоюють, що означає чинити добре чи погано. Виручити, допомогти, поспівчувати, заспокоїти, проявити уважність, поділитися, поступитись своїм інтересом заради друга - добре. Хитрувати, ображати, приховувати, відступати від правил, жалітися, бути жадібним - викликає засудження.

Потяг до дружби з'являється у 6-7-літніх дітей, вони вперше свідомо вибирають товариша. Мотивація цього вибору розвивається від несвідомого загального потягу до спільної діяльності (обмін іграшками), від ігрових («подобається гратися разом») до ділових мотивів («дружу, бо вона вміє цікаво розказувати», «гарно будуємо разом»). Їм властиве моральне мотивування вибору друга («він добрий», «справедливий», «вона завжди всім допомагає, її всі люблять» та ін.). У цей період діти починають виявляти почуття взаємної відповідальності, турботи одне про одного, про спільні інтереси, ініціативу в наданні допомоги. Одночасно з вибірковими стосунками дружби між дітьми, які виховуються разом, існують і стосунки товаришування - відповідальності за спільну справу, уваги одне до одного, чуйності, єдності інтересів.

Основним показником мирного спілкування дітей у групі педагоги, як правило, вважають уміння дітей бути разом, не створювати конфліктних ситуацій. Це зовнішній бік справи заспокоює, бо не потребує нагального втручання: адже в групу дитина вступає з власної волі, отже вірогідність виникнення конфліктів зменшується.

Спостерігаючи за розвитком таких взаємин, педагог може визначити основні чинники, що будуть підґрунтям для подальшої роботи, бо формування дружніх стосунків з однолітками, розширення кола спілкування на доброзичливій основі - це шлях гуманізації взаємин.

Дата добавления: 2015-10-16