Заперечення факту отримання документів та перекладу

Банк не несе відповідальності за наслідки затримки, втрати у дорозі, пошкодження чи інші помилки при передачі будь-яких повідомлень або надсилання листів або документів, якщо такі повідомлення, листи або документи передані або надіслані відповідно до вимог акредитива, або якщо банк проявив ініціативу у виборі служби доставки за відсутності таких інструкцій у акредитиві.

Якщо виконуючий банк вирішив, що подання документів є належним і направляє документи в банк-емітент або підтверджуючий банк, незалежно від того чи здійснив виконуючий банк платіж або негоціацію, банк-емітент або підтверджуючий банк повинні зробити платіж, негоціацію або відшкодування цьому виконуючому банку, навіть якщо документи загубилися в дорозі між виконуючим банком і банком-емітентом або підтверджуючим банком, або між підтверджуючим банком і банком-емітентом.

Банк не несе відповідальності за помилки в перекладі або тлумаченні технічних термінів і може передати терміни акредитива без їхнього перекладу.

В загальних рисах механізм міжнародних розрахунків з допомогою документарних акредитивів можна стисло представити у такому вигляді:

1. Експортер та імпортер укладають зовнішньоторговельний договір, у якому обумовлюється, що розрахунки будуть здійснюватися у формі документарного акредитива.

2. Після укладення зовнішньоторговельного договору, експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера.

3. Імпортер подає в банк заяву на відкриття акредитиву. На цьому етапі важливо правильно сформулювати умови акредитиву.

4. На основі заяви на відкриття акредитива, банківський
працівник присвоює йому номер, здійснює комп'ютерний набір тексту акредитива та відправляє його телекомунікаційними засобами авізуючому банку.

5. Авізуючий банк, одержавши повідомлення з умовами акредитива, здійснює його перевірку за зовнішніми ознаками. Якщо банк вирішує не авізувати акредитив, він повинен негайно повідомити про це банк-емітент.

6. Після встановлення справжності акредитива, авізуючий банк повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива. При цьому, якщо авізуючому банку доручено лише авізувати акредитив, то він передає бенефіціару текст акредитива без свого підтвердження, тобто без будь-якого зобов'язання виконати акредитив. На прохання банку-емітента, авізуючий банк може додати до акредитива своє підтвердження і цим зобов'язатися здійснити виконання акредитива на користь бенефіціара незалежно від зобов'язань банку-емітента і в доповнення до них. Разом з тим, авізуючий банк не зобов'язаний підтверджувати акредитив. Якщо банк відмовляється від підтвердження, то він повинен без затримки повідомити про це банк-емітент.

7. Одержавши акредитивне авізо, бенефіціар повинен насамперед перевірити, чи збігаються умови акредитива з укладеним зовнішньоторговельним договором і чи він зможе дотриматись усіх вимог. У разі виявлення в акредитиві невідповідності, бенефіціар повинен пред'явити претензії безпосередньо імпортеру і вимагати від нього внести відповідні зміни в умови акредитива через банк-емітент.

8. У випадку, коли бенефіціар згідний з умовами акредитива, він відвантажує товар і подає в банк необхідні документи. При цьому важливо, щоб документи були подані в банк не пізніше дати закінчення строку подання документів за акредитивом.

9. Прийнявши документи від бенефіціара, банк здійснює їх перевірку. Згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів банки повинні перевіряти всі, передбачені акредитивом, документи з тим щоб упевнитися, що за зовнішніми ознаками вони відповідають строкам та умовам акредитива. Термін перевірки документів банками й ухвалення рішення про їх прийняття чи повернення, а також для повідомлення відповідного рішення особі, що надала документи, не повинен перевищувати п'яти банківських днів з наступного дня після прийняття документів.

10. Після перевірки документів і встановлення їх відповідності умовам акредитива, авізуючий банк надсилає їх банку-емітенту. Якщо авізуючий банк є виконуючим банком, то після перевірки документів і встановлення їх відповідності умовам акредитива, він виплачує суму за акредитивом бенефіціару і надсилає банку - емітенту вимогу відшкодування здійсненого платежу.

11. Банк-емітент, одержавши від авізуючого банку документи, перевіряє їх, і в разі відповідності документів строкам і умовам акредитива, списує кошти з рахунку імпортера та надсилає платіж банку експортера.

12. Банк-емітент передає документи імпортеру, який на їх основі отримує товар.

13. Якщо авізуючий банк не є виконуючим банком, то, отримавши кошти за акредитивом від банку-емітента, він зараховує їх на рахунок бенефіціара.

Документарні акредитиви є надійною формою платіжної гарантії для експортера. Ця форма розрахунків найбільш поширена у зовнішній торгівлі країн з розвиненою ринковою економікою, однак у зовнішніх розрахунках України займає незначну частину.

Дата добавления: 2015-10-16