Словесний наголос і ритм.структ.слова

Словесний наголос- вигляд наголосу, визначуваного в межах слова і полягаючого у виділенні одного з його складів, на відміну від фразового, ритмічного (тактового), складового наголосу.

В українській мові словесний наголос динамічний, вільний і рухомий.Наголос називають динамічним(силовим), бо наголошений склад звучить сильніше, виділяється більшою напруженістю артикуляції.Український наголос кваліфікують як вільний (різномісцевий), бо він постійно не закріплений за певним складом, як, скажімо, у французькій мові (наголос завжди на останньому складі), чеській та естонській (на першому складі), польській (на передостанньому).Отже, в одних словах він може бути на першому складі (Сумщина, позначка, високо, широко, глибоко), в інших — на другому (навчання, синонім, шофёр, індустрія, низький, ходжу, кошу, роблю, була, було, були), на третьому чи й на останньому (сантиметр, постамент, гастрономія, некролог, чотирнадцять, беремо, живемо, донести). В українській мові наголос рухомий, тобто при змінюванні слів він може переходити з одного складу на інший: сестра — сестрою — сестри, садити — саджу — садять.

Фра́зовий наголос — наголошення неоднакової сили, яке дістають слова та мовні відрізки в межах фрази.Фразовий наголос виявляється тільки в реченні. Виступаючи компонентами речення, окремі слова дістають наголошення неоднакової сили, що залежить від місця слова в реченні, кількості складів у ньому та смислового навантаження. Фразовий наголос має такі різновиди: наголос акцентної групи, синтагматичний, логічний та емфатичний.

Логічним наголосом називається особливе виділення голосом слова в реченні з метою підкреслити важливість його в смисловій структурі речення. У простому реченні буває тільки один логічний наголос. Він може падати на будь-яке слово в реченні, у тому числі й на неповнозначне, як наприклад: Чеснота — це робити людям добро і не чинити їм лиха. А робити ближнім добро — це робити для них те, чого ти бажав би самому собі. (Нар. творчість). Фразовий наголос буває логічним: він виділяє змістовий центр висловлювання або речення. А те саме висловлювання або речення, залежно від місця логічного наголосу, може мати різні значення.

Логічний наголос сильніший від синтагматичного. Він може падати на будь-яке слово синтагми. Під синтагмою розуміють лінійну послідовність слів, найтісніше пов'язаних за змістом і об'єднаних у фонетичну єдність засобами мелодики. У цій єдності виділяється один синтагматичний наголос, якому підпорядковані слабші наголоси. Самостійну синтагму може становити й одне слово. Синтагматичне членування речень здійснюється за допомогою пауз. У межах синтагми виділяється найважливіше слово, навколо якого об'єднуються інші, менш наголошені або ненаголошені; таким словом звичайно є останнє слово синтагми.

Синтагматичне членування речення може варіюватися залежно від конкретних комунікативних завдань, які ставить перед собою мовець, а також від темпу мовлення. Це означає, що в межах того самого речення можлива різна кількість синтагм, наприклад:

1. У 1618 році / Глухів захоплює / Польща. 2. У 1618 році / Глухів / захоплює Польща.

Наголос акцентної групи — найслабкіший за своєю силою. В акцентну групу звичайно об'єднуються повнозначні слова і сполучники, прийменники, допоміжні дієслова і окремі різновиди займенників. Акцентну групу можна розглядати також як фонетичне слово, наприклад: йди-но, до центру, скажи ж бо. Іноді акцентну групу становлять сполучення кількох повнозначних слів: я ж син твій.

Емфатичний наголос (грец. emphasis — роз'яснення, вказівка, виразність) — це виділення важливої зі смислового погляду частини висловлення (групи слів, слова і навіть частини слова) у зв'язку з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця.

Емфатичний наголос найчастіше виражається подовженням наголошеного голосного, а іноді й приголосного, а також своєрідною мелодикою.

Па́уза — коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої. Паузи використовуються як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. У зв'язку з цим розрізняють паузи логічні і психологічні. Найбільші паузи в кінці речень, менші - в кінці частин складного речення, а також усередині речення між синтагмами. Паузи не завжди збігаються з розділовими знаками. Між підметом і присудком завжди є невелика пауза, а розділові знаки, як правило не ставляться. Немає паузи перед звертаннями, які стоять у кінці речення або в середині синтагми, хоч комами виділяються обов'язково. Менш виразні паузи бувають звичайно в кінці частин складного (складносурядного чи складнопідрядного) речення, а також усередині речення між синтагмами. У транскрипції така пауза позначається знаком [|]. Іноді від місця паузи залежить його зміст. Паузи можуть використовуватися як засоби передавання: а) незакінченої, обірваної мови:

Дата добавления: 2015-10-16