Характеристика українського наголосу та його функції

Наголос в українській мові – це виділення одного зі складів слова поси­ленням голосу.

Склад, на який падає наголос, називається наголошеним, а решта – ненаголошеними. Наголошений склад відріз­няється від ненаголошених більшою тривалістю, силою.

Наголошеність – це властивість усього складу, а не тільки голосного звука, тому в наголошеному складі і го­лосні, і приголосні вимовляються чітко й виразно.

Наголос притаманний кожному повнозначному слову, службові ж слова, як правило, не наголошуються. У мов­ленні вони приєднуються до повнозначних, утворюючи ра­зом з ними фонетичні слова: у мене [ум?ене], зробив би [зроб?иуби],хай буде [хаіб?уде].

Деякі складні слова, крім основного, можуть мати ще й побічний (додатковий) наголос: з?олотовол?оска, в?исоко­кваліфік?ованийний.

Залежно від того, який акустичний параметр визначає наголос, відповідно виділяють:

· силовий (динамічний, експіраторний) наголос

· музичний (тоновий, мелодичний) наголос

· кількісний (квантитативний) наголос

Зазвичай прийнято вважати, що український наголос, як і наголос фактично в усіх слов'янських і більшості індоєвропейських мов, є силовий, заснований на силі видиху, м'язової напруги.

Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:

· словесний (тактовий) наголос.

· вільний (нефіксований) наголос (на будь-якому складі в межах слова)

· рухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)

· нерухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)

· постійний (фіксований) наголос (на певному складі в межах слова)

· синтагматичний наголос

· фразовий наголос

Наголос в українській мові вільний, тобто не закріпле­ний у слові за якимось складом, як, наприклад, у польській мові, де завжди наголошується передостанній склад.

В українській мові наголос рухомий, оскільки при змі­нюванні слова може переходити з одного складу на інший: х?ата - хат?и, нос?ити - н?ошу - н?осять.

Наголос може виконувати словорозрізнювальну функ­цію у тих випадках, коли звукова оболонка слів тотожна: п?отяг - пот?яг,?обід - об?ід, пр?ошу - прош?у.

Залежно від семантики розрізняють:

· логічний наголос — особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.

· емфатичний наголос — емоційне виділення сегменту мовлення.

Функції наголосу

· Видільна — наголос виділяє склад в межах слова, синтагми, фрази.

· Конститутивна — наголос організовує послідовність складів, об'єднуючи їх в єдине ціле й остаточно надаючи цій єдності рис слова.

· Змісто- й форморозрізнювальна — функція властива вільному наголосові і полягає в розрізненні значення слова: за́пал-запа́л, ша́баш-шаба́ш, веро́ніка-Вероні́ка, ви́рок-виро́к, на́голос-наго́лос

Дата добавления: 2015-10-21