Мовна норма. Види мовних норм.

За Коваликом: мовна норма –це реальний, історично-зумовлений, стабільний мовний факт, що відповідає системі мови і становить єдину можливість або найкращий для відповідного випадку варіант відібраний суспільством на певному етапі його розвитку зі співвідносних фактів загальнонародної (національної) мови в процесі спілкування. Словник (Ганич, Олійник) – це закріплені в практиці зразкового використання мовні варіанти в галузі слововживання вимови, які найкраще і най повні з числа наявних у мові виконують свою функцію. Розрізняють такі структурно-мовні типи норм: - орфоепічні норми (вимова) – регулюють вибір акустичних варіантів розташування і переміщення наголосу; - акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос) – регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголосу; - лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності; регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлювання; - словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова); - морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами); - синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень); - стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування); орфографічні норми (написання слів); - пунктуаційні норми (вживання розділових знаків); - правописні – регулюють правильність написання слів ірозстановку розділових знаків. Норма зафіксована в словниках. довідниках. Правописі, її пропонують у часописах, підручниках. Довідниках. Варіанти норми: хронологічні або діахронні варіанти та синхронні.

Словники як джерело фіксації мовної норми.

Словарем називається джерело (книга), яка містить перелік слів, розміщених у певному порядку (зазвичай за алфавітом), з тлумаченнями тому ж мові чи з переведенням на іншою мовою. Словники виконують безліч функцій. Загальна функція всіх словників – фіксація, систематизація, накопичення і збереження знання світу і про національному мові, передача цих знань від покоління до покоління. Знання зберігає і людська пам'ять, але він обмежена, вона може нагромаджувати борги і зберігати знання навіки. Тільки запис накопичених знань може зберегти їх задля нащадків. У цьому сенсі словник виявляється вельми зручним формою спілкування наших знань.

Дата добавления: 2015-10-21