Загальнодидактичні і специфічні принципи навчання укр..літ. в зош.

З огляду на спільні положення та особливості викладання шкільних предметів розрізняють загальнодидактичні і специфічні принципи.

Загальнодидактичні принципи. Це провідні ідеї організування діяльності вчителя і учнів, що визначають характер навчального процесу з усіх предметів. До них належать принципи науковості, систематичності, індивідуального підходу, міцності й усвідомленості знань, зв’язку теорії з практикою, наочності, етнізації, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації.

Принцип науковост і. Згідно з ним усі факти, положення, які подають учням, мають бути науково правильними. Цей принцип передбачає розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ, процесів, подій, проникнення в їх сутність, орієнтацію на міжпредметні зв’язки тощо.

Учитель повинен викладати свій предмет відповідно до сучасного рівня літературознавства, історії України та інших фундаментальних наук, відомості з яких виносять на урок, а методи роботи мають ґрунтуватися на обдуманій і свідомо прийнятій науковій концепції.

Принцип систематичності. Він утверджує системність у роботі вчителя: опору на вже відомий матеріал, розгляд нового матеріалу частинами, постійне акцентування на ключових питаннях, продумування системи уроків. Педагогічна систематизація знань учнів передбачає дотримання шляху від простих понять до складних, установлення зв’язку з вивченим раніше матеріалом, а також перспективності — орієнтування на те, що розглядатимуть згодом (приміром, слово про новаторські балади І. Драча під час вивчення романтичної балади).

Викладаючи українську літературу, слід вводити

Важлива також системність у роботі учнів (читання творів, їх аналіз, систематичне повторення теоретико-літературних понять).

Принцип індивідуального підходу. Сутність його полягає передусім у врахуванні особистісних особливостей учи і п. Учитель літератури має зважати на індивідуальності гноїх вихованців, знати їхні читацькі інтереси, креатини і здібності Також важливе усвідомлення причин відхилень деяких учнів у навчально-пізнавальній діяльності, байдужості до книги, нерозвинутості естетичних почуттів. На принципі індивідуального підходу ґрунтуєтьс я вміння вчителя вибудовувати свої стосунки з класним колективом на основі взаємоповаги й симпатії, що формується через налагодження діалогу з кожною людппоіо. Готуючись до уроку чи позакласного заходу, педагог продумує не тільки колективні завдання, а й індивідуальні, зважаючи на особливості тем-пераменту учня, риси його характеру та здібності.

Принцип міцності й усвідомленості знань. Основною ознакою міцності знань є свідоме і ґрунтовне

засвоєння найістотніших фактів, понять, ідей, глибоке їх розуміння. Міцність знань з української літератури в

школі передусім пов’язана з повним, вдумливим, підго товленим учителем прочитанням художніх текстів. Перші, здебільшого емоційні, враження учня набувають усвідомленості за умови проведення глибокого літературознавчого аналізу прочитаного твору. Важливимскладником успіху в реалізації цього принципу є систематичність засвоєння школярами теоретико-літератур-них понять, переведення термінології в активний словниковий запас учня.

Принцип зв'язку теорії з практикою. Зв’язок теорії літератури з конкретним художнім текстом здійснюється при перенесенні на виучуваний твір теоретичних знань про літературний напрям — учні відшукують у тексті його провідні ознаки. Знання про категорії літе ратурознавчого аналізу (тема, ідея, сюжет, образ-персонаж, тропи) реалізуються під час розгляду художньогосвіту конкретного твору. П рактика характеристики версифікаційної майстерності поета ґрунтується на теорії віршування (строфа, розмір, рима). Вивчення будь-якого теоретико-літературного поняття на визначеному художньому матеріалі — одна із засад чинних шкільних програм.

П ринцип наочност іПринцип наочності спрямований на посилення враження від художнього твору, а також на асоціативну пам’ять, яка допоможе надовго зберегти ці враження. При вивченні теоретико-літературних понять послуговуються таблицями і схемами, під час розгляду творів — художнім словом у майстерному виконанні; при коментуванні конкретного тексту —демонстрацією ілюстрацій; життєпису письменника —портретом, рідними йому пейзажами; читання поезії —музикою; аналізі п ’єс — сценами зі спектаклю.

Принцип етнізації. Його суть полягає в простежуванні порушених у художньому творі проблем національного змісту — визвольних змагань, ментальності,

історичної долі, звичаїв. На основі цього принципу актуалізуються засади української етнопедагогіки, положення етнопсихології, які досліджують на матеріалі прочитаних художніх творів.

Принцип культ ровідповідності. Цей принциппередбачає формування системи духовних цінностей,властивих українському народові, зокрема християнських, засвоєння культурної традиції, повагу до надбань українського письменства. Важливо також враховувати особливості культури інших націй: героїв виучуваного твору, учнів — представників націй, далеких від українського типу культури, — толерантність, взаємоповага, пріоритет загальнолюдських цін-ностей мають бути засадничими. Принцип культуровідповідності гармонійно поєднується із крос-культурним діалогом.

Принцип природовідповідності. Він вимагає від

учителя знання вікових психологічних особливостейшколярів. Кожний віковий період характеризується властивим йому комплексом ознак, які впливають на сприйняття та осмислення світу художнього твору.

Принцип гуманізації. Як засада реформування вітчизняної освіти, зокрема літературної, гуманізаціяполягає у повазі до особистості юної людини, спонуканні до свідомого морально-етичного вибору, визначенні власної громадянської позиції, як а сформується під впливом найкращ их творів українського письменства.

Специфічні принципи. Літературна освіта зорієнтована на формування і сторико-літературних знань, культури, щирості, багатства почуттів юної особистості, має сприяти розвитку ерудиції, розумінню життя в його різноманітних виявах. Тому до специфічних належать прпнципп історизму, естетизму, емоційності і виходу за межі предмета.

Принцип історизму. Нін проймає весь навчально-літературний процес, адже біографію і твори кожного письменника подають в історичному контексті доби. У старшій школі цей принцип набуває розвитку: послі

довно розглядають історико-літературні періоди — їх особливості та творчість письменників-репрезентантів.

Нін передбачає діалектичний підхід до літературнихявищ - розгляд їх у розвитку і зв’язку з конкретно-історичними умовами існування.

Принцип естетизму. Він зумовлений сутністюхудожньої літератури як мистецтва слова. На уроках української літератури ідеться про прекрасне — високохудожні твори талановитих авторів, тому викладання має основуватися на загальних законах художнього пізнання дійсності, розуміння ролі прекрасного в житті людини і суспільства. У старшій школі цей принцип

реалізують під час вивчення літературних напрямів та індивідуальних стилів письменників. Дух і поетику художнього слова розглядають у єдності мистецького втілення в образному світі твору.

Дата добавления: 2015-10-16