Читайте также:
|
|
оман «Люборацькі» — найвизначніший твір Свидницького. Написаний в 1861—1862 роках і тоді ж надісланий до «Основи» роман, на жаль, в свій час не став явищем літературного процесу. Лише через чверть століття рукопис твору потрапив до І. Франка і був надрукований у журналі «Зоря» за 1886 рік. Правда, журнальний варіант роману з'явився із значними пропусками і довільними переробками окремих місць, бо редакції, яка залежала від клерикально-консервативних кіл галицького суспільства, були не до вподоби реалістичні картини з життя духовенства. Тільки а 1901 році твір з'явився повністю на основі того списку, що в свій час потрапив до І. Франка. Але, як переконливо довів М. Сиваченко, і досі ще не існує науково-критичного, канонічного тексту «Люборацьких», який би максимально наближався до того тексту, що вийшов з-під пера талановитого письменника (автограф роману втрачено).Роман на той час був новаторським і за жанром, і за змістом. У ньому розкриваються проблеми суспільного життя України у 40—60-ті роки XIX століття. Широке тематичне полотно твору дало підставу І. Франкові назвати його «першим реалістичним романом на побутовому тлі». У романі «Люборацькі» було поставлено важливі проблеми народності, вільного національного розвитку, піддано критиці — хай в окремих моментах і не до кінця послідовній — колоніальну політику російського царизму. Слід зазначити, що проведення суспільне значимих, злободенних тенденцій витікало з самого розвитку теми твору, що показ родинних взаємин, навчання і виховання молоді розкривається в аспекті проблем народності і національних змагань. Адже ж історія руйнування і занепаду сім'ї сільського попа обумовлюється у романі цілим комплексом соціально-економічних і національно-культурних факторів, що склалися на той час на всій Правобережній Україні.
Отець Гервасій — типовий образ старосвітського попа. Недалекий, малоосвічений, цей «духовний пастир» мало чим відрізнявся від селян. Він «високих наук і в очі не бачив, і чути про них не чував, і слухать навіть не любив»; здобувши освіту в дяків-бакалярів, він через деякий час став попом. І в житті, і в побуті старий панотець дотримувався патріархальних звичаїв, за що й подобався громаді. До пари панотцю була і його дружина. Проста, сердечна жінка, любляча мати, вона найтіснішими узами була зв’язана з селянами, серед яких минуло все її життя. Як і селяни, паніматка міцно трималася «старосвітчини», усталених, вироблених протягом віків поглядів на життя, працю, виховання дітей.
Молодше покоління Люборацьких представлене образами Антося, Масі, Орисі, Теклі. Доля дітей доповнює, рельєфніше окреслює соціальну сутність нижчого православного і духовенства як проміжного суспільного прошарку, розкриває його суперечливе, двоїсте соціально-психологічне єство. Поглиблене розкриття образів героїв, вміння підкреслити найхарактерніше в їх поведінці, показати при наявності спільних рис і відмінні свідчило про повнокровність реалістичного методу Свидницького, його щедрий художній талант.
Традиційні аспекти навчання рідної мови й нові підходи, зумовленні змінами в суспільному і духовному житті народу та концепцією національної школи в Україні (народознавчий, етнопедагогічний, культурологічний).
Мова існує в суспільстві - у своєму національному середовищі - як складне і багатогранне явище. Звідси - вивчати її треба-всебічно, цілісно, в сукупності всіх її граней, виявів, на доступному рівні для учнів різних вікових груп і типів шкіл. Традиційно в методиці української мови визначають такі аспекти її навчання: лінгвістичний, педагогічний, психологічний, моральний, естетичний. Традиційні аспекти навчання рідної мови й нові підходи, зумовлені змінами в суспільному і духовному житті народу та концепцією національної школи в Україні (народознавчий, етнопедагогічний, культурологічний).
Разом з традиційними формуються й нові підходи до навчання рідної мови, викликані змінами в суспільному і духовному житті, концепцією національної школи в Україні. Це такі аспекти, як народознавчий (українознавчий), етнопедагогічний, культурологічний, діяльнісно-орієнтований
вивчення української мови.1 Суть його зводиться до того, що саме рідна мова є засобом пізнання самого себе як представника української нації, свого народу, його історії, культури тощо.
Етнопедагогічний та ін.
Народознавчий (українознавчий) аспект визначається як основний навчально- виховний у концепції аспект передбачає навчання рідної мови на основі народної педагогіки і дидактики. Етнопедагогіка - скарбниця навчально-виховної мудрості нашого народу, витвореної ним упродовж віків. Вона служила основою виховання багатьох поколінь українців. "Українська етнопедагогіка - цс система народних знань, принципів і засобів, а також досвіду українського народу в галузі навчання і виховання дітей та молоді".
Культурологічний аспект у навчанні рідної мови передбачає тісний її зв'язок з національною і загальнолюдською культурою. Адже знання мови забезпечують доступ до джерел української і світової культури. У широкому розумінні культура - це добре і благородне, духовно щедре багатство, що зближує й об'єднує людей, олюд нює знання, оберігає людську гідність, честь і совість. Діти долучаються до культури свого та інших народів через книгу, радіо і телебачення. Ознайомлення з шедеврами світової літератури відбувається завдяки чудовим перекладам українською мовою.
Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 461 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Принципи виділення фонем. Голосні та приголосні звуки. Основні критерії розділення голосних та приголосних звуків (акустичний, артикуляційний, функціональний). | | | Білет № 20 |