Читайте также: |
|
Переголошення лексичних форм у процесі морфологічних модифікацій — характерна риса української мови. Цю рису спостерігаємо при утворенні множини іменників, а також при утворенні прислівників від прикметників, описаному в попередньому розділі. Риса ця не є законом: на наголошення лексичних форм впливає ще й звукова структура слова. Очевидно, що сказати б а гато або д а леко, наголошуючи перший склад, перешкоджають правила милозвучности. Отже, наголос у слові залежить від багатьох чинників, і, як уже згадувано, він може бути рухливий. У мовній практиці дуже часто подибується подвійний наголос, коли одне й те саме слово вживається мовцями з подвійним — іноді потрійним — наголосом:
Подвійний наголос | Потрійний наголос |
в у г і лля | з а т и шн и й |
пас о в и сько | з і бр а нн я |
п і тьм а | кл а д о в и ще |
сін о ж а ть | н ія к и й |
х а л е па | у бр а нн я |
ч е рг а | |
я сн и й |
Таких розбіжних наголошень жива мова знає більше. Наявність розбіжних наголошень сьогодні дозволяє припустити, що і в минулому розбіжні наголошення мали місце у практиці мовлення і зустрічалися значно частіше. У процесі ж спілкування мовці кінець кінцем віддавали перевагу найбільш — скажемо так — конкурентоздатному варіянтові.
Літературна мова старається навести лад у наголосовому господарстві, встановлюючи норми наголошення. Коли таке встановлення враховує загальний напрямок розвитку мови, воно сприяє удосконаленню мови. Коли ж таке встановлення переслідує політичні цілі, як це мало місце останні 60 років в УССР, то воно спрямоване на калічення і дискримінацію мови.
У Розділі IX описано, як академіки УССР на замовлення окупаційної влади маніпулювали подвійним наголосом з кінцевою метою — запровадити єдині норми наголошення "від Калінінграду до Владивостоку".
У живому мовленні, непідпорядкованому жодним штучним законам, процеси наголошення и перенаголошення відбуваються стихійно. Вивчення цих процесів може бути дуже корисне для зрозуміння природних законів розвитку мови без стороннього втручання й "реґулювання".
У "нереґульованому" мовленні спостережено кілька перенаголошень прикметників. Ті мовці, які вимовляють пер е січно, вимовляють і прикметник пересічний з наголосом на Е:
пер е січний підрахунок | або | пер е січний літератор |
Як пояснити таку вимову?
Річ у тім, що наголос прислівника, коли він часто вживається, має тенденцію переходити і на прикметник, що від нього утворено прислівник Таку тенденцію можна пояснити ще й тим, що деякі прикметники в нашій мові саме і походять від прислівників
Прислівник | Прикметник |
нарізно (матірня форма) | н а різний (похідна форма) |
У словнику Б. Грінченка слово затишний наведено з двома наголосами – зат и шн и й;
прислівник затишно — теж з двома, але іншими наголосами з а т и шно. Як бачимо, варіянт з а тишно утворено згідно з "майже правилом". Однак наголосу на А для прикметника затишний словник не фіксує. Але форму з наголосом на А наводять сучасні словники з а тишний. У чім річ? Тут саме і виявилася тенденція часто вживаного прислівника "нав'язувати" свій наголос своєму творцеві — прикметникові. Такі перенаголошення під впливом прислівника характерні і для ряду інших прикметників.
Матірня форма прикметника | Прислівник | Варіянтна форма прикметника |
вид и мий | в и димо | в и димий |
пересічний | пер е січно | пер е січний |
сміл и вий | см і ливо | см і ливий |
трудн и й | тр у дно | тр у дний |
уроч и стий | ур о чисто | ур о чистий |
чуйн и й | ч у йно | ч у йний |
чутн и й | ч у тно | ч у тний |
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 464 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
XI. МНОЖИНА МАЄ СВОЇ ПРИМХИ | | | XV. ЗВІЛЬНЕНІ З РОБОТИ ЗВУКИ |