Розділ 76

Таран

Перш ніж розпрощатися з головою кашалота назавжди, я б хотів, щоб ви – як розумний фізіолог – звернули увагу на її вигляд спереду у всій його стислій зібраності; тепер я прошу вас роздивитися цю голову тільки для того, щоб ви могли отримати справедливе і не перебільшене уявлення про ту ударну силу, яку вона містить. Це дуже важливо, оскільки ви або зробите для себе необхідні висновки, або завжди відчуватимете недовіру до однієї з найжахливіших, та від цього не менш імовірних подій, що лишилися в історії.

Ви бачите, що кашалот, пливучи, підставляє воді передню, майже прямовисну площину своєї голови; бачите, що знизу ця площина сильно схилена назад і, відступаючи, утворює заглиблення, до якого припадає, закрившись, вузька, наче бушприт, нижня щелепа кашалота; бачите, що його паща, таким чином, опиняється внизу голови, так, якби ваш рот був у вас під підборіддям. Потім ви побачите, що носа в кита взагалі немає, а те, що є натомість, – його дихальний отвір, – міститься, так би мовити, на тімені; а очі й вуха розміщені по боках його голови, на відстані, що дорівнює майже третині його довжини від переднього кінця. Тепер ви, мабуть, бачите, що передня частина голови кашалота – це глуха стіна без жодного органу, без жодного чутливого виросту. До того ж згадайте, що тільки в найнижчій похилій частині голова кашалота має щось подібне до кісток, і лише в двадцяти футах від лоба можна знайти черепну коробку. Тому вся ця велетенська безкоста маса нагадує лантух, напханий вовною. І нарешті, незважаючи на те що вміст цього лантуха, як ви побачите згодом, складається з ніжного жиру, ви зараз ознайомитеся з природою тої речовини, яка оточує осередок такої вишуканої ніжності незламною стіною. Раніше я описував шар сала, що огортає тулуб кита, як шкірка огортає апельсин. Так само і з його головою; відмінність хіба що в тому, що на голові ця оболонка не така товста, зате така міцна, що в це важко повірити, не переконавшись на досвіді. Найміцніший гарпун з гартованої сталі, найгостріша острога, кинуті найсильнішою рукою, безсило відскакують від неї. Це так, наче голова кашалота обкладена спереду кінськими копитами. Не думаю, що їй взагалі властива хоч якась чутливість.

Тепер поміркуйте про іншу річ. Коли два великі ост‑інд‑ські кораблі випадково зіткнуться в доках, що роблять у такому випадку матроси? Вони не вивішують за борт якісь тверді предмети, залізні чи дерев'яні; ні, вони використовують для цього клоччя і корок, напхані у великі круглі лантухи з міцних, цупких бичачих шкур. І ці подушки легко витримують удар, який розтрощив би на друзки дубові важелі і залізні ломи. Ця деталь чудово ілюструє той очевидний факт, про який піде мова. Оскільки у звичайних риб є так звані плавальні міхури, які вони можуть довільно надувати і стискати; і оскільки кашалот, наскільки мені відомо, не має такого пристрою; а також беручи до уваги таку начебто незбагненну звичку кашалотів то повністю занурювати голову у воду, то вистромлювати її назовні; беручи до уваги нічим не обтяжену пружність оболонки, що вкриває його голову; беручи до уваги дуже своєрідну внутрішню будову його голови, – я знов‑таки дозволю собі висловити припущення, що загадкова чарункувата речовина, яка міститься всередині, можливо, має досі не виявлений зв'язок з навколишнім повітрям, завдяки чому може зазнавати атмосферного стиснення і розширення. А якщо це так, то уявіть, яка ж могутня ця сила – породження невловимої і нищівної стихії!

Тепер подумайте ось про що. Рушачи вперед цю щільну, непроникну, непробивну стіну, за якою міститься найбільш плавуча речовина у світі, за нею рухається величезна жива маса, про розміри якої можна судити лише з обхвату, як про оберемок хмизу; і водночас вона, мов крихітна комашка, покірна єдиній волі. Тому, коли я надалі описуватиму могутню силу, приховану в тілі цієї велетенської тварини, коли я розповідатиму про деякі з її найменш дивовижних діянь, то сподіваюся, що ви без недовіри, властивої невігласам, залюбки вислухаєте навіть історію про те, що кашалот зламав перешийок Дар'єн[268], поєднавши Атлантичний і Тихий океани. Адже поки ви не визнаєте кита, для Правди ви лишаєтеся занадто сентиментальним і провінційним. Проте чисту правду можуть витримати лише гігантські саламандри; що ж тут робити провінційним людцям? А що там сталося з бідолашним юнаком[269], який насмілився відгорнути покрив могутньої богині Саїсу?

Дата добавления: 2015-10-21