Чергування голосних

Чергу­вання голосних кореня слова без змін приголосних (аблаут) є засобом граматичного вираження, оскільки зміна голосного виражає певну зміну граматичної форми залежно від потреб мови як засобу спілкування.

Найбільш поширеним індоєвропейським є чергування ряду е — о, в якому маємо:

а) якісний аблаут, тобто чергування голосних при зміні їх артикуляції: рос. веду — водить, гр. trepo — tropos (повертаюсь — поворот);

б) кількісний аблаут, тобто чергування голосних при зміні їх довготи: лат. sēdeo — sedi (е — е) (сиджу—сів).

Кількісний аблаут має три ступені відповідно до дов­готи голосного:

І. найвищий ступінь — ē, ō: рос, беру, лат. sēdr.

2. середній ступінь — е, о: рос. сбор, лат. sedeō.

3. нульовий ступінь — короткий голосний випадає: рос, брать (при сбор), гр. ptesthai (аорист інфін.) (при petesthai — літати).

У германських мовах чергування голосних полягає го­ловним чином у зміні е, і -а: нім. geben — gab, гот. itan — atjan, англ. sing — sang тощо.

Аблаут в усіх германських мовах служить головним засобом утворення основних форм сильних дієслів.

& 3. Фонетична система давньоанглійської мови

Фонетична система давньоанглійської мови загалом відбиває особливості звуків германських мов та основні фонетичні процеси, серед яких помітна дія законів Грімма та Вернера. Оскільки в давньоанглійській мові фонетичні процеси мають деякі суттєві особливості, вони розглядаються у порівнянні відносно готської мови.

Давньоанглійські голосні відрязнялись довготою та місцем артикуляції. Типово германською особливістю є неможливість вживання довгих голосних у закритому складі.

ДА	Гот	Опис / позиція / вимова	Приклади
a	a	Короткий задньоязичний / в основному у відкритому складі, коли в наступному є задньоязичний голосний / Англ. cup	macian (to make), habban (to have)
ā	ai	Довний задньоязичний / у будь-якому складі / Англ. star	stān (a stone), hātan (to call)
æ	a	Короткий задньоязичний / в основному у закритому складі, або у відкритому, коли в наступному є передньоязичний голосний / Англ. bad	dæg (a day), wæter (water)
æ`	ē,ā	Довний задньоязичний / як гот. ē зустрічається лише в окрмеих дієслівних формах, як ā є результатом умлауту / Нім. zählen	stælon (stolen), hæ'lan (to cure)
e	i, ai, a	Короткий передньоязичний / як гот. і зустрічається в інфінітиві, в інших випадках є результатом умлауту / Англ. bed	sengean (to sing)
ē	ō	Довгий передньоязичний / є результатом умлауту ō / Нім. Meer	dēman (to judge)
i	i, ie	Короткий передньоязичний / інколи нестабільний; нестабільний чергується з ie та y / Англ. still	bindan (to bind), niht - nyht (a night)
ī	ie	Довгий передньоязичний / інколи нестабільний; переходить в ý / Англ. steal	wrītan (to write), hī - hў (they)
o	u, au	Короткий задньоязичний / Англ. cost	coren (chosen)
ō	o	Довгий задньоязичний / Англ. store	scōc (divided)
u	u, au	Короткий задньоязичний / вживається, тільки якщо у наступному складі є інший задньоязичний / Англ. book	curon (they chose)
ū	ū	Довгий задньоязичний / Англ. stool	lūcan(to look)
y	u	Короткий передньоязичний / результат умлауту u / Нім. fünf	gylden (golden)
ў	ū	Довгий передньоязичний / результат умлауту ū / Нім. glühen	mўs (mice)
å	o	Специфічний короткий звук перед назальними приголосними у закритому складі *	monn (a man)

* У письмових пам’ятках не відображений, натомість, у даній позиції наявні варіанти mann / monn.

У порівнянні з готською мовою, давньоанглійська мала значно менше дифтонгів (4 довгих та 4 коротких). Два суто давньоанглійські дифтонги складались із двох довгих компонентів:

ēā – (гот. au), зустрічався в іменних та дієслівних частинах мови: bēām, cēās (he chose)

ēō – (гот. iu): у діалектах мав форму īō: cēōsan (to choose)

Одним з головних фонологічних та морфологічних засобів у германських мовах був аблаут (the Ablaut), чергування голосного в основі слова, який використовувався для розрізнення дієслівних форм. Подібна “внутрішня флексія” притаманна й сучасній англійській мові, наприклад, sing, sang, sung, song постають різними формами кореня s-ng. У давньоанглійській мові аблаут призводив як до утворення дієслівних форм (rīsan - rās - rison - risen (to rise) у I класі сильних дієслів; bēodan - bēad - budon - boden у II класі), так і виступав засобом словотвору для іменників: faran (to go, to travel) → fōr (a trip).

Основними фонетичними процесами, що викликали зміни у якості артикуляції голосних і їх дифтонгізацію у давньоанглійській мові, були:

Дата добавления: 2015-10-21