Шини для фронтальної групи зубів

У комплексному лікуванні захворювань тканин пародонта широко засто­совують методи іммобілізації рухомих зубів фронтальної ділянки. З цією ме­тою використовують шини: кільцеві, напівкільцеві.-вкладкові, коронкові, на-півкоронкові, ковпачкові, композитні тощо.

Кільцева шина. Конструктивною особливістю кільцевої шини є те, що вона

Мал. 213.Кільцева шина для фронтальної групи зубів

складається із системи кілець, які спаяні між собою і покривають зуби з присінкового боку до пояса, а з язикового або піднебінно­го заходять за зубний горбок, різальний край зуба у такому разі завжди залишається вільним. Підготовка зубів під дану конст­рукцію є нескладна і полягає тільки в сепа­рації їх контактних поверхонь. Кінцевою метою такої підготовки є створення місця для двох спаяних кілець, товщина кожного складає приблизно 0,2-0,25 мм. До недоліків, даної шини насамперед необхідно віднести естетичний дискомфорт. Існує також вели­ка ймовірність розцементовування даної конструкції, оскільки шина не покриває різальні краї зубів і є можливість рухів ЇЇ у вертикальному напрямку та розсмоктування цементу (мал. 213).

Ковпачкова шина являє собою систему спаяних ковпачків, які покрива­
ють різальні краї зубів, їх контактні по­
верхні, а з язикової поверхні досягають по­
яса зуба, обов'язково перекриваючи зубний
горбок (мал. 214). Ступінь перекриття при-
сінкової поверхні залежить від рухомості
зуба — чим більше вона виражена, тим
більше повинно бути перекриття. Шину
для більшої міцності спаюють з повними
штампованими коронками, якими покрива­
ють ікла або премоляри. Особливості пре­
парування полягають у тому, що зішліфо-
Мал. 214. Ковпачкова шина для вувати різальний край, присінкову поверх-
фронтальної групи зубів ню зуба краще з уступом, а також проводи-

ти сепарацію контактних поверхонь біля різального краю. Відбитки знімають силіконовими масами. У зуботехнічній лабораторії штампують ковпачки, які після примірки в ротовій порожнині спаюють. Шину фіксують на цемент. Не­обхідно зазначити, що ковпачкова шина є простою у виготовленні, забезпечує добру іммобілізацію зубів, але є неприйнятною в естетичному відношенні і має низькі механічні властивості — часто настає розцементування.

Шина з напівкоронок. Особливістю даної шини є те, що група напівкоро-нок спаяні між собою. Даний вид шини забезпечує добру іммобілізацію та доб­рий естетичний ефект. До недоліків належать складне препарування та трудо­місткий процес їх виготовлення. Крім того, для успішного застосування даної шини необхідні певні умови, а саме паралельність опорних зубів. Останнє є проблематичним, особливо у разі оголення коренів зубів, коли необхідно зішліфовувати значний їх шар, унаслідок чого між ними утворюються значні проміжки, які будуть заповнені в подальшому металом шини, що, безумовно, є негативним моментом в. естетичному відношенні.

Шина з панцирних накладок. Технологічною особливістю даної шини є те, що вона виготовляється суцільнолитою. Дана шина являє собою суцільно-литий блок накладок, які розміщені на язиковій або піднебінній поверхні фрон­тальних зубів, без перекриття зубного горбка. Шина фіксується на парапуль-парних штифтах у твердих тканинах зуба. Забезпечує добру іммобілізацію і є прийнятною в естетичному відношенні. До недоліків необхідно віднести складність препарування та відливки. Кращими металами для даної шини вва­жаються золото та сучасні сплави, які використовуються для виготовлення ме­талокераміки. Використання даної конструкції у клініці ортопедичної стома­тології є перспективним.

Шина Мамлока. Шина фіксується на кореневих штифтах, складається з суцільнолитої металевої пластинки, яка щільно прилягає до ротової поверхні та різального краю фронтальних зубів. Шини, які фіксуються на кореневих

штифтах, можуть бути кількох типів. Шина Мамлока забезпечує добру іммо­білізацію і має хороший естетичний ви­гляд. До недоліків даної шини відносять необхідність депульпування опорних зубів (мал. 215).

Крім вищеназваних шин для шину­
вання фронтальної групи зубів раніше ви­
користовували блоки спаяних повних ме­
талевих коронок. Така шина дає найкра­
щий шинувальний ефект, але є неприйнят­
ною в естетичному відношенні. Пропону­
ються конструкції суцільнолитих зубних
Мал. 215. Шина Мамлока (пояснен- протезів з облицюванням металокерамі-
ня у тексті) кою, фотополімерними пластмасами.

Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин пародонта

Методи односеансного шинуван­ня фронтальних зубів композитними матеріалами з ізоляцією ясенного краю, міжзубних проміжків та пришийкової частини зубів за допомогою спеціаль­них воскових форм (мал. 216).

За даною методикою спочатку виго­товляють воскові форми. Для цього за­готовляють дві пластинки з базисного воску, розміри яких визначають з таким розрахунком, щоб кожною з них можно було перекрити зуби, які підлягають ши­нуванню, та ротову поверхню комірко­вого відростка чи частини. Розм'якше­ним воском почергово у два шари обтис­кують зуби та комірковий відросток чи коміркову частину. Після того віск охо­лоджують й обережно знімають зовніш­ню пластинку, а в нижній вирізають ложе для шинувального матеріалу.

Мал. 216. Схематичне зображення шинування фронтальної групи зубів композитними матеріалами (пояс­нення у тексті)

Після видалення воскових форм з ротової порожнини проводять підготов­ку зубів та приготування композитного матеріалу згідно з інструкцією.

Наступним етапом є безпосереднє виготовлення шини. Воскову форму з раніше створеним ложем для матеріалу

розміщують на своє місце у вихідному положенні і вікна, які є, заповнюють композитним матеріалом. Потім під тиском розміщують другу воскову плас­тинку. Після повного затвердіння композитного матеріалу віск видаляють і проводять завершальну обробку шини.

Трансрадикальна (ендодонто-ендоосальна) імплантація. Якщо атрофія коміркових відростка і частини досягла такого ступеня, що зуб утримується тільки м'якими тканинами, простим шинуванням повернути зуб до нормаль­ного функціонування неможливо. За таких клінічних умов для іммобілізації розхитаних зубів (зуба) можна використати металевий штифт, який уводиться через кореневий канал у щелепну кістку. Цей метод ще називають трансради-кулярною фіксацією. З цією метою найчастіше використовують танталові, віта-лові, віронові та титанові штифти.

Але в багатьох клінічних випадках трансрадикулярна фіксація сама по собі є недостатньою для стабілізації розхитаних зубів, тому її необхідно доповнити шинуванням. Цей вид шинування можна поєднувати з реплантацією зуба.

Внутрішньокісткова імплантація буває ефективною, якщо відразу після

неї забезпечити надійну фіксацію штифта. Засобом для цього може служити міцна шина або фіксований протез. Як свідчить практика, у разі негайної фіксації внутрішньокісткового імплантата через 9 міс він фіксується не тільки сполучною тканиною, але й кісткою. Стабілізований таким чином зуб стає май­же рівноцінним із сусідніми.

Дата добавления: 2015-10-13