Етіологія, патогенез, класифікація часткової відсутності зубів, ускладненої деформацією зубних рядів

Причинами раннього розпаду зубо-щелепної системи є дефекти коро­нок окремих зубів, які виникають унаслідок гострої і хронічної травм, гіпо­плазії, флюорозу, клиноподібних дефектів, патологічної стертості тощо. Най­частішою причиною є карієс, поширеність якого серед дорослого населення Земної кулі складає 80-100 %. Отже, найголовнішою причиною виникнен­ня дефектів зубних рядів є ускладнення каріозної хвороби. Далі йдуть захво­рювання тканин пародонта (пародонтоз, пародонтит), травми, оперативні втручання з приводу запальних процесів та новоутворень.

Після видалення зубів зубний ряд значно змінюється. Клінічна картина у такому разі досить різноманітна і залежить від кількості втрачених зубів, їх розміщення у зубному ряді, від функції цих зубів, виду прикусу, стану тканин пародонта тощо.

Механізм переміщення зубів та формування деформацій зубних рядів

визначається тими ж причинами, які зу­
мовили їх появу. Переміщення зубів фор­
мує клінічну картину. Так, якщо дефект
виник після видалення верхніх жуваль­
них зубів, буде відбуватися вертикальне
переміщення нижніх. За наявності вели­
ких дефектів зубних рядів зуби, які втра­
тили основних і сусідніх антагоністів, бу­
дуть переміщуватися майже вертикаль­
но, а зуби, у яких збережені сусідні анта­
гоністи, будуть нахилятися у бік дефек­
ту своїм передньо-щічним горбком (мал.
205). Віялоподібне розташування зубів
Мал. 205. Деформація оклюзійної У V™ макроглосії зумовлене дією
поверхні зубних рядів збільшеного язика. Найбільшою пробле-

мою є вияснення патогенезу зубокоміркового подовження у разі часткової втрати зубів.

Виділяють дві клінічні форми вертикального переміщення зубів у разі втрати антагоністів (Л.В.Ільїна-Маркосян, 1967; В.А.Пономарьова, 1974). У разі першої форми переміщення зуба супроводжується збільшенням ко­міркових відростка чи частини (зубокоміркове подовження). Співвідношення поза- та внутрішньокоміркової частини зуба за такої умови не змінюється. У такому разі говорять про зубокоміркове подовження. За наявності другої форми висування зубів проходить на тлі збільшеного коміркового відрост­ка, але з оголенням частини кореня зуба. Суттєвої різниці між цими форма­ми немає. Друга форма більше відповідає пізнішим стадіям перебудови ком­іркового відростка та частини.

Зубокоміркове подовження буде продовжуватися доти, поки зуб не зіткнеться зі слизовою оболонкою протилежного боку, на якій утворюється вдавлення, а в нелікованих випадках — декубітальні виразки. Деформації зубних рядів значно обтяжують клініку часткової втрати зубів за рахунок порушення рухів нижньої щелепи та функціонального перевантаження зубів.

Деформації зубних рядів розвиваються швидше в осіб молодого віку та дітей. Переміщення зубів залежить від часу. Чим більше часу пройшло з моменту видалення зубів, тим більше буде виражене переміщення. З цієї причини найгрубіші деформації спостерігаються в осіб похилого віку, які давно втратили зуби і яким не проводилося ортопедичне лікування. Ще од­нією характерною особливістю зубокоміркового подовження є те, що воно завжди буває вираженішим на верхній щелепі порівняно з нижньою і пояс­нюється архітектонікою її будови.

Як уже зазначалося, найважче лікарям стоматологам-ортопедам пояс­нити подовження у разі часткової втрати зубів. Зокрема, АХАбрикосов (1914) відносив зубокоміркове подовження до вакантної гіпертрофії, тобто до за-гальнобіологічного явища. Але ці положення не розкривають механізму пе­ребудови коміркового відростка і частини. Доцільно пригадати роботи Го-дона, який, напевне, був першим, хто спробував дати пояснення цьому склад­ному явищу в своїй теорії артикуляційної рівноваги. Під артикуляційною рівновагою Годон розумів збереження зубних дуг та безпроміжкового при­лягання одного зуба до другого. Такі зуби, на його думку, достатньою мірою застраховані від негативної дії сил, які розвиваються під час жування.

За умови неперервності зубної дуги кожний елемент її знаходиться у замкнутій ланці сил, які не тільки утримують його, але й зберігають увесь зубний ряд. Названу ланку сил Годон представив у вигляді паралелограма (мал. 206).

Згідно зі схемою Годона, кожний зуб знаходиться під дією чотирьох сил, рівнодіюча яких дорівнює нулю. У разі порушення цілісності зубних рядів ланки замкнутих сил розриваються і рівновага порушується. Дефекти, що утворюються, зумовлюють нейтралізацію окремих сил, які виникають під

Часткова відсутність зубів, ускладнена деформацією зубних рядів

Мал. 206. Схематичне зображення артикуляційної рівноваги за Годоном (пояс­нення у тексті)

час акту жування. Жувальний тиск за такої умови діє не як природний, а як травматичний чинник, що призводить до поступового розпаду зубних рядів. Наявна деформація оклюзійної поверхні зубних рядів є наслідком цього розпаду.

На жаль, теорія Годона не в змозі пояснити усієї різноманітності пере­міщень зубів у разі дефектів зубних рядів, вона пояснює тільки передньо-задні та вертикальні переміщення, не враховуючи рухи зубів у язиковому напрямку.

Своє пояснення зубокоміркового подовження дає Д.А.Калвеліс (1964). За його даними, рівновага зуба забезпечується, з одного боку, за рахунок зв'язкового апарату, а з другого — жувального тиску. Зуб у такому разі зна­ходиться у рівновазі, або спокої, згідно із законами механіки взаємоврівно-важених сил. Ці дві рівні і протилежно спрямовані сили прикладені до одно­го і того ж тіла. Якщо одна із цих сил зникає і діє тільки друга сила, зуб змінює своє положення. Виключення жувального тиску є тим чинником, у результаті дії якого зуб висувається із комірки внаслідок невирівняної на­пруги в тканинах, які його оточують.

Відсутність зубів на щелепах, ускладнена деформаціями, порушує есте­тичні норми, що проявляється змінами зовнішнього вигляду хворого. Есте­тичні порушення, зумовлені втратою зубів та деформаціями, впливають на психологічний стан хворих, ступінь важкості якого залежить від статі, віку та типу нервової системи.

Дата добавления: 2015-10-13