Лікувальна щелепно-лицева гімнастика

Профілактика та лікування хворих у післяопераційний період після ще­лепно-лицевих поранень зводиться до застосування цілого комплексу лікуваль­них заходів: фізіотерапії, масажу, лікувальної фізкультури, механотерапії, хірур­гічних втручань.

У комплекс лікувальної фізкультури, який підвищує загальний тонус м'я­зової системи всього організму, входять також вправи місцевої дії, тренування жувальних та мімічних м'язів, вправи на відкривання та закривання рота, ви­сування нижньої щелепи вперед, рухи язика, тренування колового м'яза рота.

Обережні та суворо дозовані незначні рухи органів ротової порожнини сприяють розсмоктуванню крововиливів і запобігають утворенню спайок на язику, слизовій оболонці тощо.

У період заживання рани лікування рухами (лікувальна гімнастика та ме­ханотерапія) слід проводити дуже обережно. Поява болю повинна бути для ліка­ря сигналом до припинення рухів. У період рубцювання та відновлювання функції застосування лікувальної гімнастики і механотерапії може бути знач­но розширено. Механотерапія зводиться до застосування апаратури, за допо­могою якої неспішно, але систематично проводиться розтягування рубців, тка­нин. До механотерапевтичних засобів належать апарати різної конструкції — від простих до складних. Ці апарати поділяються на дві групи:

1) апарати, які діють на всю зубну дугу щелепи і передають тиск рівномір­но на весь зубний ряд;

2) апарати, які передають тиск тільки на одну будь-яку ділянку зубної дуги.

До апаратів першої групи належать
апарати Дарсисака (мал. 198) та його
модифікація за Оксманом (мал. 199),
ложки, що коливаються, за ААЛімбер-
гом (мал. 200), апарат М.М.Матесиса
Мал. 198. Апарат Дарсисака (мал. 201).

Мал. 199. Модифікація апарата Дарсиса­ка за Оксманом

Ј^S&

Мал. 200. Ложки, що коливаються (заА.А.Лімбергом)

Мал. 201. Апарат М.М.Матесиса

До апаратів другої групи належать дерев'яні зажими для білизни, клино­подібні дерев'яні розпірки, вдвоє скла­дені гумові пластинки (за Єжкіним), різноманітні апарати з дротяними пру­жинами, які діють на окремі ділянки зубної дуги.

За допомогою апаратів першої гру­пи здійснюється принцип пасивно-ак­тивної механотерапії контрактур. Мак­симально зближені пластинки або відбиткові ложки, що відповідають ве­личині зубних дуг хворого, вводять у ро­тову порожнину і завдяки важелям та гумовій тязі вони розводять щелепи, ви­конуючи пасивні рухи нижньої щелепи (відкривання рота). Зближення ниж­ньої щелепи з верхньою (закривання рота) за наявності апарата в ротовій по­рожнині здійснюється зусиллями м'язів-підіймачів. Апарат Дарсисака дуже ефективний, але вимагає зняття відбитків зі щелеп, що майже неможли­во за умови поганого відкривання рота.

Менш складні за своєю будовою ложки, що коливаються, за А.АЛімбер-гом та апарати Матесиса. Здебільшого їх використовують у щелепно-лицевій хірургії.

Запропонований К.С.Ядровою де­рев'яний апарат (мал. 202) дуже про­стий у виготовленні і може бути зроб­лений самим хворим.

Автором запропоновано два види апаратів. Один апарат складається із двох дощечок довжиною 30-35 см і тов­щиною 1-1,2 см, шириною 4 см. Дощеч­ки з'єднуються валикоподібним шарні­ром, закріпленим цвяхами. Кожна до­щечка закінчується з одногу боку дуго­подібним кінцем, ширина дуги дорів­нює 6-8 см; з другого боку кінець до­щечки прямий.

Щелепно-лицева ортопедія

Другий варіант апарату за своєю будовою нагадує перший, з тією лише різницею, що дощечка має прямі ско­шені кінці.

У разі обмеженого відкривання
рота використовують апарат з прямими
скошеними кінцями, а через 1-2 дні вво­
дять апарат з дугоподібними кінцями.
б Користуватися апаратом необхідно 6

Мал. 202. Апарат К.С.Ядрової: разів на день по 20-30 хв.
а — з дугоподібними кінцями; б — з пря- Досягнуте відкривання рота утри-

мими стоншеними кінцями мують міжщелепною прокладкою, гум-

кою або пробкою. У разі прирощення рубцьової тканини до кісток лицевого скелета або по­здовжнього ушкодження волокон групи жувальних м'язів посилену компенса­торну роботу беруть на себе м'язи, які прилягають до місця ушкодженої ділянки. У разі прирощення рубцьової тканини до кісток лицевого скелета або поздовж­нього ушкодження волокон групи жувальних м'язів посилену компенсаторну роботу беруть на себе м'язи, які прилягають до місця ушкодженої ділянки.

Логопеди пропонують лікувати контрактури лого-вольовим методом, тоб­то посиланням нервових імпульсів. Антонова розробила низку послідовно підібраних вправ для м'язів обличчя та язика, які беруть участь у оформленні звуку, акті жування, ковтання.

Вправи необхідно виконувати по 5-6 разів з проміжками в декілька секунд. Необхідна умова ефективності лікувальної гімнастики — це послідовність засто­сування, доведення м'язового напруження до відчуття болю у місцях стискання.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І.Які причини призводять до дефектів щелепно-лицевої ділянки?

2.У чому полягає етапність лікування хворих з дефектами щелепно-лицевої ділянки?

З.У чому полягають особливості надання ортопедичної допомоги хворим після резекції верхньої щелепи?

4.Які особливості надання ортопедичної допомоги хворим після резекції нижньої щелепи?

5.Назвіть методи комплексного лікування хворих після резекції щелеп.

6. Які етіологія та патогенез виникнення дефектів лиця?

7.Які особливості та методика отримання відбитків і виготовлення моделей обличчя?

8.Які методи фіксації ектопротезів?

9.Розкажіть про ортопедичне лікування вроджених та набутих дефектів піднебіння, його значення, час проведення, ефективність.

10. Які є методи лікування хворих з дефектами м'якого піднебіння?

11. Які способи виготовлення обтураторів використовують у разі дефектів піднебіння?

12. Які роль і місце лікувальної гімнастики в реабілітації хворих з ураженнями щелепно-лицевої ділянки?

Дата добавления: 2015-10-13