Читайте также:
|
|
Показаннями до застосування мостоподібних протезів є включені дефекти зубного ряду. Залежно від продовженості та топографії дефекту, що зумовлюються кількістю видалених зубів та функціональною цінністю тих, які залишилися, визначають можливість використання незнімних зубних протезів. Незнімні мостоподібні протези застосовують для лікування у таких випадках:
1) у разі втрати від одного до чотирьох різців;
2) у разі втрати ікла;
3) у разі втрати премоляра або премолярів;
4) у разі втрати двох премолярів та першого моляра;
5) допускається у разі втрати з одного боку щелепи двох премолярів, першого і другого молярів, але за наявності збереженого та добре розвинутого третього моляра.
Протипоказано застосування незнімного мостоподібного протеза за наявності рудиментарного третього моляра, в такому разі дефект необхідно заміщати знімною конструкцією зубного протеза.
Включені дефекти не завжди є показанням до застосування мостоподібних протезів. Так, за відсутності ікла, двох премолярів та першого моляра застосування даної конструкції зубного протеза є протипоказаним.
Клініка та ортопедичне лікування
зубни х рядів незнімними протезами у разі часткових дефектів
Рідше мостоподібні протези використовують за наявності кінцевих дефектів зубного ряду. Це пов'язано передусім з їх дією на пародонт опорних зубів. Так, дослідження Х.А. Каламкарова засвідчили, що функціональне перевантаження зубів за наявності однобічних мостоподібних протезів, які заміщають жувальну групу зубів, обов'язково призводить до патологічної рухомості, нахилу їх у бік дефекту, спричиняючи виникнення під проміжною частиною протеза декубітальних виразок. Часто спостерігається відлом проміжної частини із зануренням його у слизову оболонку коміркового відростка та частини.
Рентгенологічно спостерігається розширення періодонтальної щілини, атрофія кісткової лунки з боку підвищеного функціонального навантаження. Клінічна картина значно погіршується і процеси декомпенсації опорних зубів проходять швидше за наявності захворювань тканин пародонта. Таким чином, використання мостоподібних протезів з однобічною опорою виправдане у хворих, яким протипоказано застосування знімних конструкцій зубних протезів. У такому разі необхідно:
1) добре вирівняти оклюзійні співвідношення;
2) штучний зуб не моделювати ширшим від премоляра;
3) для опори використовувати два зуба.
Вирішення питання про використання зубів як опори для мостоподібного протеза повинно прийматися тільки після детального клінічного та рентгенологічного вивчення стану їх пародонта. Рентгенологічне обстеження обов'язкове у тому разі, коли є підозра на ураження тканин пародонта, ускладнення каріозної хвороби, наявність обширних пломб, патологічної рухомості зубів, наявності зубо-ясенних кишень. Відносним протипоказанням до використання зубів, які дистально обмежують дефект, як опори є ураження їх пародонта (патологічна рухомість, атрофія кісткової тканини).
У клініці ортопедичної стоматології прийнято вважати, що межа компенсаторних можливостей тканин пародонта кожного зуба визначається подвоєною силою жувального навантаження. Визначення у клініці жувального навантаження є досить важким завданням. Адже за допомогою гнатодинамомет-ра можна визначити тільки вертикальне навантаження, а не навантаження в цілому. Небезпідставно в останній час піддаються критиці та обмежуються у використанні числові таблиці Н.І. Агапова та І.М. Оксмана. Так само не можна бездумно користуватися жувальними пробами СЕ. Гельмана та І.С. Рубінова.
Отже, нині немає бездоганного методу визначення компенсаторних можливостей пародонта. Але незважаючи на це рекомендується використовувати таблиці названих коефіцієнтів як допоміжний метод. Визначивши у відсотках жувальну цінність кожного зуба, можна таким чином сформулювати положення про показання до застосування мостоподібних протезів залежно від продов-женості дефекту. Сума жувальних коефіцінтів втрачених зубів не може бути більшою, ніж сума жувальних коефіцієнтів опорних зубів.
Протипоказаннями до використання мостоподібних протезів є наявність таких клінічних ситуацій:
1) великі дефекти, обмежені зубами з різною функціональною орієнтованістю;
2) дефекти, обмежені дистально зубом з патологічною рухомістю;
3) дефекти, обмежені зубами з низькими клінічними коронками.
ВИБІР ОПОРНИХ ЗУБІВ ДЛЯ МОСТОПОДІБНИХ
ПРОТЕЗІВ х
Важливим етапом у виготовленні мостоподібних протезів є вибір опорних зубів. Як показали клінічні спостереження віддалених результатів протезування мостоподібними протезами, однією з найпоширеніших помилок є неправильна оцінка та вибір опор. Це призводить до їх функціонального перевантаження і зрештою до видалення. Зробити правильний вибір опорних зубів для мостоподібних протезів можна тільки за допомогою детального клінічного та пара-клінічного обстеження хворих. Про стан тканин пародонта можна судити за стійкістю, рухомістю зубів, співвідношеннями клінічної коронки та кореня, наявністю пломб і кольору зубів. Важливе значення мають результати вивчення прикусу оклюзійних співвідношень у ділянці дефекту зубного ряду.
Для оцінки стану тканин пародонта необхідно використовувати рентгенологічне дослідження. Рентгенологічному дослідженню обов'язково підлягають зуби, що раніше були покриті коронками і використовувалися як опори мостоподібних протезів, які мають обширні пломби та змінені в кольорі, зуби з патологічною стертістю та ті, що з різних причин змінили своє положення у зубній дузі.
Дуже важливим критерієм для оцінки оклюзійних співвідношень є вивчення діагностичних моделей. Досконало знаючи вимоги до опорних зубів, можна правильно зробити їх вибір. Ідеальні умови звичайно спостерігаються дуже рідко, коли зуби знаходяться у правильних оклюзійних співвідношеннях, з високими інтактними коронками та здоровим пародонтом.
Хворих зі включеними дефектами зубних рядів, яким необхідно проводити ортопедичне лікування за допомогою мостоподібних протезів, поділяють на дві групи. Першу групу складають хворі зі сприятливими клінічними умовами, а до другої входять особи, опорні зуби яких лікували з приводу каріозної хвороби, пульпітів, хронічних приверхівкових періодонтитів.
Після проведеного лікування зубів з приводу карієсу їх можна використовувати як опори для мостоподібних протезів. Зуби з хронічними верхівковими вогнищами можуть бути опорами для протеза за умови успішного терапевтичного лікування. Зуби фронтальної групи з норицями, кистами, кистогранульо-мами можуть бути використані як опора тільки після пломбування каналів та резекції верхівок коренів. Але використання таких зубів завжди несе з собою небезпеку загострення запальних процесів.
Вибір кількості опорних зубів — дуже відповідальний і важливий етап, який необхідно вирішувати лікарям стоматологам-ортопедам. Досвід свідчить, що
Клініка та ортопедичне лікування
зубних рядів незнімними протезами у разі часткових дефектів
пережовування їжі відбувається за допомогою 2-3 жувальних зубів верхньої та нижньої щелеп з відповідного боку. За даними Д.П. Конюшко, витривалість пародонта жувальних зубів перевищує необхідну для пережовування їжі.
Грунтуючись на вищесказаному, можна зробити висновок, що мостоподібні протези найкраще фіксувати на зубах у межах груп, які виконують одну функцію: премоляр — моляр, ікло праве — ікло ліве. Виняток складають випадки фіксації мостоподібного протеза на іклах та жувальних зубах. Можливість використання з цією метою ікол пояснюється тим, що вони розташовані на повороті зубної дуги і їх пародонт орієнтований на сприйняття як вертикального, так і трансверзального навантаження. Ікла можуть використовуватися як опори у разі видалення усіх різців.
Необхідно пам'ятати, що захворювання тканин пародонта, подовження клінічної коронки, атрофія зубної комірки та патологічна рухомість І ступеня, а також стан зубів після лікування хронічних приверхівкових вогнищ вимагають від лікаря збільшення кількості опор мостоподібного протеза. У такому разі мостоподібний протез перетворюється у шину, яка може протистояти значним зусиллям під час вживання їжі.
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 151 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
БІОМЕХАНІКА МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ | | | ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНСТРУЮВАННЯ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ |