Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Показання та протипоказання до протезування дефектів зубного ряду мостоподібними протезами

Читайте также:
  1. ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ БЮГЕЛЬНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЇХ ДЕФЕКТІВ
  2. ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ МОСТОПОДІБНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ
  3. Доказування. Показання, речові докази і документи, висновок експерта.
  4. ЄДИНА ШИНА ДЛЯ ЗУБНОГО РЯДУ
  5. МЕТОДИ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ НАБУТИХ ДЕФЕКТІВ ПІДНЕБІННЯ
  6. ОРТОПЕДИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНИХ ДЕФЕКТІВ ПІДНЕБІННЯ
  7. ОСОБЛИВОСТІ ПОВТОРНОГО ПРОТЕЗУВАННЯ ХВОРИХ ПОВНИМИ ЗНІМНИМИ ПРОТЕЗАМИ

Показаннями до застосування мостоподібних протезів є включені дефек­ти зубного ряду. Залежно від продовженості та топографії дефекту, що зумов­люються кількістю видалених зубів та функціональною цінністю тих, які зали­шилися, визначають можливість використання незнімних зубних протезів. Незнімні мостоподібні протези застосовують для лікування у таких випадках:

1) у разі втрати від одного до чотирьох різців;

2) у разі втрати ікла;

3) у разі втрати премоляра або премолярів;

4) у разі втрати двох премолярів та першого моляра;

5) допускається у разі втрати з одного боку щелепи двох премолярів, пер­шого і другого молярів, але за наявності збереженого та добре розвинутого тре­тього моляра.

Протипоказано застосування незнімного мостоподібного протеза за наяв­ності рудиментарного третього моляра, в такому разі дефект необхідно замі­щати знімною конструкцією зубного протеза.

Включені дефекти не завжди є показанням до застосування мостоподіб­них протезів. Так, за відсутності ікла, двох премолярів та першого моляра за­стосування даної конструкції зубного протеза є протипоказаним.


 




Клініка та ортопедичне лікування

зубни х рядів незнімними протезами у разі часткових дефектів

Рідше мостоподібні протези використовують за наявності кінцевих де­фектів зубного ряду. Це пов'язано передусім з їх дією на пародонт опорних зубів. Так, дослідження Х.А. Каламкарова засвідчили, що функціональне переванта­ження зубів за наявності однобічних мостоподібних протезів, які заміщають жувальну групу зубів, обов'язково призводить до патологічної рухомості, на­хилу їх у бік дефекту, спричиняючи виникнення під проміжною частиною про­теза декубітальних виразок. Часто спостерігається відлом проміжної частини із зануренням його у слизову оболонку коміркового відростка та частини.

Рентгенологічно спостерігається розширення періодонтальної щілини, атрофія кісткової лунки з боку підвищеного функціонального навантаження. Клінічна картина значно погіршується і процеси декомпенсації опорних зубів проходять швидше за наявності захворювань тканин пародонта. Таким чином, використання мостоподібних протезів з однобічною опорою виправдане у хво­рих, яким протипоказано застосування знімних конструкцій зубних протезів. У такому разі необхідно:

1) добре вирівняти оклюзійні співвідношення;

2) штучний зуб не моделювати ширшим від премоляра;

3) для опори використовувати два зуба.

Вирішення питання про використання зубів як опори для мостоподібного протеза повинно прийматися тільки після детального клінічного та рентгено­логічного вивчення стану їх пародонта. Рентгенологічне обстеження обов'яз­кове у тому разі, коли є підозра на ураження тканин пародонта, ускладнення каріозної хвороби, наявність обширних пломб, патологічної рухомості зубів, наявності зубо-ясенних кишень. Відносним протипоказанням до використан­ня зубів, які дистально обмежують дефект, як опори є ураження їх пародонта (патологічна рухомість, атрофія кісткової тканини).

У клініці ортопедичної стоматології прийнято вважати, що межа компен­саторних можливостей тканин пародонта кожного зуба визначається подвоє­ною силою жувального навантаження. Визначення у клініці жувального на­вантаження є досить важким завданням. Адже за допомогою гнатодинамомет-ра можна визначити тільки вертикальне навантаження, а не навантаження в цілому. Небезпідставно в останній час піддаються критиці та обмежуються у використанні числові таблиці Н.І. Агапова та І.М. Оксмана. Так само не можна бездумно користуватися жувальними пробами СЕ. Гельмана та І.С. Рубінова.

Отже, нині немає бездоганного методу визначення компенсаторних мож­ливостей пародонта. Але незважаючи на це рекомендується використовувати таблиці названих коефіцієнтів як допоміжний метод. Визначивши у відсотках жувальну цінність кожного зуба, можна таким чином сформулювати положен­ня про показання до застосування мостоподібних протезів залежно від продов-женості дефекту. Сума жувальних коефіцінтів втрачених зубів не може бути більшою, ніж сума жувальних коефіцієнтів опорних зубів.

Протипоказаннями до використання мостоподібних протезів є наявність таких клінічних ситуацій:


 

1) великі дефекти, обмежені зубами з різною функціональною орієнто­ваністю;

2) дефекти, обмежені дистально зубом з патологічною рухомістю;

3) дефекти, обмежені зубами з низькими клінічними коронками.

ВИБІР ОПОРНИХ ЗУБІВ ДЛЯ МОСТОПОДІБНИХ
ПРОТЕЗІВ х

Важливим етапом у виготовленні мостоподібних протезів є вибір опорних зубів. Як показали клінічні спостереження віддалених результатів протезування мостоподібними протезами, однією з найпоширеніших помилок є неправиль­на оцінка та вибір опор. Це призводить до їх функціонального перевантаження і зрештою до видалення. Зробити правильний вибір опорних зубів для мосто­подібних протезів можна тільки за допомогою детального клінічного та пара-клінічного обстеження хворих. Про стан тканин пародонта можна судити за стійкістю, рухомістю зубів, співвідношеннями клінічної коронки та кореня, наявністю пломб і кольору зубів. Важливе значення мають результати вивчен­ня прикусу оклюзійних співвідношень у ділянці дефекту зубного ряду.

Для оцінки стану тканин пародонта необхідно використовувати рентгено­логічне дослідження. Рентгенологічному дослідженню обов'язково підлягають зуби, що раніше були покриті коронками і використовувалися як опори мосто­подібних протезів, які мають обширні пломби та змінені в кольорі, зуби з патоло­гічною стертістю та ті, що з різних причин змінили своє положення у зубній дузі.

Дуже важливим критерієм для оцінки оклюзійних співвідношень є вивчення діагностичних моделей. Досконало знаючи вимоги до опорних зубів, можна правильно зробити їх вибір. Ідеальні умови звичайно спостерігаються дуже рідко, коли зуби знаходяться у правильних оклюзійних співвідношеннях, з високими інтактними коронками та здоровим пародонтом.

Хворих зі включеними дефектами зубних рядів, яким необхідно проводи­ти ортопедичне лікування за допомогою мостоподібних протезів, поділяють на дві групи. Першу групу складають хворі зі сприятливими клінічними умова­ми, а до другої входять особи, опорні зуби яких лікували з приводу каріозної хвороби, пульпітів, хронічних приверхівкових періодонтитів.

Після проведеного лікування зубів з приводу карієсу їх можна використо­вувати як опори для мостоподібних протезів. Зуби з хронічними верхівковими вогнищами можуть бути опорами для протеза за умови успішного терапевтич­ного лікування. Зуби фронтальної групи з норицями, кистами, кистогранульо-мами можуть бути використані як опора тільки після пломбування каналів та резекції верхівок коренів. Але використання таких зубів завжди несе з собою небезпеку загострення запальних процесів.

Вибір кількості опорних зубів — дуже відповідальний і важливий етап, який необхідно вирішувати лікарям стоматологам-ортопедам. Досвід свідчить, що


 




Клініка та ортопедичне лікування

зубних рядів незнімними протезами у разі часткових дефектів


пережовування їжі відбувається за допомогою 2-3 жувальних зубів верхньої та нижньої щелеп з відповідного боку. За даними Д.П. Конюшко, витривалість пародонта жувальних зубів перевищує необхідну для пережовування їжі.

Грунтуючись на вищесказаному, можна зробити висновок, що мостоподібні протези найкраще фіксувати на зубах у межах груп, які виконують одну функ­цію: премоляр — моляр, ікло праве — ікло ліве. Виняток складають випадки фіксації мостоподібного протеза на іклах та жувальних зубах. Можливість ви­користання з цією метою ікол пояснюється тим, що вони розташовані на пово­роті зубної дуги і їх пародонт орієнтований на сприйняття як вертикального, так і трансверзального навантаження. Ікла можуть використовуватися як опо­ри у разі видалення усіх різців.

Необхідно пам'ятати, що захворювання тканин пародонта, подовження клінічної коронки, атрофія зубної комірки та патологічна рухомість І ступеня, а також стан зубів після лікування хронічних приверхівкових вогнищ вимага­ють від лікаря збільшення кількості опор мостоподібного протеза. У такому разі мостоподібний протез перетворюється у шину, яка може протистояти знач­ним зусиллям під час вживання їжі.


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 151 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: КОМБІНОВАНІ КОРОНКИ | ФАРФОРОВІ КОРОНКИ | МЕТАЛОПЛАСТМАСОВІ КОРОНКИ | МЕТАЛОКЕРАМІЧНІ КОРОНКИ | ВІДНОВЛЕННЯ КОРОНКОВОЇ ЧАСТИНИ ЗУБА ШТИФТОВИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ | ОРТОПЕДИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СУЦІЛЬНОЛИТОЇ КУКСОВОЇ ВКЛАДКИ | ПОМИЛКИ ТА УСКЛАДНЕННЯ У РАЗІ ЗАСТОСУВАННЯ СУЦІЛЬНОЛИТИХ І МЕТАЛОКЕРАМІЧНИХ КОРОНОК | РІ0°ВДична стоматологія | ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ МОСТОПОДІБНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ | КОНСТРУКЦІЇ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
БІОМЕХАНІКА МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ| ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНСТРУЮВАННЯ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)