Відновлення коронкової частини зуба штифтовими конструкціями

Найчастіше причинами, що зумовлюють повне руйнування коронки зуба, є ускладнення каріозної хвороби, підвищена стертість твердих тканин зубів, травми, клиноподібні дефекти, вроджені дефекти тощо.

Ортопедичне лікування у разі даної патології штифтовими конструкція­ми набуло значного поширення у 50-60 р. XX ст. і дозволило відновити пере-рваність зубних рядів, повернути їм втрачену єдність та одночасно використа­ти збережений пародонт зубів.

Штифтовий зуб — це незнімний протез коронкової частини зуба, що скла­дається із штучної коронкової частини та штифта, який уводиться у канал зуба, що зберігся. Застосування штифтових конструкцій можна розцінювати як міру профілактики порушення цілісності зубних рядів.

Показаннями до застосування штифтових конструкцій є

—необхідність відновлення коронкової частини зуба за наявності дефек­ту у фронтальній ділянці;

—необхідність використання штифтового зуба як опори мостоподібного протеза;

—шинування зубів у разі захворюваннь тканин пародонта (штифтові кон­струкції у комбінації з іншими елементами);

—необхідність фіксації внутрішньокоміркових переломів кореня зуба (штифтова конструкція);

—реплантація зубів.

Існує велика кількість модифікацій штифтових зубів, але всі вони можуть бути згруповані в три групи:

1. Штифтові конструкції, у яких надкоренева частина тільки контактує з
куксою зуба:

1) стандартні штифтові конструкції за Логаном, Девісом, Дювалем, Бон-вілем, Форстером, Стилем;

2) штифтовий пластмасовий зуб;

3) паяний штифтовий зуб;

4) литий штифтовий зуб.

Недоліками цих конструкцій є можливість доступу ротової рідини в ко­реневий канал за відсутності герметизму.

2. Штифтові конструкції, які дозволяють герметично закривати вхід у ко­
реневий канал:

1) за Ільїною-Маркосян;

2) за Цитріним;

3) штифтова куксова вкладка;

4) за Штейнбергом;

5) за Константиновим.

Клініка та протезування дефектів косяки зуба ___

3. Штифтові конструкції, які дозволяють не тільки герметично закривати вхід у кореневий канал, але й додатково захищати його кільцем або на-

півкільцем:

1) за Річмондом;

2) за Катцом;

3) за Ахмедовим;

4) за Шаровою та співавторами;

5) за Ортоном;

6) за Першиним;

7) за Шаргородським.

Усі штифтові конструкції залежно від функції, яку вони будуть виконува­ти, поділяють на відновні та опорні.

Для того щоб корінь зуба можна було використати як опору під штифтову конструкцію, останній має відповідати таким клінічним вимогам:

а) знаходитися над рівнем ясен або бути на одному рівні з ними;

б) бути стійким у лунці;

в) не мати патологічних змін у періапікальних тканинах;

г) кореневий канал повинен бути прохідним на довжину не меншу ніж ви­
сота коронки;

д) мати неушкоджену циркулярну зв'язку;

ж) обов'язково бути запломбованим біля верхівкового отвору.

Існують вимоги і до штифтів. Так, штифт повинен відповідати формі ко­реневого каналу. Мінімальна товщина штифта повинна бути не меншою ніж 0,8 мм. Як штифт може бути використаний нержавіючий кламерний або орто,-донтичний дріт товщиною 1-1,8 мм.

Послідовність клініко-лабораторних етапів під час лікування штифтови­ми зубами:

—підготовка кореня зуба;

—припасування штифта, якщо він дротяний;

—отримання відбитка;

—відливка моделі, моделювання кукси зуба або зуба та заміна воску на обраний метал чи поєднання з пластмасою, фарфором; наступне шліфування і

полірування;

— припасування та фіксація зуба.

Необхідно зазначити, що в останні роки перевага надається суцільноли-тим куксовим вкладкам, на які можна виготовляти будь-які конструкції коро­нок, перед штифтовими конструкціями.

Дата добавления: 2015-10-13