Метод комбінованого штампування коронок

Як було вже зауважено, цей метод поєднує елементи зовнішнього і внутріш­нього штампування. Із зовнішнього штампування запозичено спосіб виготов­лення металевого штампа, а з внутрішнього — металевого контрштампа. Його ще називають штампуванням за методом ММСІ (Московський медичний сто­матологічний інститут).

Апарат складається із сталевої кювети, внутрішні поверхні якої зведені на конус і мають по присередній лінії два виступи, що полегшують розколювання контрштампа. Кювета має підставку у вигляді металевого кільця. У дні кювети

Клініка та протезування дефектів коронки зуба ____________________________________

є отвір діаметром 1 см для видалення контрштампа. У деяких апаратах замість виступів у кюветі використовується металевий стержень з трьома тригранни­ми зубцями. Це забезпечує отриманя трикутних впадин у відливках із легко­плавкого сплаву і полегшує їх розколювання.

Для відцентрування металевого штампа в кюветі додається тримач, який, фіксуючи штамп, розташовують у центральних вирізках її верхньої поверхні.

Металевий штамп зуба готують так, як і в разі зовнішнього штампування. Після цього поверхню металевого штампа обгортають одним шаром лейкопла-стиру, залишаючи вільною оклюзійну поверхню чи різальний край. Це відпо­відає товщині металевої коронки. Для цього ж слід змазати поверхню штампа олією і обсипати тальком.

Розташувавши тримач із штампом у центрі кювети, в неї наливають роз­плавлений легкоплавкий сплав, після затвердіння якого кювету ставлять на підставку догори дном, видаляють з отвору дна кювети вату і, увівши в отвір товкачик, ударами молотка видаляють контрштамп. Розколювання контрштам­па і вивільнення з нього металевого штампа здійснюють за допомогою зубила чи гіпсового ножа, які уводять у заглиблення, що утворилося на бічній поверхні штампа. У разі використання стержня з тригранними зубцями розколювання контрштампа відбувається у момент його вивільнення з кювети.

З поверхні металевого зуба видаляють лейкопластир, надягають поперед­ньо відштамповану коронку і, вставивши в заглиблення контрштампа, повер­тають останній у кювету, злегка постукуючи молоточком, щоб він зайняв попе­реднє положення. Для цього можна використовувати товкачик. Потім ударами молотка по штампу і товкачику проводять штампування. Штамп з коронкою звільняють від контрштампа описаним вище способом, тобто вибиванням конт­рштампа, його розплавленням і вивільненням коронки. Незначні складки та нерівності на поверхні коронки усувають шляхом розбивання на кувадлі чи штампі. У деяких випадках доцільно проводити повторне штампування корон­ки. У такому разі необхідно виготовити додатково металевий контрштамп та штамп.

На цьому закінчується лабораторний етап виготовлення штампованої ме­талевої коронки, і її передають у клініку.

Клінічний етап починається з детальної оцінки якості виготовленої корон­ки. Якість коронки перевіряють під час її примірки на природному відпрепаро­ваному зубі. Це можна зробити на гіпсовому штампі, що є доцільнішим та ефек­тивнішим, і вже опісля проводити примірку в ротовій порожнині. Лікар стома-толог-ортопед, оцінюючи коронку, повинен звернути увагу на якість штампов­ки. Гладенька, рівна поверхня свідчить про високу якість виконаної роботи. Недоброякісна штамповка проявляється складками металу, нерівною поверх­нею, невідповідністю краю коронки шийці зуба.

У разі виготовлення кількох коронок з метою запобігання помилкам під час припасовки їх необхідно на гіпсовому штампі олівцем позначати належність зуба до щелепи та її боку. Після оцінки якості штамповки коронки переходять

до перевірки її довжини. На гіпсовому штампі краї коронки повинні перекри­вати лінію клінічної шийки зуба на 0,3-0,5 мм. Готова коронка повинна мати анатомічну форму, яка відповідала б даному природному зубу, з добре вираже­ним поясом. Провівши оцінку штампованої коронки на штампі, якщо немає необхідності у переробці, розпочинають її припасовку на природному зубі.

Штучну коронку знімають з гіпсового штампа, ретельно промивають пе­рекисом водню, дезінфікують спиртом і накладають на опорний зуб. Якщо ко­ронка не накладається, необхідно перевірити якість підготовки опорного зуба. У разі правильної підготовки зуба не накладається вузька коронка, що може бути наслідком низки помилок (неточне зняття відбитка, неакуратне гравіру­вання, звуження шийки зуба тощо). У такому разі коронку передають у зубо-технічну лабораторію для переробки. Правильно виготовлена коронка повин­на просуватися уздовж підготовленого під неї природного зуба, а за умови по­вного накладання коронки її край повинен мінімально заглиблюватися в ясен­ну борозну. Загальноприйнято, що у молодих людей із здоровими тканинами пародонта край коронки повинен заглиблюватися у ясенну борозну не більше ніж на 0,1-0,2 мм.

У людей похилого віку з вираженими явищами атрофії дозволяється за­глиблення на 0,3-0,5 мм. Хронічні ураження міжзубних сосочків часто є реак­цією тканин маргінального пародонта на подовження коронки.

Після уточнення довжини коронки, якщо необхідно, її вкорочують карбо­рундовими дисками і переходять до перевірки щільності прилягання коронки до шийки зуба.

Штучна коронка, що не має щільних контактів з поруч розміщеними зуба­ми, вважається неповноцінною. Штамповані коронки не повинні порушувати оклюзійні взаємовідношення міжзубами-антагоністами. Провівши всі названі маніпуляції і переконавшись, що виготовлена коронка відповідає усім вимо­гам, її передають для наступного лабораторного етапу — відбілювання, шліфу­вання та полірування.

Відбілювання коронок має за мету видалення з них окисної плівки, що утворилася в результаті багаторазової термічної обробки.

У якості відбілювачів використовують водні розчини багатьох кислот, а саме: соляної, сірчаної, азотної, а також їх суміші.

Для відбілювання коронок, виготовлених із нержавіючої сталі, застосову­ють суміш, яка складається із 6 частин азотної кислоти, 47 частин соляної кис­лоти, 47 частин води. У такій суміші коронки кип'ятять протягом 1-2 хв. Відбілювачі взаємодіють не тільки з окисною плівкою, що знаходиться на по­верхні металу, але й частково розчинюють сам метал, тому необхідно суворо дотримуватися правил відбілювання.

Після відбілювання коронку шліфують еластичним кругом, потім — на жорсткій щітці або фільці, що зафіксовані на шліфдвигуні, наносять поліру­вальну пасту залежно від матеріалу, з якого виготовлена коронка, а закінчують полірування м'якою нитяною щіткою "пушок". Широкого застосування набу-

Клініка та протезування дефектів коронки зуба

ли полірувальні пасти, розроблені Державним оптичним інститутом (ДОІ), для обробки протезів із нержавіючої сталі.

Підготовлену коронку передають із зуботехнічної лабораторії у клініку для завершального етапу — фіксації. Перед приміркою коронки в ротовій порож­нині її ретельно промивають перекисом водню та дезінфікують спиртом. На­кладають коронку на опорний зуб, перевіряючи її відповідність усім вимогам, описаним вище. Коронку перед фіксацією ще раз обробляють спиртом, вису­шують теплим повітрям, опорний зуб бажано обробити механічно з метою ви­далення зубного нальоту. Потім його обробляють перекисом водню, рот поло­щуть водою. Опорний зуб обкладають ватними валиками, обробляють спир­том і висушують теплим повітрям. На скляній пластинці, підготовленій рані­ше, проводять замішування до сметаноподібної консистенції одного із видів фіксувального цементу.

Приготовлений цемент ("Вісфат", "Уніфас", "Полікарбоксилатний" тощо) шпателем вносять у коронку приблизно на 1/3 об'єму, обов'язково промазую­чи стінки. Коронку з цементом накладають на опорний зуб, стежачи за тим, щоб ватні валики в жодному разі не потрапили під край коронки. У разі необ­хідності використовують допомогу медсестри. Після накладання коронки відра­зу ж необхідно перевірити оклюзійні взаємовідношення. Якщо коронка пере­буває у щільному контакті з зубами-антагоністами, хворого просять тримати зуби зімкнутими 5 хв.

Особлива увага лікаря необхідна під час очищення коронки від цементу. Для запобігання травмі ясен усі рухи та напрямки інструменту мають прохо­дити від ясен до різального краю або жувальної поверхні.

Після видалення залишків цементу з поверхні зуба бажано тримати зуби зімкненими ще протягом 1-2 год до повного затвердіння фіксувального мате­ріалу, зауваживши, що протягом цього часу не допускається вживання їжі.

Детальний опис клініко-лабораторних етапів виготовлення штампованих металевих коронок зумовлений тим, що кожний лікар-початківець колись упер­ше виготовляє ортопедичну конструкцію у вигляді коронки. Детальне вивчен­ня клініки ортопедичної стоматології має починатися з цього розділу, що доз­волить правильно зрозуміти й інші розділи, хоча штамповані коронки викори­стовуються все рідше і рідше.

Дата добавления: 2015-10-13