Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Штамповані металеві коронки

Читайте также:
  1. КОМБІНОВАНІ КОРОНКИ
  2. ЛІКАРСЬКА ТАКТИКА ТА ОПЕРАТИВНА ТЕХНІКА У РАЗІ ПРЕПАРУВАННЯ ЗУБІВ ПІД ШТУЧНІ КОРОНКИ
  3. МЕТАЛОКЕРАМІЧНІ КОРОНКИ
  4. МЕТАЛОПЛАСТМАСОВІ КОРОНКИ
  5. ПЛАСТМАСОВІ КОРОНКИ
  6. ФАРФОРОВІ КОРОНКИ

Після обстеження хворого, проведеного препарування опорних зубів та
отримання відбитків закінчується перший клінічний етап виготовлення штам­
пованих металевих коронок. -—

У зуботехнічній лабораторії за отриманими відбитками виготовляють ро­бочу та допоміжну моделі, які співставляють у положенні центральної оклюзії і гіпсують в оклюдатор або артикулятор. Так починається лабораторний етап виготовлення металевих штампованих коронок. Після огляду гіпсових моде­лей проводять гравірування шийок зубів очним скальпелем. Під час цього про­цесу не допускається поглиблення ясенної борозни, завданням є тільки точно позначити її контури. У разі необхідності міжзубні проміжки розділяють спе­ціальною пилкою (лобзиком). Хімічним олівцем позначають клінічну шийку зуба (мал. 47).

Отримана лінія буде служити орієнтиром для визначення довжини та ши­рини краю коронки, а також ступеня її заглиблення у ясенну борозну.

Відновлення анатомічної форми відпрепарованого зуба зубний технік прово­дить спеціальним моделювальним воском та моделювальним шпателем.

Першим шаром, який нашаровують на культю зуба, наносять розплавле­ний віск, починаючи від шийки зуба до різального краю, щоб запобігти потрап­лянню воску у ясенну борозну, що може призвести до зміни розмірів майбут­ньої коронки. Після нашарування воску починають моделювання анатомічної форми зуба. Обсяг відмодельованого зуба зменшують на товщину металу, тоб­то на 0,25-0,3 мм (мал. 48).

Після відновлення анатомічної форми зуба воском переходять до виготов­лення гіпсового та металевого штампів. Змодельований воском зуб вирізають з гіпсової моделі. Коронкова частина зуба у напрямку поздовжньої осі повинна мати продовження приблизно на довжину двох коронок (мал. 49). Товщина кореневої частини гіпсового штампа повинна точно відповідати профілю попе­речного перерізу в ділянці шийки зуба. Звуження або розширення цієї частини


 



 


Мал. 47. Гравірування шийки зуба




Клініка та протезування дефектів коронки зуба


штампа призведе до виготовлення штуч­ної коронки, яка не відповідає розмірам шийки зуба.

Розмітку гіпсового штампа здійсню­ють за різними методиками (мал. 50).

Мал.48. Моделювання анатомічної форми зуба: а — зменшений обсяг вос­кового шару; б — відмодельована тов­щина природного зуба

За однією із них, відступивши при­близно на 1 мм від лінії клінічної шийки зуба, яку позначають хімічним олівцем, паралельно до неї роблять канавку гли­биною 0,5 мм, яка буде служити орієнти­ром для визначення довжини краю мета­левої коронки.

За другою методикою спочатку по­значають хімічним олівцем другу лінію, яка знаходиться на відстані 1 мм від першої, і вже потім гравірують канавку, відступивши від другої лінії ще на 1 мм. Перевага цієї методики полягає у тому, що попередньо створюється запас довжини коронки, а це зменшує небезпеку виготовлення вкороченої коронки і таким чином забезпечує найбільшу точність. Потім скальпелем видаляють залишки гіпсу з усієї пришийкової частини, на якій здійснювалася розмітка, надаючи їй однаковий з контуром шийки профіль поперечного перерізу.

^л^й^г^Й^;

За отриманими гіпсовими штампами виготовляють металеві штампи. Для отримання з металу точної копії гіпсового штампа його спочатку замочують у

Мал. 49. Виготовлення гіпсового штампа: а — позначення шийки зуба олівцем; б — межі моделювального воску; в — виділення змодельованого зуба з гіпсової моделі; г — готовий гіпсовий штамп


 

воді. У гумове кільце (плашку) діаметром 3-
4 см і висотою 4-5 см заливають рідкий гіпс
(мал. 51). Вологий гіпсовий штамп, поперед­
ньо змазавши тонким шаром гіпсу, вийма­
ють і знову вводять у кільце, а потім по­
вністю занурюють у рідкий гіпс так, щоб
штамп був розміщений суворо вертикально
та по центру гумового кільця. Після затвер­
діння гіпсовий блок виштовхують з гумово­
го кільця. На двох протилежних боках роб-
Мал. 50. Розмітка гіпсового штампа лять клиноподібні поздовжні борозенки
(пояснення у тексті) є. о /.

глибиною 6-А мм, залишаючи шар до гіпсо­вого штампа не менше ніж 3-5 мм. Поздовжні заглиблення повинні бути орієн­товані суворо до поздовжньої осі гіпсового штампа. Для розколювання гіпсо­вої форми її кладуть на долоню лівої руки, а лезо ножа для гіпсу вставляють у поздовжню борозенку. Важелеподібним рухом розколюють блок і вивільняють гіпсовий штамп. Після вивільнення гіпсового штампа усі частини гіпсової фор­ми складають, вміщуючи її у гумове кільце і заливаючи в нього розплавлений легкоплавкий метал, який розплавляють у спеціальній ложці за температури 65-95 °С; звичайно використовують сплав "Мелот".

Мал. 51. Виготовлення металевого штампа: а — гіпсовий штамп; б — гіпсовий штамп У гумовому кільці; в — гіпсовий блок разом з гіпсовим штампом; г—розколотий гіпсо­вий блок; д — заповнення гіпсового блока (форми) легкоплавким металом; є — мета­левий штамп


 




ЗОВНІШНЄ ШТАМПУВАННЯ

К лініка та протезування дефектів коронки зуба _________________________________

Для кожного зуба відливають 2 штампи, з яких перший буде використову­ватися для кінцевого штампування, а другий — для попереднього. Поверхню металевих штампів обробляють напильниками, особливу уваги звертають на ділянку шийки зуба, жувальну поверхню, за необхідності їх обробляють круга­ми або борами. Підготовлені металеві штампи таким чином готові до штампу­вання коронки.

Зубному техніку необхідно підібрати металеву заготовку у вигляді гільзи, з якої буде штампуватися коронка. З цією метою стоматологічна промисловість випускає стандартні гільзи різного діаметра та товщини (0,20-0,28 мм).

У разі виготовлення коронок із сплаву золота застосовують диски діамет­ром 23-30 мм і товщиною 0,25-0,28 мм. Процес підготовки гільзи до штампу­вання складається з добору гільзи, діаметр якої відповідав би коронці зуба, з таким розрахунком, щоб вона з деяким зусиллям натягувалася на металевий штамп. Якщо гільз відповідного діаметра немає, тоді використовують для їх протягування (зменшення у діаметрі) апарат "Самсон".

Для отримання гільзи відповідного діаметра стандартну заготовку встав­ляють навпроти певного отвору матриці і протягують за допомогою пуансона, переводячи гільзу з одного отвору до другого, добиваючись таким чином по­трібного діаметра.

Багаторазові протягування гільзи через отвори призводять до зміни струк­тури металу, утворюється так званий наклеп. Для його зняття гільзу необхідно термічно обробляти кілька разів. Стальну гільзу прожарюють до температури 1100 °С до появи солом'яно-жовтого кольору і швидко охолоджують у воді. Цим досягається фіксація найстійкішої структури її.

Провівши весь комплекс підготовчих робіт, зубний технік розпочинає по­передню штамповку коронки. Для цього використовується ковадло, свинцева основа та молоточки — мідний для сталі, роговий — для сплаву золо­та. Приблизної форми найбутній коронці надають спочатку на ковадлі. Потім, надягнувши гільзу на штамп з легкоплакого металу № 2, її оббивають молоточ­ком, наближуючи до форми штампа; удари молоточка необхідно спрямовува­ти на найвипукліші ділянки гільзи, поступово переміщуючи їх у бік шийки зуба; у металі проявляться складки. Для цих цілей можна використати свинцевий брус, у якому створити ложе і провести попередню штамповку різальної або жувальної поверхні.

Ударами молоточка по гільзі останній надають приблизну форму майбут­ньої коронки, добиваючись щільного прилягання до всієї поверхні металевого штампа. На цьому закінчується попереднє штампування коронки, яке прово­диться тільки на другому металевому штампі. Перед завершальним штампу­ванням попередньо виготовлену коронку знімають з металевого штампа шля­хом розплавлення останнього, а коронку піддають термічній обробці.

Завершальне штампування може бути внутрішнє, зовнішнє і комбіноване. Найпоширенішим методом, хоча й ненайточнішим, було зовнішнє штампуван­ня, ідо здійснювалося в апараті Паркера.


Апарат Паркера (мал. 52) складається з двох частин — порожнистої ци­ліндричної основи і циліндра, що в неї входить.

Зовнішній кінець циліндра має масивну гладеньку поверхню. Порожнина основи заповнюється мольдином (суміш білої глини і гліцерину) чи вулканізо­ваним каучуком. Основа закріплена в нижній частині преса, а інший циліндр пов'язаний з верхньою частиною преса.

Металевий штамп зуба з надягненою на нього попередньо відштампованою коронкою обгортають полотняною тка­ниною чи щільним папером (для запобі­гання потраплянню мольдина між корон­кою і штампом) і після встановлення його точно по центру жувальною поверх­нею униз ударами молотка чи пресуван­ням у спеціальному пресі втискають у масу (мал. 53).

Мал. 52. Апарат Паркера для зовнішнього штампування коронок

За ручку прес розкручують і різко відпускають, у такому разі циліндр, вхо­дячи в основу, ударяє у штамп, а моль-дин чи каучук виконує роль контрштам­па, який рівномірно передає тиск по всіх напрямках і сприяє щільному приляган­ню коронки до поверхні металевого штампа.

Після штампування, якщо є склад­ки на поверхні коронки, їх розбивають молотком, знімають коронку зі штампа шляхом його розплавлення, тримаючи коронку пінцетом. У разі необхідності повторного штампування виготовляють новий штамп, коронку термічно обробля­ють і знову штампують. На цьому закін­чується перший лабораторний етап.

Перед відправленням у клініку оди­ночні коронки відбілюють, кип'ятять, ви­тирають, якщо ж коронка необхідна для якірного кріплення мостоподібного про­теза, то її відбілюють після завершально­го виготовлення останнього.

Мал. 53. Гвинтовий прес для штампу вання коронок

Таким чином, під час зовнішнього штампування штампом є підготовлений


 


ІСЧ



Клініка та протезування дефектів коронки зуба


зуб із легкоплавкого сплаву, а контрштампом — мольдин чи вулканізований каучук.

Крім зовнішнього штампування широко використовують комбінований спосіб штампування, який поєднує у собі елементи зовнішнього і внутрішньо­го штампування. Метод внутрішнього штампування не використовується, але для розуміння комбінованого методу необхідно ознайомитися і з ним.


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 226 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ТВАРИННІ ВОСКИ | МОДИФІКАТОРИ | ФОРМУВАЛЬНІ МАСИ | АБРАЗИВНІ ІНСТРУМЕНТИ | ПОЛІРУВАЛЬНІ ЗАСОБИ | ПРОТЕЗУВАННЯ ДЕФЕКТІВ КОРОНОК ЗУБІВ ВКЛАДКАМИ | КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРОЖНИН | ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПОРОЖНИН ПІД ВКЛАДКИ | МЕТОДИ ВИГОТОВЛЕННЯ ВКЛАДОК | ЛІКАРСЬКА ТАКТИКА ТА ОПЕРАТИВНА ТЕХНІКА У РАЗІ ПРЕПАРУВАННЯ ЗУБІВ ПІД ШТУЧНІ КОРОНКИ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ВИДИ ЗНЕБОЛЮВАННЯ У РАЗІ ПРЕПАРУВАННЯ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ ТА МЕТОДИ ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ| МЕТОД ВНУТРІШНЬОГО ШТАМПУВАННЯ КОРОНОК

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)