Штамповані металеві коронки

Після обстеження хворого, проведеного препарування опорних зубів та
отримання відбитків закінчується перший клінічний етап виготовлення штам­
пованих металевих коронок. -—

У зуботехнічній лабораторії за отриманими відбитками виготовляють ро­бочу та допоміжну моделі, які співставляють у положенні центральної оклюзії і гіпсують в оклюдатор або артикулятор. Так починається лабораторний етап виготовлення металевих штампованих коронок. Після огляду гіпсових моде­лей проводять гравірування шийок зубів очним скальпелем. Під час цього про­цесу не допускається поглиблення ясенної борозни, завданням є тільки точно позначити її контури. У разі необхідності міжзубні проміжки розділяють спе­ціальною пилкою (лобзиком). Хімічним олівцем позначають клінічну шийку зуба (мал. 47).

Отримана лінія буде служити орієнтиром для визначення довжини та ши­рини краю коронки, а також ступеня її заглиблення у ясенну борозну.

Відновлення анатомічної форми відпрепарованого зуба зубний технік прово­дить спеціальним моделювальним воском та моделювальним шпателем.

Першим шаром, який нашаровують на культю зуба, наносять розплавле­ний віск, починаючи від шийки зуба до різального краю, щоб запобігти потрап­лянню воску у ясенну борозну, що може призвести до зміни розмірів майбут­ньої коронки. Після нашарування воску починають моделювання анатомічної форми зуба. Обсяг відмодельованого зуба зменшують на товщину металу, тоб­то на 0,25-0,3 мм (мал. 48).

Після відновлення анатомічної форми зуба воском переходять до виготов­лення гіпсового та металевого штампів. Змодельований воском зуб вирізають з гіпсової моделі. Коронкова частина зуба у напрямку поздовжньої осі повинна мати продовження приблизно на довжину двох коронок (мал. 49). Товщина кореневої частини гіпсового штампа повинна точно відповідати профілю попе­речного перерізу в ділянці шийки зуба. Звуження або розширення цієї частини

Мал. 47. Гравірування шийки зуба

Клініка та протезування дефектів коронки зуба

штампа призведе до виготовлення штуч­ної коронки, яка не відповідає розмірам шийки зуба.

Розмітку гіпсового штампа здійсню­ють за різними методиками (мал. 50).

Мал.48. Моделювання анатомічної форми зуба: а — зменшений обсяг вос­кового шару; б — відмодельована тов­щина природного зуба

За однією із них, відступивши при­близно на 1 мм від лінії клінічної шийки зуба, яку позначають хімічним олівцем, паралельно до неї роблять канавку гли­биною 0,5 мм, яка буде служити орієнти­ром для визначення довжини краю мета­левої коронки.

За другою методикою спочатку по­значають хімічним олівцем другу лінію, яка знаходиться на відстані 1 мм від першої, і вже потім гравірують канавку, відступивши від другої лінії ще на 1 мм. Перевага цієї методики полягає у тому, що попередньо створюється запас довжини коронки, а це зменшує небезпеку виготовлення вкороченої коронки і таким чином забезпечує найбільшу точність. Потім скальпелем видаляють залишки гіпсу з усієї пришийкової частини, на якій здійснювалася розмітка, надаючи їй однаковий з контуром шийки профіль поперечного перерізу.

^л^й^г^Й^;

За отриманими гіпсовими штампами виготовляють металеві штампи. Для отримання з металу точної копії гіпсового штампа його спочатку замочують у

Мал. 49. Виготовлення гіпсового штампа: а — позначення шийки зуба олівцем; б — межі моделювального воску; в — виділення змодельованого зуба з гіпсової моделі; г — готовий гіпсовий штамп

воді. У гумове кільце (плашку) діаметром 3-
4 см і висотою 4-5 см заливають рідкий гіпс
(мал. 51). Вологий гіпсовий штамп, поперед­
ньо змазавши тонким шаром гіпсу, вийма­
ють і знову вводять у кільце, а потім по­
вністю занурюють у рідкий гіпс так, щоб
штамп був розміщений суворо вертикально
та по центру гумового кільця. Після затвер­
діння гіпсовий блок виштовхують з гумово­
го кільця. На двох протилежних боках роб-
Мал. 50. Розмітка гіпсового штампа _лять клиноподібні поздовжні борозенки
(пояснення у тексті) є. о /.

глибиною 6-А мм, залишаючи шар до гіпсо­вого штампа не менше ніж 3-5 мм. Поздовжні заглиблення повинні бути орієн­товані суворо до поздовжньої осі гіпсового штампа. Для розколювання гіпсо­вої форми її кладуть на долоню лівої руки, а лезо ножа для гіпсу вставляють у поздовжню борозенку. Важелеподібним рухом розколюють блок і вивільняють гіпсовий штамп. Після вивільнення гіпсового штампа усі частини гіпсової фор­ми складають, вміщуючи її у гумове кільце і заливаючи в нього розплавлений легкоплавкий метал, який розплавляють у спеціальній ложці за температури 65-95 °С; звичайно використовують сплав "Мелот".

Мал. 51. Виготовлення металевого штампа: а — гіпсовий штамп; б — гіпсовий штамп У гумовому кільці; в — гіпсовий блок разом з гіпсовим штампом; г—розколотий гіпсо­вий блок; д — заповнення гіпсового блока (форми) легкоплавким металом; є — мета­левий штамп

ЗОВНІШНЄ ШТАМПУВАННЯ

К лініка та протезування дефектів коронки зуба _________________________________

Для кожного зуба відливають 2 штампи, з яких перший буде використову­ватися для кінцевого штампування, а другий — для попереднього. Поверхню металевих штампів обробляють напильниками, особливу уваги звертають на ділянку шийки зуба, жувальну поверхню, за необхідності їх обробляють круга­ми або борами. Підготовлені металеві штампи таким чином готові до штампу­вання коронки.

Зубному техніку необхідно підібрати металеву заготовку у вигляді гільзи, з якої буде штампуватися коронка. З цією метою стоматологічна промисловість випускає стандартні гільзи різного діаметра та товщини (0,20-0,28 мм).

У разі виготовлення коронок із сплаву золота застосовують диски діамет­ром 23-30 мм і товщиною 0,25-0,28 мм. Процес підготовки гільзи до штампу­вання складається з добору гільзи, діаметр якої відповідав би коронці зуба, з таким розрахунком, щоб вона з деяким зусиллям натягувалася на металевий штамп. Якщо гільз відповідного діаметра немає, тоді використовують для їх протягування (зменшення у діаметрі) апарат "Самсон".

Для отримання гільзи відповідного діаметра стандартну заготовку встав­ляють навпроти певного отвору матриці і протягують за допомогою пуансона, переводячи гільзу з одного отвору до другого, добиваючись таким чином по­трібного діаметра.

Багаторазові протягування гільзи через отвори призводять до зміни струк­тури металу, утворюється так званий наклеп. Для його зняття гільзу необхідно термічно обробляти кілька разів. Стальну гільзу прожарюють до температури 1100 °С до появи солом'яно-жовтого кольору і швидко охолоджують у воді. Цим досягається фіксація найстійкішої структури її.

Провівши весь комплекс підготовчих робіт, зубний технік розпочинає по­передню штамповку коронки. Для цього використовується ковадло, свинцева основа та молоточки — мідний для сталі, роговий — для сплаву золо­та. Приблизної форми найбутній коронці надають спочатку на ковадлі. Потім, надягнувши гільзу на штамп з легкоплакого металу № 2, її оббивають молоточ­ком, наближуючи до форми штампа; удари молоточка необхідно спрямовува­ти на найвипукліші ділянки гільзи, поступово переміщуючи їх у бік шийки зуба; у металі проявляться складки. Для цих цілей можна використати свинцевий брус, у якому створити ложе і провести попередню штамповку різальної або жувальної поверхні.

Ударами молоточка по гільзі останній надають приблизну форму майбут­ньої коронки, добиваючись щільного прилягання до всієї поверхні металевого штампа. На цьому закінчується попереднє штампування коронки, яке прово­диться тільки на другому металевому штампі. Перед завершальним штампу­ванням попередньо виготовлену коронку знімають з металевого штампа шля­хом розплавлення останнього, а коронку піддають термічній обробці.

Завершальне штампування може бути внутрішнє, зовнішнє і комбіноване. Найпоширенішим методом, хоча й ненайточнішим, було зовнішнє штампуван­ня, ідо здійснювалося в апараті Паркера.

Апарат Паркера (мал. 52) складається з двох частин — порожнистої ци­ліндричної основи і циліндра, що в неї входить.

Зовнішній кінець циліндра має масивну гладеньку поверхню. Порожнина основи заповнюється мольдином (суміш білої глини і гліцерину) чи вулканізо­ваним каучуком. Основа закріплена в нижній частині преса, а інший циліндр пов'язаний з верхньою частиною преса.

Металевий штамп зуба з надягненою на нього попередньо відштампованою коронкою обгортають полотняною тка­ниною чи щільним папером (для запобі­гання потраплянню мольдина між корон­кою і штампом) і після встановлення його точно по центру жувальною поверх­нею униз ударами молотка чи пресуван­ням у спеціальному пресі втискають у масу (мал. 53).

Мал. 52. Апарат Паркера для зовнішнього штампування коронок

За ручку прес розкручують і різко відпускають, у такому разі циліндр, вхо­дячи в основу, ударяє у штамп, а моль-дин чи каучук виконує роль контрштам­па, який рівномірно передає тиск по всіх напрямках і сприяє щільному приляган­ню коронки до поверхні металевого штампа.

Після штампування, якщо є склад­ки на поверхні коронки, їх розбивають молотком, знімають коронку зі штампа шляхом його розплавлення, тримаючи коронку пінцетом. У разі необхідності повторного штампування виготовляють новий штамп, коронку термічно обробля­ють і знову штампують. На цьому закін­чується перший лабораторний етап.

Перед відправленням у клініку оди­ночні коронки відбілюють, кип'ятять, ви­тирають, якщо ж коронка необхідна для якірного кріплення мостоподібного про­теза, то її відбілюють після завершально­го виготовлення останнього.

Мал. 53. Гвинтовий прес для штампу вання коронок

Таким чином, під час зовнішнього штампування штампом є підготовлений

ІСЧ

Клініка та протезування дефектів коронки зуба

зуб із легкоплавкого сплаву, а контрштампом — мольдин чи вулканізований каучук.

Крім зовнішнього штампування широко використовують комбінований спосіб штампування, який поєднує у собі елементи зовнішнього і внутрішньо­го штампування. Метод внутрішнього штампування не використовується, але для розуміння комбінованого методу необхідно ознайомитися і з ним.

Дата добавления: 2015-10-13