Економічна концепція Т.Р. Мальтуса.

Мальтус вважає невідпо­відність між темпами росту населення і можливостями забезпечен­ня його засобами до існування. Про наявність такого взаємозв'язку знали давно, але Мальтус, по-перше, звів її в ранг загального і не­порушного закону, а по-друге, спробував визначити кількісні пара­метри цієї залежності.

У 1798 році він публікує книгу «Досвід про закон народонаселення», у якій стверджує, що кількість населення має тенденцію зростати в геометричній прогресії,(2,4,8,16. 32 і т.д.) тоді як засоби існування можуть збільшуватися тільки в арифметичній прогресії. (1,2,3,4,5,: і т.д.) Виробництво продовольчих ресурсів відстає від темпів росту населення, насамперед у силу дії «закону про зменшення родючості ґрунту», що обумовлює віддачу, яка зменшується, від зусиль, прикладених для добування їжі.

Результатом такої невідповідності стає поява надлишку насе­лення, що у свою чергу породжує бідність, безробіття, соціальні конфлікти. Уникнути цього можна лише скоротивши народжу­ваність. До цього спонукують страх перед голодом і злиднями, а та­кож «моральне приборкування», тобто відмова від ранніх шлюбів, щоб не збільшувати число «зайвих» ротів. ранніх шлюбів, щоб не збільшувати число «зайвих» ротів.

Якщо ж цих заходів виявляється недостатньо, то спрацьовують стихійні регулятори: епідемії, голод, війни, що, зменшуючи кількість населення, відновлюють рівновагу. «Людина, що прийшла в зайня­тий уже світ, — пише Мальтус, — якщо її не можуть прогодувати батьки і якщо суспільство не має потреби в її праці, не має права на яку-небудь їжу; по суті, вона зайва на землі. На великому життєвому бенкеті природи для неї немає прибору. Природа наказує їй зникну­ти і не відкладаючи сама приведе до виконання свій вирок

Свої нерадісні прогнози Мальтус спробував підтвердити поси­ланнями на фактичні дані про збільшення населення. Розрахунки темпів росту населення Сполучених Штатів Америки, які приво­дяться ним, не зовсім коректні з професійної точки зору, оскільки не розрізняють природній приріст населення і його збільшення за рахунок імміграції. Але слабкість його позиції обумовлювалася не стільки технічними погрішностями в розрахунках, скільки прагнен­ням перетворити окремі тенденції, властиві деяким стадіям розвит­ку, у загальний закон. Тенденція до бурхливого росту населення аж ніяк не безумовна, хоча у певних умовах вона дійсно породжує серйозні проблеми. Але згодом, у міру росту життєвого рівня, вона змінюється протилежною тенденцією — до уповільнення темпів росту. Тому фактичний приріст населення виявляється значно мен­шим від біологічно можливого. На демографічну ситуацію впливає безліч факторів економічного, соціального, політичного, культур­ного, релігійного характеру, які по-різному виявляються у різних країнах та регіонах і у різний час. У зв'язку з цим, спроба вивести єдиний і універсальний закон народонаселення, придатний для всіх часів і народів, виглядає занадто спрощеною і малопереконливою.

В Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення 5 грудня 2001 року. Загальна кількість населення України тоді становила 48 млн.. Станом на 1 січня 2010 року чисельність постійного населення України — 45.962,9 тис (близько 46 млн.) мешканців, з них 31.524,8 тис. — міське населення. Максимальна чисельність населення була у 1994 р. -52,1 млн. чол.

У світовому рейтингу за показником чисельності населення Україна у 2007 р. займала 26 місце, за рівнем народжуваності – 205 із 222 можливих, після Росії, Польщі, Білорусії, а за рівнем смертності – 21, поступаючись, таким чином, тільки Афганістану та африканським країнам.

-3-

Особливо швидкими темпами зменшується чисельність сільських жителів України. Щороку вона зменшується у середньому на 1,1 відсотка, або на 174,2 тис. осіб., що дорівнює населенню 340 сіл або двох адміністративних районів.

Аналіз демографічної ситуації засвідчує, що сільське населення, на жаль, зменшуватиметься і надалі. В першу чергу це стосується невеликих сільських населених пунктів чисельністю до 50 жителів.
Зміна чисельності населення залежить від характеру його відтворення.

Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь.

Компоненти відтворення мають не лише біологічний, але в більшій мірі соціально-економічний характер. Так, наприклад, рівень народжуваності залежить від умов життя людей, розвитку культури, добробуту, залучення жінок до участі в економічній сфері, релігійних поглядів тощо.

Динаміка природного приросту населення регіону залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення – це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (звичайно – за рік). Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст були співставні за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ населення, одержуючи відповідні коефіцієнти: коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності, коефіцієнт природного приросту.

Коефіцієнти 1) народжуваності, 2) смертности і 3) природного приросту визначається за формулами:

N M N- М

1) n= ---------- х 1000; 2) m=---------- х 1000; 3) K_пр= ------------ х 1000.

S × T S × T S × T

-3-

Де: N - кількість народжених у регіоні за період Т;

М - кількість померлих у регіоні за період Т;

S - середня кількість мешканців регіону за період Т

Коефіцієнти природного руху обчислюються у проміле (‰).

Народжуваність – найдинамічніший, показник бо саме вона впливає на зміну природного приросту населення. Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення (цебто нульовий приріст), треба, аби сумарний коефіцієнт становив 2,6. У країнах з високою смертністю він повинен бути вищий, у країнах з низькою смертністю (і, відповідно, з більшою тривалістю життя) він понижується.

Найвищі показники народжуваності – у країнах, що розвиваються, особливо в Африці. Найнижчі коефіцієнти притаманні Європі. Тобто, у розвинутих країнах світу склалась дуже напружена демографічна ситуація.

С ередній рівень народжуваності в Україні склав у 2009 році 11.1 на 1000 осіб. Але цей показник значно коливається по регіонах — від найнижчого у північних та східних областях Сумській (9.1), Чернігівській (9.4), Луганській (9.3), Донецькій (9.7) до найвищих у західних областях — Рівненській (15.2), Волинській (14.7), Закарпатській (14.6). Найвища народжуваність зафіксована у Рокитнівському районі Рівненської області — 22,3 на 1000 осіб (24,0 у 2008 році).Найнижча — у Недригайлівському районі Сумської області — 7.2 (7.4 в 2008р.)

Особливо загрозлива ситуація у сільський місцевості. Дослідження показали, що у 5 відсотках сіл протягом п’яти останніх років зовсім не народжувалися діти. (Сіл. вісті. 20.01.11)

Зниження народжуваності є значною загрозою процесам соціального та економічного розвитку будь-якої країни, оскільки формує низку ризиків для демографічної, економічної та соціальної стабільності.

-4-

Ризики для демографічної стабільності:

- несприятливе співвідношення чисельності населення в різних вікових групах;

- збільшення темпів старіння населення в умовах зниження смертності;

- скорочення населення через зменшення чисельності представників;

- наступних поколінь (наприклад, за умови збереження народжуваності на рівні 1,3 дитини на одну жінку дітородного).

Для економічної стабільності:

- посилення коливань пропозиції на ринку праці;

- зниження надійності та стійкості функціонування пенсійної системи і системи соціального забезпечення;

конкурентоспроможності окремих регіонів країни внаслідок поглиблення диспропорцій у втрата віковій структурі населення.

Чинники	Частка респондентів, які обрали даний фактор, %
підвищення рівня оплати праці	68,6
поліпшення житлових умов	47,3
створення умов для успішного поєднання професійної зайнятості з материнством (батьківством)	23,4
збільшення одноразової допомоги при народженні дитини	21,8
запровадження вагомих податкових пільг для сімей з дітьми
запровадження щомісячних допоміг на дітей (до повноліття) усім сім'ям	20,5

Відтак заохочення збільшення народжуваності є стратегічно важливим напрямом політики держави.

Як показали результати спеціального обстеження, проведеного у квітні 2008 р. Інститутом демографії та соціальних досліджень основні чинники підвищення дітородної активності населення в Україні такі:

Одним із напрямків, який в останній час стимулював народжуваність в Україні є грошова допомога при народженні дитини.

Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачає виплати допомоги при народженні однієї дитини до 25 тис. гривен (24.96 гривен); другої - до 50 гривен (49.92 гривен); третьої - до 100 тис. гривен (99.84 гривен).

Серед чинників, що впливають на народжуваність, є:

- зменшення числа шлюбів і збільшення числа розлучень;

- активне залучення жінок до суспільного життя;

- диспропорція в статевому складі населення, незалежно від причин, що її обумовлюють – особливості розвитку виробничих відносин, міграційні процеси, наслідки воєн;

- зайнятість певної частини жінок у виробництві з небезпечними та шкідливими умовами праці;

- незадовільний стан репродуктивного здоров’я жинок;

- економічна ситуація в суспільстві

Другою складовою частиною динаміки природного приросту є смертність. У сторіччі, що минає, показник смертності у цілому в усьому світі знижується, особливо це помітно у випадку країн, що розвиваються. Однак, протягом останніх десятиріч у високо розвинутих країнах світу він почав поволі зростати.

-5-

В 2009 році в Україні померло 706.740 осіб, або 15,3 на 1000. У порівнянні з 2008 роком кількість померлих зменшилась на 47.422 осіб (на 6,3%).

По регіонах показник смертності коливався від 10,2 на 1000 у Києві до 19,9 у Чернігівській області при середній по Україні 15,3.

Рівень смертності населення безпосередньо впливає на середню тривалість життя В Україні повільно знижується середня тривалість життя жителів (68 років: чоловіків – 62 роки, жінки – 73 роки). Це на рівні таких країн як Туніс (Туніс), Киргизія (Бішкек,), Таджикистан (Душанбе). Середня тривалість життя в Україні на 11 років нижча, ніж у країнах Європи, та на 8 років нижча, ніж у сусідній Польщі.. Він зауважив, що особливо трагічно на цьому тлі виглядає надсмертність чоловіків працездатного віку, Для порівняння тривалість життя у Японії -79 років, СЩА -76, Канада -77 років. За тривалістю життя Україна посідає 120 місце у світі.

До речі найстаріша жінка живе у Бразилії – їй 130 років, родилась у 1880 р. У Сумській обл.. мешканців у віці 100-104 роки – 30 чоловік. У селах -17, містах -13. чоловіків -2, жінок -28. Більш за все довгожителів у Сумах (5). Тростянецькому районі (4), Кролевецькому, Середино-Будському, Сумському по 3.

Показники народжуваності й смертності, як вже йшлося, визначають динаміку природного приросту населення. Найнижчі показники природного приросту властиві європейським країнам. У деяких країнах (як-то Латвія, Болгарія, Німеччина, Росія) показник від’ємний. Найвищі коефіцієнти природного приросту спостерігаються у країнах Африки й Близького Сходу.

В Україні природний приріст населення у 2009 р. становив - мінус 4,2 ‰, (оскільки К народжуваності -11,1, а К смертності -15,3.) Найбільший від’ємний природний приріст населення спостерігався у Чернігівський обл. - 10,5; Сумський - 8,9; Полтавський - 8,0; Волинської - 0,6.

Позитивний приріст природного руху населення відбувався тільки в м. Києві -1,5; Закарпатської області -2,1; Рівненської -1,8: Окрім кількісних показників, важливо враховувати якісні показники населення.

Узагальніючим показником якості нселення є Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП),— індекс для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни. Індекс був розроблений у 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком і використовується з 1993 року ООН в щорічному звіті до розвитку людського потенціалу.

При підрахунку ІРЛП враховують три види показників:

• Середня тривалість життя при народженні — оцінює довголіття.
• Індекс освіти: рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу).
• Рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення при паритетi купівельної спроможності (ПКС) в доларах США.

Альтернативним індексом є Індекс бідності (також розроблений ООН для оцінки якості життя населення в будь-якій країні

Вважається, що країни з ІРЛП:

- менше за 0,5 мають низький рівень людського розвитку;

- 0,5-0,8 - середній рівень;

- 0,8 і вище – високій рівень розвитку.

-6-

У 2005 році з індексу людського розвитку, який розраховується ООН, Україна опустилась з 70 до 78 місце. з 189 країн, в яких він розраховується. В перщу чергу це пояснюється стрімким зменшенням тривалості життя громадян. Найгірший показник серед розвинутих країн має тільки Росія. До основних чинників, що призводять до зменшення тривалості життя громадян є: погіршення харчування населення, нездоровий спосіб життя, швидке розповсюдження ВІЧ і недоліки у системі охорони здоров’я.

Одним із важливих показників якості населення є рівень її освіти.

Станом на 2001 рік з 45.802.450 осіб старше 5 років мають освіту

повну вищу — (12.4%); неповну вищу — (17.5%); повну загальну середню — (33.3%); неповну загальну середню — (29.0%); не мають початкової загальної — (6.8%); неписьменні — (0.6%)

Дата добавления: 2015-09-07