Психологія позбавленого волі, задачі та фактори ресоціалізації.

Виправна (пенітенціарна - від лат-poenitentiarius - виправляє, покаянний) психологія вивчає психологічні основи ресоціалізації - відновлення раніше порушених якостей особистості, необхідних для повноцінної її життєдіяльності в суспільстві. Пенітенціарна психологія досліджує проблеми ефективності покарання, динаміку особистості засудженого в процесі виконання покарання, формування її поведінкових особливостей у різних умовах табірного і тюремного режиму, особливості ціннісних орієнтацій і стереотипів поведінки малої групи в умовах соціальної ізоляції, відповідність поточного виправного законодавства завданням виправлення та перевиховання засуджених. Тісно взаємодіючи з виправним правом, виправна психологія покликана виробити практичні рекомендації щодо ресоціалізації засуджених, також розробляти засоби і прийоми психологічної корекції особистості правопорушників. Детально про це можна дізнатися з роботи А.Д. Глоточкіна і В.Ф. Пирожкова *. Пояснимо, однак, що виправна психологія повинна досліджувати психологічні сторони перевиховання осіб, які вчинили злочини, залучення їх до трудової діяльності та адаптації до нормального існування у звичайному соціальному середовищі, динаміку особи засудженого та фактори, що впливають на його перевиховання, структуру колективу засуджених, а також повинна розробляти практичні рекомендації по перевихованню та ресоціалізації засуджених. Виправна психологія тісно пов'язана з виправно-трудовим правом, психологією праці, педагогікою і соціальною психологією. Перед виправно-трудовими установами стоять надзвичайно складні завдання з перевиховання осіб, які вчинили злочини, залученню їх до трудової діяльності та адаптації до нормального існування в обществе.Каждий засуджений, потрапляючи в УВП, планує для себе тільки закінчення терміну покарання. Перед вихователями виправно-трудових установ коштує набагато складніше завдання, а саме виховати людину, домогтися, щоб засуджений сам прагнув до перевиховання, до переробки своєї власної особистості.
У злочинця (бандита, грабіжника, крадія та т. д.) при тривалому занятті злочинною діяльністю виробляються своєрідні звички та навички, тобто виробляється своєрідний динамічний злочинний стереотип. Людина звикає до відсутності постійного житла, перестає самостійно працювати і втрачає свої трудові навички, зате набуває злочинні і згодом кожну навколишню ситуацію розглядає тільки під одним кутом зору - чи можна в даних обставинах безкарно скоїти злочин?
Виправна психологія повинна досліджувати динаміку особистості засудженого, фактори, що впливають позитивно на засудженого та сприяють активній перебудові його особистості, а це режим, праця, колектив, виховний вплив, також і факультативні фактори - сім'я, дружні зв'язки з особами, які перебувають на волі, навчання, захоплення самодіяльністю і т. д.
Особливості психології засуджених проявляються у визначеному комплексі психічних станів, які розвиваються в місцях позбавлення волі. До найбільш типовим з них слід віднести: стан очікування змін (перегляду справи, расконвоірованія, звільнення); стан нетерпіння. Як то, так і інший стан може характеризуватися підвищеною напруженістю, що часто призводить до різких зривів у поведінці. Може розвиватися і стан безнадійності, приреченості, що тягне за собою апатію, пасивність у всіх діях, проявах.
Позбавлення волі часто посилює пригнічений стан в тих випадках, коли воно було і раніше. Пригнічений стан є наслідком повного невіри в свої сили, невіри в можливість знову знайти нормальне життя. До моменту прибуття у виправно-трудову колонію у деяких засуджених вже є розвинене стан пригніченості від усвідомлення своєї провини перед суспільством, сім'єю. Ці засуджені не порушують режиму, навіть по можливості виконують норму та всі вимоги вихователів. Однак постійна пригніченість не сприяє створенню повноцінної особистості і обов'язково повинна бути знята. Особистість повинна активно, творчо ставитися до праці, до виховного впливу. Пригніченість знімається в процесі виховної роботи. Для цього необхідно з'ясувати і ліквідувати її причини, створювати умови для перемикання цілеспрямованого уваги на інші процеси, об'єкти, не пов'язані з тими процесами і об'єктами, які створили пригнічений стан у даного засудженого. Повинна порушуватися активна діяльність, спрямована на ліквідацію даними засудженим наслідків скоєного ним злочину, на його самовиховання.

Дата добавления: 2015-09-06