Психологія промови прокурора, адвоката, підсудного.

Обвинувальна промова прокурора покликана відповідати певним соціальним сподіванням і спиратися на систему незаперечних доказів. Структурно промова державного обвинувача складається з таких частин:1

1) вступна частина;

2) виклад фактичних обставин злочину;

3) аналіз і оцінка зібраних у справі доказів;

4) обґрунтування кваліфікації злочину;

5) характеристика особистості підсудного і потерпілого;

6) пропозиції про міру покарання;

7) питання відшкодування заподіяного злочином збитку;

8) аналіз причин і умов, що сприяли скоєнню злочину. Пропозиції щодо їх усунення;

9)висновок.

В обвинувальній промові прокурора виявляються його компетентність, комунікативні навички й уміння, мовна культура, етика поведінки та багато чого іншого.

Основним елементом промови прокурора є аналіз події злочину, що повинен бути спрямований на доказ того, що подія злочину мала місце й у скоєнні його винен підсудний. Вся доказова база повинна забезпечити правильність висунутого обвинувачення. При цьому ні очевидність справи, ні визнання провини підсудним не знімає з прокурора обов'язку доведення обвинувачення. На основі сукупності доказів державний обвинувач повинен сформувати у судді та інших учасників процесу внутрішнє переконання в обґрунтованості і законності обвинувачення. Як показує судова практика, найменше прокурору вдаються особистісні характеристики підсудного і потерпілого. Частіш за все в характеристиці виражається однобічність в оцінці особистіших якостей, схематизм і казенщина, повчання і зарозумілість, а також неповнота. Особистісні докази у формі особистіших характеристик мають відповідати вимозі повноти й охоплювати всі основні соціально значущі якості особистості У своїй промові прокурор при проголошенні психологічних характеристик повинен тактовно ставитися до особистості і потерпілого, і підсудного, утримуватися від упереджених думок. Він може аналізувати ті якості особистості підсудного, що обумовили злочин і виявилися в його скоєнні. При цьому неприпустимі занадто широкі особистісні узагальнення, необхідні "стриманість у слові, обдуманість і справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину — ставлення до підсудного без черствої однобокості і без образи в ньому почуття людської гідності"2.

Неприпустимі у промові прокурора глузування стосовно інших учасників судового розгляду, знущальний тон, зловтішання з приводу горя і нещастя підсудного, його близьких. Стиль судової промови прокурора повинен відповідати її призначенню — здійснювати обвинувачення від імені держави. Захисна промова адвоката складається з таких частин3:

1) вступ;

2) аналіз фактичних обставин справи;

3) аналіз особистісних властивостей підзахисного;

4) аналіз мотивів скоєння злочину підзахисним;

5) аналіз норм законодавства; 6)висновок.

Промові адвоката на суді протипоказана багатослівність. Є дуже місткий, правильний, такий, що виражає суть адвокатської промови вислів древніх: "Мовчи або говори те, що цінніше за мовчання".

Протипоказані адвокату-захиснику і виправдання злочину, бо захист інтересів підсудного зовсім не означає зняття з нього відповідальності за скоєний злочин. "...Можна прощати підсудним їхню провину, але ніколи не варто залишати в руках того, що вони виною придбали; можна помилувати підсудних, але ніколи не варто помилувати їх більше тих, кому вони заподіяли шкоду... Якщо ви прийшли судити

про факт, то ви його повинні назвати білим, якщо він білий; але якщо ж факт не чистий, то повинні сказати, що він не чистий, і нехай підсудні знають, що їм потрібно вмиватися і вмиватися"1, — такі поради захиснику дає А.Ф.Коні.

У захисній промові необхідно уникати типових помилок:

а) деякі адвокати "спочатку накидаються на прокурора і слідство, стверджуючи, що нічого, анічогісінько не встановлено: ні са-мого злочину, ні подробиць його. Прокурор вибудував картковий будиночок; торкніться його злегка, ледве-ледве, і він розлетиться. Але сам захисник карткового будиночка не торкав і, як він розспається, не показував... На закінчення просить суд перейнятися по- чуттям жалю до підсудного, не забувати його віку або його сім'ю, або ще чогось і зробити пом'якшення... Навіть самі жалісливі слу- хачі переконуються, що на користь підсудного нічого сказати не можна; б) не забувати, що захиснику варто сперечатися з доказами про- вини підзахисного, а не з прокурором; в) не захоплюватися "викопуванням" із промови прокурора дріб- них огріхів у виразах із тим, щоб потім побудувати на них свою про- мову, проявляючи дотепність та іронію; г) неприпустимо обвинувачувати всіх (слідчого — у непрофесіо- налізмі, прокурора — у недобросовісності, експерта — у некомпе- тентності, суддю — в упередженості, свідків — у заляканості і т. п.); ґ) "немає гіршого прийому захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих. Здебільшого вони говорять правду..."; д) не захоплюватися самовихвалянням.

Промова захисника, як і прокурора, має бути конкретною. Розпливчасті, що не мають стосунку до справи міркування адвоката не викликають інтересу з боку суддів і не можуть принести користі для формування їх справжнього переконання.

Психологічна особливість судової промови адвоката-захисника полягає в тому, що вона виголошується після виступу прокурора. Під враженням його промови аудиторія одержала вже цілком визначену установку, в неї виник певний психічний стан, сформувалася визначена оцінна позиція. Промова адвоката — захисника повинна бути.

настільки переконливою, аргументованою й емоційною, щоб можна було зламати сформовану соціально-психологічну установку в суддів й інших учасників процесу.

У промові захисника також найскладнішим є аналіз особистіших властивостей підзахисного і мотивів його злочину. "Закон вимагає, — писав А. Коні, — щоб пом'якшення було засновано на обставинах справи. Але з усіх обставин справи, звичайно, найголовніше — сам підсудний. Тому, якщо в його житті, в його особистості, навіть у слабкос-тях його характеру, що випливають із його темпераменту і його фізичної природи, ви знайдете підставу для пом'якшення — ви можете до суворого голосу осуду приєднати голос милосердя"1.

У ході підготовки захисної промови адвокат може використовувати зміст табл. 3 для того, щоб характеристика особистості підсудного була достатньо повною.

Даючи розгорнуту характеристику, захисник торкається в промові способу життя підсудного до скоєння злочину, позитивних моментів його біографії, таких особливостей його поведінки під час і після скоєння злочину, що можуть позначитися на пом'якшенні його відповідальності.

Характеристика підсудного повинна бути докладною, об'єктивною і відповідати етичним вимогам. С. Андрієвський у промові на захист Іванова А., який обвинувачувався в убивстві своєї нареченої, наводить приклад стислості і водночас докладності й етичності в характеристиці підсудного:

"Особистість Іванова глибоко повчальна. Він перебуває саме на тій цікавій грані між нормальною і ненормальною людиною, на якій всі помилки пристрастей зазвичай одержують своє найсильніше і яскраве вираження... Іванов, хоча і військовий писар, але людина з великою начитаністю;...це поєднання простого звання й освіченості допомагає розкриттю типовості Іванова: в ньому є і стихійна сила, і розвинена думка. Яка ж він людина? Ви бачите його зовнішність. Хоча йому вже 27років, але він надзвичайно молодий і мініатюрний. Він виглядає гарним хлопчиком. Риси обличчя в нього тонкі і правильні, але в його круглих очах, здебільшого серйозних, мерехтить неспокійний вогник блукаючої думки. За родом своїх занять він мав колись гарну кар 'єру — був старшим писарем штабу, але потім збився на манівці, за безпутність втратив службу й останнім часом був слюсарем на порохових заводах... Іванов — людина безкорислива... При всій палкості своєї крові і пристрасності своєї натури він ні в якому разі не був розпусником або цим сластолюбцем... Високий стиль і піднесені почуття занадто завзято виявляються в Іванова завжди, коли він говорить або пише про любов, щоб можна було його запідозрити... в лукавому лицемірстві. Ні, усе це в нього щиро. Він належить до типово роздвоєних людей нашого часу, що красиво думають і погано поступають "1. У своїй захисній промові підсудний має право висловитися з будь-якого питання, разрешаемому судом при постановленні вироку. Він може відмовитися від виступу в судових дебатах. Після судових дебатів головуючий оголошує про їх закінчення та надає підсудному останнє слово (ст. 319 КПК). У цьому слові йому в останній раз перед постановою вироку надається можливість висловити своє ставлення до розглянутого судом звинуваченням і дати оцінку як власним діям, так і результатами судового розгляду. Зміст і форма останнього слова сприяють тому, щоб суд більш уважно поставився до доводів, які представляються підсудному основними з точки зору захисту його інтересів. Проголошення останнього слова - право підсудного, а не його обов'язок. Він може відмовитися від використання цього права без пояснення будь-яких причин. Якщо ж відсутня явно виражений підсудним відмову від останнього слова, то його ненадання розцінюється як істотне порушення норм кримінально-процесуального права, яке тягне за собою безумовну скасування вироку. Виняток становлять випадки, коли підсудний видалений із залу суду за порушення порядку відповідно до ст. 263 КПК на весь час судового розгляду. Підсудний користується правом на останнє слово і тоді, коли він виступав з промовою захисної в судових дебатах. Вміщені в останньому слові підсудного відомості не мають доказового значення. Суд не може покласти ці відомості в основу своїх висновків при постановленні вироку. Тому, якщо в останньому слові підсудний повідомляє про нові не досліджених у судовому розгляді обставин, які мають значення для справи, суд зобов'язаний відновити судове слідство, про що виноситься ухвала (постанова).

Заслухавши останнє слово підсудного, суд негайно видаляється на нараду для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

Дата добавления: 2015-09-06