|
Читайте также: |
Локомотиви, пасажирські вагони і моторвагонний і спеціальний самохідний рухомий склад обладнуються ручними гальмами. Частина вантажних вагонів за нормами Державної адміністрації залізничного транспорту України обладнується перехідною площадкою зі стоп-краном та ручним гальмом.
Ручні гальма рухомого складу, у тому числі спеціального самохідного рухомого складу мають утримуватися відповідно до встановлених норм і забезпечувати розрахункове гальмове натиснення, яке визначене Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Усі частини важільної гальмової передачі, роз'єднання або пошкодження яких може викликати вихід із габариту чи падіння на колію, мають забезпечуватися запобіжними пристроями.
2) Відповідальність за виконання вимог ПТЕ.
Відповідальним за технічний стан автозчепних пристроїв і правильне зчеплення вагонів у составі поїзда є оглядач вагонів, який виконував технічне обслуговування состава поїзда перед відправленням.
Відповідальним за правильне зчеплення вагонів у поїзді на станціях, де відсутні оглядачі вагонів, а також при маневровій роботі є керівник маневрів.
За правильне зчеплення локомотива або спеціального самохідного рухомого складу, що використовується в якості локомотива, відповідно з першим вагоном поїзда або другим спеціальним рухомим складом відповідальним є машиніст локомотива або спеціального самохідного рухомого складу, що використовується в якості локомотива. Відчеплення поїзного локомотива від состава і причеплення до состава (в тому числі роз'єднання, з'єднання і підвішування гальмових рукавів, відкриття і закриття кінцевих кранів) повинні проводитись працівниками локомотивної бригади.
Відчеплення поїзного локомотива від пасажирського состава, обладнаного електричним опаленням, проводиться працівником локомотивної бригади тільки після роз'єднання поїзним електромеханіком високовольтних міжвагонних електричних з'єднань. Роз'єднання електричних ланцюгів опалення проводиться після опущення струмоприймача.
Література:
1. Крылов В.И., Крылов В.В. Автоматические тормоза подвижного состава: Учебник для учащихся техникумов ж.-д. трансп. – 4 – е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1983. – с. 20-21.
2. Правила технічної експлуатації залізниць України від 19 березня 2002 р. – с.62-64.
Контрольні запитання:
1. Якими гальмами повинен бути обладнаний рухомий склад?
2. Які основні властивості повинні мати гальма?
3. Чи можливе застосування різних режимів гальмування залежно від завантаженості вагонів, довжини состава і профілю колії.?
4. Навіщо потрібні запобіжні пристрої на важільній передачі?
5. Хто відповідає за зчеплення локомотива і вагонів?
6. Хто має право роз’єднувати високовольтні міжвагонні з’єднання?
Тема: 1.7 Гальмівне обладнання локомотивів, електро- і дизель-поїздів (КрТЗТ Ю.С.Перевалова)
Питання теми:
1) Обладнання ВЛ80
2) Електропоїзд ЭР22.
3) Дизель-поїзд ДР1П.
1) Обладнання ВЛ80
Кожна секція електровоза обладнана компресором 13 ум.№КТ6Эл (рис.1.10 див. додаток), трьома головними резервуарами 10 об’ємом по 300 л з клапанами продувки 9 ум.№КП-100, зворотним клапаном 16 ум.№Э-155, двома запобіжними клапанами 15 ум.№Э-216, мастиловідділювачем 14, розвантажувальним клапаном 17, вимикачем 11 ПВУ-2 і регулятором тиску 12 ум.№АК-11Б. У кабіні встановлені кран машиніста 2 ум.№ 394, блокування 3 ум.№367М, кран ум.№254, швидкостемір і клапан автостопу 5 ум.№150.
При гальмуванні краном 2 спрацьовує повітророзподільник 7 і повітря із запасного резервуару 6 об’ємом 55 л надходить в магістраль допоміжного гальма і резервуар 8 через перемикальний клапан 24 – в кран 4. У гальмові циліндри 18 повітря надходить через кран 4 і блокувальний клапан 19 ум.№КЭ-44, а в гальмові циліндри 22 – через клапан максимального тиску 21 ум.№3МД і реле тиску 20.
При відмові рекуперативних гальм повітря з живильної магістралі через редуктор 26 ум.№348, відрегульований на тиск 2,0-2,5 кгс/см2, електропневматичний клапан 25 ум.№КП-53 і перемикальний клапан 24 ум.№3ПК надходить в кран 4, а з живильної магістралі – у гальмові циліндри, як і при гальмуванні краном 2.
На електровозах, що мають порядковий номер з №945, на трубі між повітророзподільником 7 і краном 4 встановлені електроблокувальний клапан КПЭ-99 і вимикач ПВУ-7, що допускають використовувати разом рекуперативні і пневматичні гальма в циліндрах 1,3-1,5 кгс/см2 . При більшому тиску вимикаються тягові двигуни. Крани 1 і 27 призначені для слідування з’єднаних поїздів по системі синхронізації.
При транспортуванні електровоза у неробочому стані необхідно відкрити кран перед зворотнім клапаном
2) Електропоїзд ЭР22.
На моторному вагоні розміщені компресор 25 ЭК-7Б з фільтром 23 (рис.1.11 див. додаток), мастиловідділювач 22, зворотній клапан 24 ум.№Э-155, головні резервуари 20 об'ємом по 170 л, запобіжний клапан 21, регулятор тиску 7 і стоп-крани 5.
У кабіні керування встановлені клапан автостопу 4 з електромагнітним вентилем 3 типу ВВ-2Г-1, швидкостемір і кран машиніста 2 ум.№394 із зрівняльним резервуаром 1 об’ємом 20 л. Автоматичний вимикач гальмування 8 ум.№Э-119В (ПВУ-4) і вимикач управління 6 ум.№Э-119В (ПВУ-2) вмикаються відповідно при 0-0,4 і 4,0-4,2 кгс/см2, вимикаються при 1,8-2,0 і 3,0-3,7 кгс/см2.
Під кузовом вагона розміщені електроповітророзподільник 10 (ум.№305-001 і 292-001), запасні резервуари 11 об’ємом по 55 л, реле тиску 12, гальмові циліндри 9 діаметром 10", сигналізатори відпуску 18 ум.№352А, випускні клапани 17 ум.№31, живильні резервуари 15 об’ємом по 78 л, які через трьохходові крани 14 ум.№Э-220 і зворотні клапани 13 ум.№3700 з’єднуються з живильною або гальмовою магістраллю.
Під час гальмування повітря із запасного резервуару 11 через повітророзподільник 10 і авторежим 16 ум.№265-003 на головному вагоні або ум.№265-004 на причепному надходить в резервуар 19 об’ємом 12 л і реле тиску 12, а з резервуарів 15 через реле 12 – в гальмові циліндри.
На моторних вагонах здійснюється рекуперативно-реостатне гальмування, на немоторних – електропневматичне.
Електропоїзди ЭР22М (1972 р.) і ЭР22В (1975 р.) обладнані краном машиніста 2 ум.№ 395-000-5, реле тиску 12, протиюзними приладами з осьовими датчиками ум.№390-000-4 на кожному візку і скидальними клапанами ум.№391-000-2 на трубопроводі від реле 12 до гальмових циліндрів 9. Компресори і головні резервуари з арматурою встановлені на немоторних, а на причепних вагонах, як в електропоїздах ЭР22.
У дизель-поїзді ДР1П (рис.1.12 див. додаток) на моторному вагоні встановлені компресор 29 типу ВВ-1,5/9, зворотній клапан 27 ум.№526, клапан холостого ходу 28 ум.№527Б з вентилем 25 вмикаючого типу ВВ-34, мастиловідділювач 24 ум.№Э-120, вологозбірник 22, головні резервуари 23 об'ємом по 170 л із запобіжним клапаном 26 ум.№Э-216 і регулятор тиску 7 ум.№АК-11Б.
В кабіні розташовані кран машиніста 3 ум.№334Э з контролером ум.№ЕК-8АР-М і зрівняльним резервуаром 2 об’ємом 12 л, вентиль перекриші 1 ум.№ВП-47, швидкостемір, клапан автостопу ум.№150 з вентилем 4 типу ВВ-32, автоматичний вимикач управління 6 ПВУ-2.
На кожному вагоні розташовані електроповітророзподільник 20 (ум.№305-001 і 292-001), запасний резервуар 18 об’ємом 55 л, додатковий резервуар 17, об’ємом 8,2 л, випускні клапани 19 ум.№31, авторежим 16 ум.№265Б-004, гальмові циліндри 8, сигналізатори відпуску 15, реле тиску 14 ум.№304-002, клапани максимального тиску 9 і 13 ум.№3МД і стоп-крани 21. Живильні резервуари 11 об’ємом по 170 л через трьохходові крани 12 ум.№Э-220 і зворотній клапан 10 ум.№3700 з’єднуються з живильною або гальмовою магістраллю.
У дизель-поїзді Д1 компресор 10 типу МК-135 з фільтром 18, мастиловідділювач 12, зворотній клапан 16, запобіжний клапан 15 і головні резервуари 17 об’ємом по 250 л встановлюються на кожному моторному вагоні.
При тиску в живильній магістралі 8 кгс/см2 компресор працює в режимі холостого ходу, а при 6,5 кгс/см2 регулятор холостого ходу 14 і клапан холостого ходу 13 відключають його від атмосфери.
У кабіні розташований кран машиніста 2 ум.№395 із зрівняльним резервуаром 3, швидкостемір і клапан автостопу 1.
На моторному і причепному вагонах розміщені повітророзподільники 5 ум.№305-001 і 292-001, запасні резервуари 4, реле тиску 7 ум.№304-002, два гальмових циліндри 19 діаметром 10" і один 12", зворотній клапан 8, живильний резервуар 6 об’ємом 57 л, випускний клапан 9 і стоп-крани.
Література:
1. Крылов В.И., Клыков В.Е., Ясенцев В.Ф. Тормоза подвижного состава: Учебник для учащихся техникумов ж.-д. трансп. – 4 – е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1983. – с. 22-23,.40-41, 44-45.
Контрольні запитання:
1. Які типи повітророзподільників встановлюють на електровозах, електро- і дизель-поїздах?
2. При яких величинах тиску вмикається і вимикається компресор на локомотивах?
3. Які типи гальмових циліндрів застосовуються на розглянутих типах рухомого складу?
В результаті вивчення розділу студенти
повинні знати: фізичну сутність процесів гальмування, схему сил, діючих на колесо, виникнення юза і його небезпечність, призначення гальмового обладнання, схеми його розташування;
повинні вміти: порівнювати гальмові системи, визначати по номограмам і розрахунковим способом довжину гальмового шляху.
Пояснювати дію гальмового обладнання в основних режимах.
Міжпредметні зв’язки:
фізика - властивості і робота газів. Електротехніка - електромагніти. Матеріалознавство - полімерні матеріали. Технічна експлуатація - вимоги до гальмівного обладнання, інженерна графіка.
Розділ 2. Прилади живлення гальм стисненим повітрям
СРС №2
Тема 2.1: Принцип роботи компресора КТ6 (КрТЗТ Ю.С.Перевалова)
Питання теми:
1) Принцип роботи.
2) Індикаторна діаграма.
1) Принцип роботи.
Як тільки в головному резервуарі встановиться максимальний тиск, повітря з регулятора тиску по трубопроводу 14 надійде до розвантажувальних пристроїв ЦНТ і ЦВТ у порожнині над діафрагмами, які переміщають поршні й упори з пальцями, віджимаючи пластини всмоктувальних клапанів 11, 16 й 1 від сідла, і утримують їх у відкритому положенні, внаслідок чого компресор працює вхолосту, без нагнітання повітря. При випуску повітря регулятором тиску із трубопроводу 14 пластини всмоктувальних клапанів сідають на сідла.
На електровозах компресор з'єднаний з електродвигуном пружною муфтою, а на тепловозах - зубчастою.
Режим роботи компресора складається із двох періодів: робочого (подача повітря) і холостого (робота на холостому ходу або зупинка).
Оптимальний робочий режим по тривалості включення (ТВ) становить ТВ=15...25 % і максимальний - ТВ = 50 % протягом не більше 10 хв.
Рисунок 2.1 - Схема роботи компресора КТ-6
2) Індикаторна діаграма.
Рисунок 2.2 - Індикаторна діаграма роботи компресора КТ6:
а - ЦНТ; б - ЦВТ
3) На ділянці а1b1 (рисунок 2.2, а) відбувається всмоктування повітря в циліндр I ступеня ЦНТ. Скривлення в точці а1 пояснюється опором при відкритті всмоктувального клапана. При русі поршня вгору на ділянці b1c1 повітря стискається в циліндрі при закритих клапанах. У точці c1 відкривається нагнітальний клапан, а на ділянці c1d1 повітря нагнітається в холодильник.
На ділянці a2b2 (рисунок 2.2, б) відбувається всмоктування повітря в циліндр II ступеня з холодильника, на ділянці b2c2 — стиснення і на ділянці c2d2 — нагнітання в головний резервуар.
Література:
1. Крылов В.И., Крылов В.В. Автоматические тормоза подвижного состава: Учебник для учащихся техникумов ж.-д. трансп. – 4 – е изд., перераб. и доп. – – М.: Транспорт, 1983 – с.62-69.
Контрольні запитання:
1. За рахунок чого відбувається всмоктування та випуск повітря?
2. Яким чином повітря перетікає по холодильнику?
3. Як компресор переходить в режим холостого ходу?
4. Який режим роботи компресора?
5. Назвіть характерні ділянки індикаторної діаграми.
Тема: 2.2 Обслуговування компресорів (КрТЗТ Ю.С. Перевалова)
Питання теми:
1) Змащення.
2) Експлуатація в зимових умовах.
3) Види технічних оглядів.
4) Вимоги ТБ.
1) Змащення.
Для змащення компресорів застосовують компресорне мастило (ГОСТ 1861-73): взимку - марки К-12, влітку - марки К-19. Мастило зберігають у спеціальному посуді з щільною кришкою. У картер компресора його додають через лійку з сіткою до рівня, зазначеного в інструкції.
Перед пуском компресора треба відкрити спускні крани головних резервуарів, мастиловіддільника, повітряного холодильника і конденсаторів для видалення вологи, що накопичилася в них. Подачу компресорів перевіряють за часом наповнення головних резервуарів при закритому крані подвійної тяги.
2) Експлуатація в зимових умовах.
Під час руху локомотива компресори повинні підтримувати тиск в головних резервуарах у встановлених межах. Зупиняти їх дозволяється тільки на період огляду, змащення або ремонту.
Взимку відігрівати головний резервуар і труби дозволяється за умови дотримання правил пожежної безпеки, що виключають можливість займання на локомотиві, і тільки після випуску повітря при закритих спускних кранах. Відкривати крани дозволяється після видалення вогню. Застосування факела для відігрівання замерзлих місць допускається за умови, якщо вони безпосередньо не контактують з паливною та мастилоподаючою арматурою і трубопроводами.
3) Види технічних оглядів.
Відповідно до Інструкції № ЦТ-0058 п.10.2 «Технічний огляд і ремонт повітряних резервуарів» встановлюється наступний порядок огляду:
- зовнішній огляд не рідше 1 раз в 2 роки при чергових планових ремонтах локомотивів в депо;
- зовнішній огляд з гідравлічним випробуванням не рідше 1 раз в 4 роки зі зняттям з рухомого складу. Це випробування проводиться при черговому капітальному, поточному ПР-2, ПР-3 ремонтах електровозів, тепловозів і моторвагонного рухомого складу.
Головні повітряні резервуари локомотивів і моторвагонного рухомого складу підлягають обов’язковому пропарюванню або вилужуванню з наступним промиванням гарячою водою при капітальних, поточних ПР-2 і ПР-3 ремонтах електровозів, тепловозів і моторвагонного рухомого складу..
4) Вимоги ТБ.
При знятті компресора з локомотива необхідно надійно закріпити троси підйомника. При транспортуванні його не можна переміщати над працюючими людьми.
Відповідно до вимог з техніки безпеки при обслуговуванні компресорів та головних резервуарів забороняється:
• підвищувати тиск стисненого повітря на електровозах вище 0,92 МПа, на тепловозах вище 0,87 МПа і на моторвагонному рухомому складі вище 0,82 МПа;
• застосовувати мастило, яке не зазначене в інструкції;
• заливати мастило в картер за межі контрольних рисок мастилопоказчика;
• перевіряти на дотик збіг отворів у сполучених деталях;
• збирати важкі деталі (циліндри, кришки, колінчастий вал) без застосування підйомних механізмів і триматися руками за сполучні фланці;
• відкривати кран для продування головних резервуарів, не переконавшись, що поблизу немає сторонніх людей.
Під час випробування компресора на стенді всі обертові частини повинні бути закриті сіткою або щитами.
Література:
1. Крылов В.И., Клыков В.Е., Ясенцев В.Ф. Тормоза подвижного состава: Учебник для учащихся техникумов ж.-д. трансп. – 4 – е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1983. – с. 87-88.
Контрольні запитання:
1. Які типи мастила використовують для компресорів?
2. Чи можна відігрівати компресор відкритим полум’ям?
3. Назвіть основні вимоги техніки безпеки.
Тема 2.3: Конструкція і принцип дії регулятора тиску ум.№3РД (КрТЗТ Ю.С.Перевалова)
Питання теми:
1) Конструкція.
2) Принцип роботи.
1) Конструкція.
Рисунок 2.3 - Регулятор тиску ум.№3РД
Складається регулятор з корпуса 1 і привалочної плити 16, до якої підведені труби діаметром 1/2" від головного резервуара ГР і діаметром 1/4" від розвантажувального механізму РК, установленого на всмоктувальних клапанах компресора.
У корпусі 1 із правої сторони в гнізді 15 знаходиться вмикаючий клапан 14, навантажений зверху пружиною 10, а з лівої сторони в гнізді 3 – вимикаючий клапан 2, навантажений пружиною 4. Знизу в гніздо 15 укручене сідло 11 із клапаном 12 і пружиною 13 На верхніх різьбових кінцях стержнів 9 й 5 знаходяться гайки 8 для регулювання пружин 10 й 4. При обертанні стержня 9 гайка 8 переміщається по різьбi й змінює натискання пружини 10, після чого стержень закріплюють контргайкою 7.
Пружину 10 вмикаючого клапана 14 регулюють на тиск 7,5 кгс/см2, а пружину 4 вимикаючого клапана 2 - на тиск 8,5 кгс/см2. У середній частині корпуса 1 знаходиться фільтр 6 з набиванням з кінського волоса.
Порожнина корпуса регулятора розділена внутрішніми стінками на три камери: камеру А головного резервуара, камеру Б вимикаючого тиску і камеру В вмикаючого тиску. Повітря з головного резервуара надходить у камеру А и через фільтр 6 по каналах А1 й А2 під вмикаючий клапан 2, а по каналу A3 - під зворотний клапан 12. У цей час камера Б каналами Б1, Б2, В3 й В1 з'єднана з камерою В, що каналом В2 сполучена з атмосферним отвором Aт. Камери Б і В і камера над діафрагмою розвантажувального механізму компресора сполучені з атмосферою.
2) Принцип роботи.
Як тільки тиск у головному резервуарі й у каналі А2 зросте до величини, на яку відрегульована пружина 4, клапан 2 під дією тиску повітря на малу площу відійде від свого сідла. Після цього тиск повітря пошириться на всю площу клапана 2 (зривну), внаслідок чого підйом клапана буде чітким.
Рисунок 2.3 – Принцип роботи регулятора тиску №3РД
При підйомі клапана 2 відбудеться наступне:
- повітря з головного резервуара каналами А1 й A2 надійде в канал Е и далі під клапан 14, пружина якого відрегульована на тиск 7,5 кгс/см2;
- клапан 14 підніметься й закриє отвір В1, тобто припинить сполучення камери Б с камерою В, залишивши останню сполучену з атмосферою Aт;
- відкриється зворотний клапан 12, і повітря з резервуара ГР по каналах А1 й А2 й отворам E1 й Е2 надійде в канал А4 і далі до розвантажувальних клапанів компресора;
- одночасно повітря по каналах Б2 і Б1 надійде в камеру Б, і клапан 2 роз'єднає канали A2 й Е.
Після посадки клапана 2 на сідло 3 повітря з головного резервуара по каналу А1 надійде до розвантажувальних клапанів компресора тільки через канал A3, клапан 12, канал А4, і компресор почне працювати на холостому ході.
Як тільки тиск у резервуарі ГР знизиться до 7,5 кгс/см2, на який відрегульована пружина 10, клапан 14 переміститься вниз і посадить зворотний клапан 12 на сідло 11, при цьому відбудеться наступне:
- канал A3 перекриється клапаном 12, і сполучення головного резервуара (канал А1) з каналом А2 і клапаном розвантажувального механізму припиниться;
- камера Б каналами Б1, Б2, В3 і В1 сполучиться з камерою В, внаслідок чого повітря із клапанів розвантажувального механізму й камери У вийде в атмосферу, а регулятор тиску прийме положення, зображене на рис. 68. У цьому положенні він буде перебувати до тиску, на яке відрегульована пружина 4 (8,5 кгс/см2). Для вимикання компресора обертають стержень 5 проти годинникової стрілки до посадки клапана 2 на сідло. Обертаючи стержень 9 за годинниковою стрілкою регулюють момент включення компресора. Після регулювання стержні 5 й 9 закріплюють контргайками 7.
Література:
1. Крылов В.И., Крылов В.В. Автоматические тормоза подвижного состава: Учебник для учащихся техникумов ж.-д. трансп. – 4 – е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1983 – с. 82-83.
2. Крылов В.И. и др. Тормоза подвижного состава. Иллюстрированное пособие. – М.: Транспорт, 1980 – с.66.
Контрольні запитання:
1. З яких основних частин складається регулятор тиску?
2. На які камери розділена порожнина корпусу?
3. При яких величинах тиску спрацьовує регулятор?
4. Яким чином здійснюється ввімкнення компресора?
Тема: 2.4 Головні резервуари (КрТЗТ Ю.С.Перевалова)
Питання теми:
1) Конструкція головних резервуарів.
2) Види технічного огляду.
3) Експлуатація взимку.
1) Конструкція головних резервуарів.
Головний резервуар (рисунок 2.4) складається з циліндричної частини виготовленої з листової сталі товщиною 5-6 мм, і двох опуклих днищ 2 товщиною 6-8 мм.
Рисунок 2.4 - Головний резервуар тепловоза ТЭ3.
Рисунок 2.5 - Головні резервуари:
а – об’ємом 300 л для електровозів ВЛ80С, ВЛ11 та ін.; б - об’ємом 250 л для тепловозів 2ТЭ10М, 2ТЭ116 й ін.; в - об’ємом 170 л для електро- і дизель-поїздів;
1 - циліндрична частина (обечайка); 2 - днище; 3, 4- бобишки;
5 - паспортна табличка
Для приєднання повітропроводу передбачені бобишки А (рис.2.4), а для постановки випускного крана - бобишки Б. Кількість і розташування їх залежать від монтажу резервуарів на локомотиві. На паспортній металевій табличці 3 вказані завод-виробник, заводський номер резервуара, рік виготовлення, величина найбільшого допустимого тиску і об'єм резервуару.
2) Види технічного огляду.
Відповідно до Правил нагляду за котлами і повітряними резервуарами рухомого складу залізниць (ЦТ-ЦВ-ЦЛ-ЦП-0050) головні резервуари в процесі експлуатації підлягають наступним видам технічного огляду:
а) первинному — при введенні в експлуатацію;
б) періодичному — безпосередньо в процесі експлуатації;
в) позачерговому — у випадку порушення технологічного режиму;
г) аварійному — у випадку аварій, що викликали деформацію або ушкодження резервуара.
Технічний огляд (ТО) може бути частковим або повним.
Частковий ТО виконують не рідше 1 разу в 2 роки при чергових планових ремонтах рухомого складу. Частковий ТО включає в себе перевірку технічної документації, зовнішній огляд, пропарювання й промивання резервуара гарячою водою. Завданням зовнішнього огляду є візуальне виявлення його механічних і корозійних пошкоджень.
Повний ТО включає в себе об’єм часткового ТО і демонтаж резервуара для проведення гідравлічних випробувань, які проводяться тільки при задовільних результатах зовнішнього огляду. Повний ТО виконують не рідше 1 разу в 4 роки при черговому ремонті ТР-2, ТР-3, КР-1, КР-2, а також коли до чергового повного ТО залишається менше 1,5 року.
При проведенні гідравлічних випробувань тиск необхідно контролювати по двом манометрам однакового типу, одного класу точності (не нижче 1,5), діапазону вимірювання й однієї ціни поділки. Тиск випробувань приймають рівним робочому плюс 5,0 кгс/см2, а час випробування - не менше 10 хв.
Результати гідравлічних випробувань вважаються задовільними, якщо не виявлено:
· течі, тріщин в основному металі й зварних з'єднаннях;
· видимих залишкових деформацій;
· падіння тиску по манометру за час, необхідний для виконання контрольної операції.
Відомості про огляд і випробування головного резервуара заносять у його технічний паспорт. На корпусі фарбою по трафарету наносять дату й місце проведення часткового або повного ТО.
3) Експлуатація взимку.
Узимку відігрівати головний резервуар і труби дозволяється за умови дотримання правил пожежної безпеки, що виключають можливість пожежі на локомотиві, і тільки після випуску повітря при закритих спускних кранах. Відкривати крани дозволяється після видалення вогню. Застосування факела для відігрівання замерзлих місць допускається за умови, якщо вони безпосередньо не стикаються з паливною й мастилоподачими арматурами й трубопроводами.
Література:
1. Крылов В.И., Крылов В.В. Автоматические тормоза подвижного состава: Учебник для учащихся техникумов ж.-д. трансп. – 4 – е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1983 – с.87-88.
Контрольні запитання:
1. З яких основних частин складається головний резервуар?
2. Які види технічного огляду існують?
3. За якими ознаками визнають задовільними результати гідравлічних випробувань?
4. Чи можна користуватися відкритим полум’ям при відігріванні замерзлих місць?
В результаті вивчення розділу студенти
повинні знати: призначення, будову, дію, технічні характеристики компресорів, регуляторів тиску і головних резервуарів;
повинні вміти: встановлювати конструкційні відмінності компресорів різних типів. Використовувати здобуті знання під час проходження виробничої технологічної практики.
Міжпредметні зв’язки: фізика – властивості і робота газів. Енергетичні пристрої – термодинаміка, інженерна графіка.
Розділ 3. Прилади управління гальмами
СРС №3
Тема: 3.1 Принцип дії крана машиніста ум.№394 (КрТЗТ Ю.С.Перевалова)
Питання теми:
1) І положення.
2) ІІ положення.
3) ІІІ положення.
4) ІV положення.
5) V положення.
6) VІ положення.
1) І положення.
Стиснене повітря з живильної магістралі проходить у камеру над золотником і по двох широких каналах у гальмову магістраль. Перший шлях - по виїмці золотника 6, другий - по відкритому впускному клапану 16. Впускний клапан відкритий хвостовиком зрівнювального поршня 11, на який натискає повітря камери над зрівнювальним поршнем У1.
Рисунок 3.1 – Зарядка і відпуск
У камеру У1 повітря проходить із головних резервуарів двома шляхами: першим - по каналу в золотнику, другим - через золотник 6, фільтр 21 і відкритий живильний клапан 25 редуктора зарядного тиску. По каналу діаметром 1,6 мм із камери над зрівняльним поршнем заряджається зрівняльний резервуар. Канал живлення зрівняльного резервуара завужений для того, щоб рукоятку крана можна було витримувати в першому положенні більш тривалий час, сполучаючи в той же час живильну магістраль двома широкими шляхами з гальмовою магістраллю.
У першому положенні ручки крана по манометру зрівняльного резервуара можна вибирати величину тиску, що встановиться в гальмовій магістралі після переводу ручки крана в друге положення.
Рисунок 3.2 – Зарядка
2) ІІ положення.
Рисунок 3.3 – Поїзне положення.
Автоматична ліквідація зверхзарядного тиску. Зрівняльний резервуар УР і камера над зрівняльним поршнем У1, сполучається золотником з камерою У2, над металевою діафрагмою 28 редуктора й камерою над збуджувальним клапаном 35 стабілізатора. Зусиллям пружини 39 діафрагма 36 прогинається вгору й відкриває збуджувальний клапан 35. Повітря зрівняльного резервуара проходить у камеру У3 над діафрагмою 36 і по каліброваному отвору діаметром 0,45 ммвиходить в атмосферу. Тиск повітря в камері У3 підтримується постійним відповідно зусиллю пружини 39. Так як витікання повітря зі зрівняльного об’єму в атмосферу відбувається увесь час при постійному тиску в камері У3, то стабілізатор забезпечує постійний темп ліквідації зверхзарядного тиску зі зрівняльного об’єму. Зрівняльний поршень 11, що перебуває під тиском повітря УР і гальмової магістралі, піднімається вгору й відкриває випускний клапан, по якому повітря із ГМ іде в атмосферу. Темп ліквідації зверхзарядного тиску з гальмової магістралі не залежить від наявності й величини витоку з неї.
Дата добавления: 2015-09-06; просмотров: 402 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Примітка: теми за вибором викладача. 1 страница | | | Примітка: теми за вибором викладача. 3 страница |