Психологічна допомога персоналу аварійно-рятиувальної служби МНС

Слід зазначити, що у період ліквідації наслідків надзвичайної ситуації при протіканні стресових реакцій особового складу аварійно-рятувальної служби спостерігаються наступні адаптаційні періоди:

1.Етап мобілізації. З часу отримання повідомлення про надзвичайну ситуацію та залучення до ліквідації її наслідків працівники відмічають почуття тривоги. На маршрутах слідування тривога збільшувалась невідворотністю залучення до виконання відповідальних завдань, невизначеністю порядку дій. Завдання щодо ліквідації наслідків НС вимагали витримки, холоднокровності, високої нервово – психічної стійкості особового складу. Головну проблему складає високе психічне навантаження на першому етапі пошукових робіт з евакуації фрагментів тіл уражених. Важливим елементом психологічної підготовки особового складу до виконання такого специфічного завдання було усвідомлення високого гуманістичного змісту щодо оперативного пошуку загиблих, що ця процедура необхідна родичам загиблим.

2.Етап адаптації. Відбувається поступово у процесі звикання до виконання неспецифічних завдань та нових умов діяльності. Швидкість адаптації обумовлюється наявним професійним досвідом, індивідуальною нервово - психічною стійкістю працівників, емоційним станом.

Як приклад: один з досвідчених рятувальників, коли помітив боязливість у діях молодого фахівця, звернувся до нього з запитанням, чи дивився він кінофільми про війну. На його позитивну відповідь, запропонував сприймати всю дійсність навколо як у кінокартині. Таким чином включався механізм психічного захисту, і недостатньо підготовлений працівник продовжував виконувати свою роботу.

3.Етап виснаження. Наставав у залежності від індивідуальних особливостей працівників та інтенсивності діяльності. Постійне утримування у думках учасників ліквідації наслідків НС негативних картин обстановки сприяють настанню психічних розладів. Для учасників ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є характерні прояви тривоги, апатії, що є видом негативних психічних станів.

Негативні емоції дуже сильно впливають на психоемоційний стан працівників рятувально-аварійної служби. Проведення масового скорботного заходу та подальше впізнання родичами загиблих також негативно впливає на психіку працівників МНС, які знаходилися неподалік.

Іноді при проведенні аварійно-рятувальних робіт люди, яким надається допомога силами МНС, поводять себе не досить дружелюбно, а іноді й агресивно до працівників. Це призводить до того, що необхідно відволікати фахівців на вимушене спілкування з постраждалими. В цій ситуації може значно допомогти практичний психолог.

Також можлива ситуація спілкування з потерпілим, який не може пересуватися самостійно. Мається на увазі, коли людина чимось притиснута, знаходиться в завалі тощо. Основна мета такого спілкування – зробити так, щоб сам потерпілий витримано чекав, коли йому допоможуть, а не втручався і не заважав діяльності сил МНС.

Досліди, які були проведені науковцями лабораторії екстреної та кризової психології, виявили, що у робітників МНС під час ліквідації різноманітних надзвичайних ситуацій, в тому числі пожеж, частота пульсу іноді перевищує 160 ударів у хвилину. І після завершення робіт теж потрібно декілька годин для реабілітації та поновлення нормального психічного стану.

Важливою є робота психолога з профілактики посттравматичного стресового розладу у фахівців аварійно-рятувальної служби з приводу смерті їх співробітників.

Таким чином, і психологічна підготовка особового складу повинна перш за все допомагати персоналу МНС в вирішенні таких основних питань:

1. вміння керувати своїм психічним станом, особливо під час перебування в ситуації загрози здоров’ю чи життю;
2. спілкування з потерпілими під час ліквідації НС, особливо за умов, коли потерпілий знаходиться в стані емоційної напруги;
3. вміння бути постійно готовим для виконання несподіваних задач.

Наприклад, катастрофа російського літака під Донецьком показала, що з 172 працівників ГУ МНС України в Донецькій області, які були задіяні для ліквідації цієї надзвичайної ситуації, далеко не всі змогли виконувати свої обов’язки.

Під час цієї роботи у деяких молодих працівників були спроби відмовитися від виконання завдань по пошуку та збору тіл загиблих та їх фрагментів.

У 18 ліквідаторів після закінчення робіт були виявлені всі ознаки посттравматичного стресового розладу, який має такі прояви:

Ø підвищена фізіологічна збудженість, яка проявляється у нічних кошмарах, нав’язливих станах, спогадах та думках;

Ø емоційне виснаження, яке має вигляд зниженого настрою, підвищеної тривожності, різке зменшення інтересу до всіх проявів життя;

Ø деякі поведінкові порушення. Це дратівливість, зниження активності, порушення у спілкуванні з рідними та колегами по роботі.

Основними психогенними чинниками, які негативно впливали на психічний стан працівників під час ліквідації наслідків цієї катастрофи, були:

1. Вражаючі наслідки падіння та вибуху літака з розльотом елементів конструкції літака та загиблих у значному радіусі.

2. Легкогорючість елементів конструкції з виділенням токсичних речовин.

3. Великі масштаби трагедії, відсутність надії на можливість врятувати людей.

4. Відсутність у більшості особового складу практичного досвіду у ліквідації наслідків авіаційної катастрофи з масштабними трагічними наслідками.

5. Недостатнє знання специфіки виконання робіт з евакуації тіл загиблих та санітарно – епідемічних правил поведінки у районах аварій та катастроф.

Дата добавления: 2015-09-06