Персонал аварійно-рятувальної служби.

1. Жертви, тобто потерпілі, ізольовані у осередку НС. Завданням психолога є інформаційна підтримка («інформаційна терапія») - інформування про те, що допомога йде; повідомлення про те, як необхідно поводитися в цій ситуації, щоб вижити).

Технічні складності ведення рятувальних робіт у зонах катастроф, стихійних лих можуть призводити до того, що постраждалі протягом досить тривалого часу перебувають в умовах повної ізоляції від зовнішнього світу. Тому ця форма психологічної допомоги є необхідною й оптимальною. Її ціль - психологічна підтримка життєздатності тих, хто живий, але перебуває в повній ізоляції від навколишнього світу (землетрусу, руйнування жител у результаті аварій, вибухів і т.д.).

«Інформаційна терапія» реалізується через систему звукопідсилювачів і складається із трансляції наступних рекомендацій, які повинні почути потерпілі:

1) інформація про те, що навколишній світ іде до них на допомогу й робиться все, щоб допомога прийшла до них якнайшвидше;

2) люди, які перебувають в ізоляції, повинні зберігати повний спокій, тому що це одна з головних умов їхнього порятунку;

3) необхідно робити самодопомогу;

4) у випадку завалів потерпілі не повинні приймати яких-небудь фізичних зусиль до самоевакуації, тому що це може призвести до небезпечного для них зсуву уламків;

5) варто максимально заощаджувати свої сили;

6) перебувати із закритими очами, що дозволить наблизити себе до стану легкої дрімоти й більшої економії фізичних сил;

7) дихати повільно, неглибоко й через ніс, що дозволить заощаджувати вологу й кисень в організмі й кисень у навколишнім повітрі;

8) подумки повторювати фразу: «Я зовсім спокійний» 5-6 разів, чергуючи ці самонавіяння з періодами рахунку до 15-20, що дозволить зняти внутрішнє напруження й домогтися нормалізації пульсу й артеріального тиску, а також самодисципліни;

9) вивільнення з «полону» може зайняти більше часу, чим хочеться потерпілим. «Будьте мужніми й терплячими. Допомога йде до вас».

Метою «інформаційної терапії» є також зменшення почуття страху в потерпілих, оскільки відомо, що в кризових ситуаціях від страху гине більше людей, чим від впливу реального руйнівного фактора. Після звільнення потерпілих з-під уламків будов необхідно продовжити психотерапію у стаціонарних умовах.

Індивідуальна робота з потерпілим у момент проведення рятувальних робіт (психологічна підтримка, використання елементів сугестії, тобто вселяння: «усе буде добре, у тебе все вийде...»).

2. Розглянемо докладно проблеми, що виникають у людей другої групи (постраждалі безпосередньо фізично, матеріально (зруйнований будинок), люди, які втратили своїх рідних і близьких або не мають інформації щодо їхньої долі). Безумовно, ця група потерпілих найбільше має потребу в психологічній і, можливо, медичної допомоги. Із цією групою психологи працюють найбільше.

Завдання психолога:

1.Відсікання явної психіатрії й доставка потерпілих до місця, де можливе надання психологічної й психіатричної допомоги.

2.Зняття гострих афективних реакцій, виведення зі стану шоку.

3.Допомога в подоланні психосоматичних реакцій.

4.Створення мережі соціальної підтримки: пошук родичів, знайомих (хто ще був з постраждалої (важливо, у чому та людина була одягнена, як виглядав)) і передоручення їм потерпілого.

Психологічної допомоги потребують родичі загиблих. Вони часто потрапляють на місце події, незважаючи на охорону території, при цьому знаходячись у стані мотивованої деструктивної поведінки.

Прибуваючі родичі мають надмірно високу внутрішню напругу, ознаки невротичної поведінки, нервові зриви. Окремі люди можуть бути деморалізовані та пригнічені, що проявлялося у почутті повної байдужності до всього що відбувалося навколо, монотонному плачі, ураженості трагедією. В них можливі істерія, галюцинації, втрати свідомості від хвилювання і соматичні порушення. Мають місце випадки, коли під впливом стресової ситуації відбувається рецидив психічної хвороби.

3 і 4. Первинна реабілітація потерпілих, що ставляться до груп «свідків» і «зевак» буде полягати в орієнтації очевидців і спостерігачів на надання допомоги постраждалим, які відносяться до першої групи.

Цих людей можна також зайняти будь-якою нескладною роботою: знайти й принести води, підігріти чай, принести аптечку, віднести записку й т.д. (головне – залучити їх до діяльності). Це дозволяє їм почувати себе потрібними. Виконання ними таких простих завдань знижує ризик виникнення масових, негативних реакцій, а також має певний психотерапевтичний ефект: допомагає знизити рівень неадекватної поведінкової активності.

5. Ще одна група людей, до яких застосовується психотерапія в зоні НС, це рятувальники. Основною проблемою в подібних ситуаціях є психологічний стрес.

Дата добавления: 2015-09-06