Описати кризи особистості на основі внутрішнього та зовнішнього життєвих світів.

Джерело: Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. – К.: Либідь, 2003. – 376 с.

Для психологів, які працюють з людьми у кризовому стані, зручною є типологія критичних ситуацій, розроблена Ф.Ю.Василюком (1995). Він пропонує розглядати чотири типи життєвих світів особистості і відповідно до них вибудовує типи життєвої кризи.

Зовнішній світ має два стани: він може бути легким і важким. Легкий гарантує задоволення всіх актуалізованих потреб людини, що мешкає в ньому. Важкий не гарантує цього. Внутрішній світ буває простим і складним. У простому світі є лише одна потреба або єдине життєве ставлення. У складному світі потреб або ставлень декілька, і вони можуть суперечити один одному.

1. Внутрішньо простий і зовнішньо легкий життєвий світ – інфантильний. Такий світ забезпечує негайне задоволення потреб, що виникають. Життя зводиться до безпосередньої вітальності й підкоряється принципу задоволення. У ньому навіть незначна затримка в задоволенні актуальної потреби сприймається як криза. Часткова незадоволеність переростає у справжню катастрофу, і, таким чином, для інфантильної особистості кожен стрес є глобальною життєвою кризою. Єдиною доступною відповіддю на будь-які проблеми стають внутрішні тілесні зміни.

Зауважимо, що інфантильна установка залежить від віку людини, її конституційно-характерилогічних особливостей, актуального психофізіологічного стану (і тому захворювання, перевтома, виснаженість знижують стресостійкість, актуалізуючи образи, вередливість, нестриманість тощо).

2. Внутрішньо простий і зовнішньо важкий життєвий світ – реалістичний. У цьому світі блага не є даними безпосередньо. У зовнішньому просторі чимало перешкод, опору, і тому основою життя стає предметна діяльність. Але внутрішній світ залишається легким, і тому діяльність спрямовується на задоволення однієї актуальної потреби. Основою для успішної діяльності стає технічність. Принцип задоволення поєднюється з принципом реальності. Тому стрес у цьому світі завдаки наявності терпіння не стає кризою. Стресів у реалістичному світі багато, і вони або переростають у предметну діяльність, або породжують психосоматичну симптоматику. Позаяк у людини цього світу є лише одна значуща потреба, то за неможливості її задоволення все життя опиняється під загрозою. Отже, фрустрація стає життєвою кризою.

3. Внутрішньо складний і зовнішньо легкий життєвий світ – ціннісний. Основна складність життя в цьому світі полягає не в тому, що людині треба визачитися зі способами досягнення мети чи задоволення потреби. Проблематичність тут внутрішня: головне – зрозуміти, яку ціль собі поставити, заради чого взагалі діяти. Такі умови сприяють розвиткові свідомості як органу, що узгоджує різні життєві настанови. Для цього світу життєвою необхідністю є внутрішня цільність, основним принципом – принцип цінності.

Гармонія виникає тоді, коли значущі цінності роранжовано, «зважено», і можна спокійно й послідовно здійснювати одну діяльність за іншою. У цьому світі людина володіє власними механізмами опанування стресових ситуацій: а) ціннісно знижуючи значущість актуалізованого життєвого ставлення; б) переключаючись на інше життєве ставлення. Фрустрацій як таких у такому світі не ьбуває. А внутрішній конфлікт двох потреб переростає в життєву кризу тому, що, по-перше, навіть невеличкий конфлікт двох потреб стає порушенням єдності свідомості, а по-друге, в легкому світі не має ніяких «інших ситуацій», ніяких «там» і «тоді». Якщо не тут, то ніде, якщо не тепер, то ніколи.

4. Внутрішньо складний і зовнішньо важкий життєвий світ – творчий. Основна внутрішня необхідність людини цього світу – втілення ідеального над ситуативного задуму свого життя в цілому. Це глобальне завдання випадає вирішувати на матеріалі конкретних ситуативних дій в умовах зовнішніх ускладнень і внутрішніх неузгоджень, що постійно поновлюються. Такі завдання завжди є творчими, бо ніколи не мають готових алгоритмів розв’язання. Так виникає новий «орган» життєдіяльеності – воля. Дисгармонія, що її переживають в цьому світі, існує не у формі стресу, фрустрації чи конфлікту, хоча вони за певних обставин можуть породжувати мікрокризи. Це радше криза, коли реалізація основного життєвого задуму опиняється під загрозою. Вихід убачається лише в реконструкції перерваного кризою життя чи в його переродження в життя зовсім інше. Гармонія в даному разі передбачає готовність пожертвувати якимось із важливих мотивів, безумовною спрямованістю на самопожертву.

Дата добавления: 2015-09-06