Забезпечення страхуванням і запаси на «чорний день».

Страхування служить для компенсації непередбачуваних матеріальних збитків шляхом взаємних внесків багатьох осіб. Його суть полягає в зменшенні індивідуального ризику завдяки об'єднанню фінансових ресурсів. Страховий поліс можна придбати на державних або приватних ринках, щоб отримати компенсацію в разі настання страхового випадку.

Обов'язкове страхування встановлюється державою, як правило, коли надання грошової допомоги стосується інтересів не тільки конкретної особи, яка постраждала, а й суспільних інтересів, (наявність ризиків пов’язаних з життям, втратою працездатності, виникненням таких збитків які не можуть бути відшкодовані конкретною особою). Йдеться про те, що обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту.

Форми типового договору, порядок проведення і умови ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Обов'язкове страхування регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, а страхувальники вносити визначені страхові платежі. Для обов'язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об'єктів, які законами України до неї віднесено.

Субсидоване страхування. Замість запроваджувати обов'язкове страхування, уряд може забезпечити його за субсидованими внесками, завдяки фондам цільового призначення. Існування яких зумовлене наявністю потреб, що мають особливе соціальне або економічне значення і тому повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення.

Державні цільові фонди – це форма акумуляції та використання фінансових активів, які мають цільове призначення, чітко встановлені джерела формування, напрямки та можливості використання. Вони поділяються на дві групи. Першу становлять постійні фонди, створення яких пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.

До найважливіших соціальних фондів в Україні належать: Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків; Тимчасові:— Фонд соціального захисту інвалідів;

До економічних фондів належать: Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України; Фонд охорони праці; Фонд розвитку та захисту конкуренції; Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств; Державний фонд охорони навколишнього природного середовища та інші.

В Україні Державні цільові фонди утворюються шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент; або за рахунок формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Запаси на «чорний день» Якщо системи страхування зменшують дисперсію наслідків за допомогою розподілу ризиків, запаси на «чорний день» зменшують дисперсію наслідків завдяки централізованому механізмові. Головна різниця полягає в тому, що при страхуванні індивіди готуються до можливих небажаних наслідків, тоді як за допомогою запасів на «чорний день» вони отримують компенсацію за небажані наслідки, що вже сталися.

Створення запасів. У нашому непевному світі ми завжди стикаємося з можливістю перерви в постачанні або «цінових шоків» унаслідок економічної або політичної непередбаченої циклічності постачання, антропогенних і природних катастроф. Несприятливі наслідки цих перерв у постачанні можна пом'якшити за допомогою програм створення запасів, згідно з якими ресурси, нагромаджені протягом періоду нормальної ринкової активності, можна пускати в продаж під час ринкових збурень.

Грошові субсидії безпосередній спосіб захистити людей від неприхильних економічних обставин — це грошові субсидії.

Цей загальний термін охоплює такі програми як державна соціальна допомога, хоча за законодавством України вона надається у грошовій та натуральній формах, а також у формі соціального обслуговування і призначена як для всього населення України загалом, так для окремих категорій: малозабезпечених сімей, сімей з дітьми, інвалідів, дітей-інвалідів, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів тощо.

Перевага (або вада) грошових субсидій полягає в тому, що вони не завдають шкоди споживчому вибору охопленого субсидіями населення призводять до підвищення доходів. 3 іншого боку, в зміні структури споживання, грошові субсидії становлять менш ефективне знаряддя. Хоча грошові субсидії не обмежують споживчої поведінки, вони можуть зачепити іншу поведінку, передусім компроміс між дозвіллям і працею. Збільшення нетрудових доходів — у вигляді грошових субсидій, субсидій натурою та інших — загалом збільшує попит на всі товари і блага, зокрема й на дозвілля, а тому обсяг запропонованої праці падає.

Під час створення програм грошових субсидій виникає проблема фундаментального компромісу між збільшенням доходів і знеохоченням до трудової діяльності. 1) щоб мати значення, трансферти мають бути великі; 2) щоб зберегти стимули до праці, граничні податкові ставки повинні бути відносно низькими; 3) не збитковий рівень доходу (коли трансферти досягають нуля) повинен бути достатньо низьким, щоб уникнути великих витрат на реалізацію програми. На жаль, ці три умови принаймні певною мірою несумісні одна з одною.

Дата добавления: 2015-08-21