Справедливість і розподіл доходів між різними соціальними групами

Ступінь справедливості в розподілі доходів залежить від багатьох факторів - природних здібностей людей, можливостей отримання освіти і умов започаткування власного бізнесу. законодавства про успадкування майна, наявності природних ресурсів тощо.

При аналізі тих або інших напрямів державної політики, окремих державних програм і заходів завжди слід брати до уваги, як дії держави позначаться на стані справедливості в суспільстві. Критерій справедливості в аналізі політики пов'язаний з розподілом товарів і послуг між окремими членами і підгрупами (напр., літніми людьми, інвалідами, жінками, які самі виховують дітей тощо). У цьому питанні визначається три види справедливості: горизонтальна, вертикальна і справедливість між поколіннями.

Горизонтальна справедливість означає однакове ставлення до тих, хто перебуває в рівнозначних умовах.

Вертикальна справедливість визначає розподіл товарів і послуг між тими. хто перебуває в нерівнозначних умовах.

Справедливість між поколіннями має враховувати витрати і вигоди пропонованих варіантів державної стратегії або програм для майбутніх поколінь. Так, збільшення державного боргу з метою підвищення поточного споживання фактично означає запозичення у майбутніх поколінь і веде до підвищення теперішнього добробуту за рахунок погіршення майбутнього становища нащадків.

Вибір між ефективністю і справедливістю; ефективність і принцип компенсації. Проблема досягнення ефективних станів в економіці потребує забезпечення певного розміщення (алокації) ресурсів і продуктів між виробниками і споживачами. Тому прагнення досягти ефективності в економіці як мета державної політики фактично означає виконання алокативної ролі уряду. Практично це означає, що влада має здійснити кроки по усуненню всіх неспроможностей ринку, аби привести економічну систему до одного із станів, що відповідає умовам Парето-ефективності у виробництві, а розподіл благ і доходів - до стану, що відповідає умовам Парето-ефективності у споживанні.

Але теоретично може існувати безліч ефективних станів економіки з різною соціальною привабливістю. Згідно з Парето, ситуація, коли всі блага і доходи належать одному індивіду, а інший злидарює, є так само ефективною, як і ситуація рівного розподілу благ, лише якщо цим двом ситуаціям відповідають точки на кривій споживчих можливостей. Очевидною є різна соціальна привабливість двох подібних ефективних станів, тому другою важливою ціллю політики можна вважати досягнення більшого ступеню справедливості в розподілі благ і доходів, ніж це дозволяє досягти саморегульована економіка; отже, виникає потреба в перерозподілі благ і доходів. Досягнення цієї цілі пов'язується

Економічні втрати від перерозподілу Згідно з Артуром Оукеном перерозподіл означає вилучення грошей від дуже багатих у "бочку перерозподілу" для найбідніших, проте бочка перерозподілу дірява: чим більше збирається туди податків для перерозподілу, тим більший відсоток втрачається на шляху трансфертів від багатих до бідних.

Причини втрат різноманітні: 1) адміністративні видатки забезпечення програм перерозподілу; сюди входять як адміністративні видатки на ідентифікацію кола реципієнтів програми перерозподілу, так і на збір та розподіл коштів чи інших ресурсів. 2) зменшення стимулів до праці і заощаджень при високих прогресивних ставках оподаткування великих доходів, що скорочує базу оподаткування порівняно з випадком низьких ставок оподаткування і зменшує заощадження; заощадження, у свою чергу, є головним джерелом для інвестицій, і тому їх скорочення веде до уповільнення темпів економічного зростання.

Дестимулюючий ефект перерозподілу за певних умов може полягати у виникненні так званих пасток безробіття і бідності.

Зокрема, це може бути сильна пастка безробіття - у випадку, якщо чистий грошовий дохід, який отримує індивід за рахунок допомоги по безробіттю, перевищує чистий грошовий дохід індивіда, який свої гроші заробляє, витрачаючи працю.

Може виникати й слабка пастка безробіття - у випадку, коли різниця в доходах хоча й на користь працюючого індивіда, проте ця різниця надто мала, щоб стимулювати пошуки оплачуваної роботи замість отримання допомоги по безробіттю.

Сильна пастка бідності виникає у випадку, коли додатковий дохід, який індивід отримує внаслідок інтенсифікації власних зусиль, недостатній, щоб перевищити додаткове експліцитне та імпліцитне оподаткування.

Експліцитне оподаткування - це власне податки, які збираються з метою перерозподілу. Імпліцитне оподаткування - це втрати, що виникають у індивіда через те, що при підвищенні трудових доходів він втрачає права на отримання різних видів державної допомоги бідним.

Слабка пастка бідності (як і слабка пастка безробіття) полягає в тому, що, хоча й додаткові доходи перевищують додаткові втрати, проте різниця надто мала для створення стимулів для заробітків.

Для України ці проблеми на сьогоднішньому рівні розвитку ще не є актуальними, а для розвинених країн Заходу з активною соціальною політикою прояви цих дестимулюючих ефектів досить відчутні.

Дата добавления: 2015-08-21