Бідність в Україні

Дослідники поряд із загальними ознаками бідності визначають низку специфічних особливостей української бідності, серед них такі:

1) низький рівень життя населення в цілому;

2) психологічне неприйняття економічної нерівності - більшість населення вважає (прямо як у Ільфа і Петрова), що "всі великі капітали нажиті нечесним шляхом";

З) украй висока питома вага людей, котрі вважають себе бідними (значно більше, ніж це визначається за будь-яким об'єктивним критерієм);

4) поширеність бідності серед працюючого населення - досить часто до бідних належить домогосподарство з двома працюючими дорослими членами сім'ї.

Отже, для України бідність є досить нагальною проблемою практично з перших років незалежності.

Аргументи на користь перерозподілу:

1) існує взаємозв'язок між суспільним добробутом і нерівністю (в деяких випадках максимальний суспільний добробут досягається за умов повної рівності);

2) існує зв'язок між нерівністю і економічним зростанням (неоднозначний);

3) існує проблема бідності як крайній прояв нерівності;

Вимірювання добробуту: багатство (запас) і дохід (потік)

Форми індивідуального багатства

1. "Фізичне" багатство - земля, будинок або квартира, автомобілі, меблі, коштовності і т.ін.; приносить дохід у натуральній формі (користь) або ренту (від нерухомості) - дохід у формі процента або дивіденди.

2. Фінансове багатство приносить дохід у формі акцій, облігацій, банківських депозитів, готівки, чеків, векселів і т.ін.

3. Людський капітал - приносить дохід як зарплату або у нематеріальній формі (задоволення)

Сукупний дохід: I_T = I_M + I_N

I_M - грошові доходи (зарплата, проценти і дивіденди, підприємницький дохід, рента).

I_N – негрошові доходи (задоволення від роботи, використання фізичного капіталу, насолода відпочинком)

Індивідуальний доход = алгебраїчна сума (І) реалізованого споживання + (2) зміни обсягу багатства, що є у розпорядженні, на початок і кінець періоду, тобто дохід може зростати при зниженні споживання, але зростанні потенційної можливості споживання (підхід Саймонса).

Проблеми оцінки грошових доходів:

1) як визначити одиницю сукупності і одиницю спостереження - родина, чи індивід;

2) період для оцінки - сезонність, літо, зима, рік;

3) міжрегіональна різниця цін і доходів;

4) якість статистичної інформації.

Показники нерівності у розподілі доходів:

Доцільний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів вищої цільової групи до частки нижчої доцільної групи, групують по 10% (або 20%). Нижня доцільна група - це 10% найбідніших домогосподарств, вища група - 10% найбагатших домогосподарств.

Квінтільний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів вищої квінтільної групи (у відсотках) до частки доходів нижчої квінтільної групи. Нижчя квінтільна група - це 20% найбідніших домогосподарств, вища група - 20% найбагатших домогосподарств.

Крива розподілу доходів (рис. 5.1: по горизонталі обсяг річного доходу домогосподарств, по вертикалі - відсоток домогосподарств, які мають відповідний обсяг доходів).

Середній дохід - дохід на одне домогосподарство.

Медіанний дохід - дохід, який розподіляє домогосподарства на дві однакові за чисельністю групи.

Мода ("модний" дохід) - найбільш поширений рівень доходу.

Крива Лоренца - графік, який ілюструє ступінь нерівності у розподілі доходів (рис. 5.2: по вертикалі - кумулятивна частка доходів (від 0 до 100%), по горизонталі - кумулятивна частка тих, хто отримує ці доходи, також від 0 до 100%). У випадку повної рівностікриваЛоренца буде мати вигляд прямої лінії.

Рис.5.1. Крива розподілу доходів.

Рис.5.2. Крива Лоренца для України.

Коефіцієнт Джіні - показник нерівності у розподілі доходів, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца і лінією абсолютної різності, до площі трикутника, що утворюється лінією абсолютної рівності і координатними вісями. Коливається в діапазоні між 0 (у випадку абсолютної рівності) і 1 (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені в одного індивіда).

Підходи до визначення бідності:

• абсолютний підхід (встановлення прожиткового мінімуму або порогу бідності);

• відносний підхід (встановлення порогу (межі) бідності на рівні, наприклад, 50% медіанного або середнього доходу);

• суб'єктивний підхід.

Поріг бідності визначає певний рівень доходів у середньому на члена родини протягом року.

Найбільш поширеним показником рівня бідності - визначає частку населення, яка опиняється нижче порогу бідності (залежить від нерівності у розподілі доходів і від порога бідності).

Масштаб бідності: відсоток домогосподарств, які опиняються нижче порога бідності. Індекс бідності FGТ (Foster-Greer-Thorbecke).

де Y_i - душовий дохід, Z - величина прожиткового мінімуму (поріг бідності), N -чисельність населення, п - чисельність бідних, Q - ступінь індексу.

Індекс нульового ступеня (Q=0) визначає частку населення з доходами нижче прожиткового мінімуму. Індекс першого ступеня (Q=1) визначає середню величину доходу, якого не вистачає до прожиткового мінімуму (у відсотках до прожиткового мінімуму) - це індекс гостроти бідності. Індекс другого ступеня (Q=2) - це індекс глибини бідності, він є характеристикою глибини бідності, тому що більш чутливий до питомої ваги найбільш бідної частки населення.

В Україні використовуються такі поняття:

Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Межа малозабезпеченості - це величина середньодушового доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Дата добавления: 2015-08-21