Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розділ 3. Аналіз результатів ефективності приватизації державного майна

Читайте также:
  1. V. Етап самоаналізу, групової рефлексії та саморозвитку.
  2. Алгоритм роботи командира взводу щодо забезпечення статутного порядку та військової дисципліни у підрозділі.
  3. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
  4. Аналіз динаміки обсягу та рівня виробничих запасів підприємства
  5. Аналіз достатності банківського капіталу.
  6. Аналіз ефективності використання виробничих запасів на підприємстві.
  7. Аналіз ефективності капітальних інвестиційних проектів

 

Зміни, які відбулись починаючи з 1992 року в сфері відносин власності у нашому суспільстві, незаперечно підтверджують те, що приватизація в Україні була одним з найбільш результативних та динамічних суспільних процесів і стала основою економічної реформи в нашій країні. Серед політичних підсумків процесу приватизації, можна відзначити:

– ліквідацію державної монополії у багатьох галузях народного господарства, що стало основою формування конкурентної ринкової економіки;

– перехід значної частини державної власності до приватних осіб без істотних соціальних конфліктів, а також створення умов для подальшої концентрації власності в руках більш ефективних господарів;

– закладення основ корпоративного сектору економіки;

– створення таких ринкових сегментів, як фондовий ринок і, зокрема, ринок корпоративних цінних паперів, мережі фірм - посередників з оцінки майна, торгівлі цінними паперами, аудиту, надання консалтингових послуг;

– зменшення навантаження на Державний бюджет.

Важливо також, що мільйони людей стали акціонерами реформованих у процесі приватизації підприємств, набули досвіду володіння корпоративними правами. Сьогодні можна без перебільшення стверджувати, що в Україні створилась нова формація власників-підприємців, особисті інтереси яких тісно пов’язані з розвитком підприємств, вирішенням соціальних питань, підвищенням добробуту працівників. За роки приватизації роздержавлено більше 81 тисячі об'єктів. До колективної форми власності перейшло більше 59 тисяч об'єктів, приватними стали майже 22 тисячі підприємств. В тому числі, за 1992-2012 роки було приватизовано більше 67 тисяч об'єктів. Мала приватизація створила умови для конкуренції у сфері обслуговування, в малому бізнесі. Економічний аналіз роботи приватизованих малих підприємств показує, що значна їх кількість має позитивну динаміку обсягів виробництва. В Україні приватизовано 596 об'єктів соціальної сфери державної форми власності. Приватизація об'єктів соціальної сфери позитивно впливає як на об'єкти соціальної сфери, так і на підприємства, на балансах яких вони перебували. Протягом 1992-2012 років приватизовано конкурентними способами більше ніж 3600 об'єктів незавершеного будівництва. Роздержавлення об'єктів незавершеного будівництва дозволяє створити нові робочі місця у різних сферах виробництва, сприяє вирішенню проблем забезпечення житлом, поліпшується екологічна ситуація та значно покращується зовнішній вигляд міст та сіл України. Крім того, приватизація об'єктів незавершеного будівництва сприяє забезпеченню надходження коштів до Державного бюджету України.

На сьогодні роздержавлений сектор економіки володіє 34% основних засобів виробництва у вартісному вимірі, а у власності держави з урахуванням комунального майна (крім приватизованих підприємств, які створені поза межами приватизації) знаходиться 53,3%. Незважаючи на існуючі перешкоди, економічна ефективність приватизації, підтверджується навіть з точки зору надходження коштів до Державного бюджету від приватизації державного майна. За всі роки приватизації (станом на 01.01.12) надійшло більше 6,5 млрд. грн., переважна частина яких перерахована до Державного бюджету (майже 6 млрд. грн., в тому числі за період дії чинної Програми приватизації з 2000 року по 16.12.02 - 4,77 млрд. грн.), що дало змогу вирішити багато соціальних питань - погашення боргів з пенсій, виплати допомоги малозабезпеченим, заробітної плати працівникам бюджетної сфери. При цьому необхідно врахувати, що за період з 1993 по 2001 роки в приватизацію державного майна вкладено приватизаційних майнових сертифікатів на 10,32 млрд. грн., компенсаційних сертифікатів на 919 млн. грн. Від оренди державного майна за весь період з 1998 року по жовтень включно 2012 року до Державного бюджету України надійшло 256,79 млн. грн. За період здійснення Фондом управління державними корпоративними правами до Державного бюджету України перераховано дивідендів у 2000 році - 136,86млн. грн.; у 2001 році - 74,56 млн. грн.; станом на 13.12.02 перераховано 121,64млн. грн. (при плані на 2002 рік 438,9млн. грн., в тому числі для Фонду - 228,9 млн. грн.). На державну підтримку та розвиток підприємництва було перераховано майже 65 млн. грн. В період 1993-1997 років на кредитування технічного переозброєння підприємств та створення робочих місць було використано майже 15 млн. грн.

В українську приватизацію повірили великі іноземні інвестори. Це голландська компанія Damen (покупець Миколаївського суднобудівного заводу "Океан"), швейцарський концерн Wicor Holding AG (Малинська паперова фабрика), німецька компанія Dyckerhoff Zement International Gmbx ("Волиньцемент"), словацька компанія Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. (ВАТ "Севастопольенерго", ВАТ "Кіровоградобленерго", ВАТ "Херсонобленерго" та ВАТ "Житомиробленерго") та американська компанія AES Washington Holdings B.V. (ВАТ "Київобленерго" та ВАТ "Рівнеобленерго"). Ці інвестори прийшли на українські підприємства з серйозними інвестиційними планами. Показовим є той факт, що вони безпосередньо приймали участь в приватизації, обминаючи проміжні структури, офшори. Таким чином, очевидно, що приватизація є не тільки тим процесом, що стимулює економічне зростання в Україні, але й забезпечує інвестиційні можливості самої держави, які при господарському підході можуть дати поштовх до виведення з кризового стану структурно важливих галузей економіки та вирішення соціальних проблем. Внаслідок приватизації державного майна створено вагомий недержавний сектор економіки, основу якого складають більше 12 тис. відкритих акціонерних товариств. Саме цей сектор став тим головним фактором, який зумовив ріст економіки України починаючи з 2000 року. За даними Держкомстату України у промисловості на 1 липня 2012 року підприємствами, які змінили форму власності, вироблено продукції на 42050,8 млн. грн. або 53,2 % від загального обсягу виробництва. За обсягами виробництва реформовані підприємства переважають підприємства державної та комунальної форм власності в 2,5 рази. За І-е півріччя 2012 року більше половини (50,2 %) працівників, зайнятих у промисловості, працювали на підприємствах, які змінили форму власності. Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників реформованих підприємств у І-у півріччі 2012 року становила на 20,7 % більше, ніж у відповідному періоді 2005 року і перевищувала на 12,2 % рівень, що склався на державних підприємствах. Станом на 01.10.02 Фонд здійснює функції з управління державними корпоративними правами по 1603 ВАТ, в тому числі [23]:

- із державною часткою менше 25% - 552 товариства;

- із державною часткою від 25% до 50% - 728 товариств;

- із державною часткою більше 50 % - 323 товариства, в т.ч.

- із державною часткою 100 % - 71 товариство.

Передано до статутних фондів холдингових та державних акціонерних компаній 297 пакетів акцій.

Кількість реформованих об’єктів та вартість їхнього майна згідно з актами оцінки по регіонах за 2012 р. характеризується такими даними (див. табл. 5.1). Дані таблиці 5.2. характеризують кількість об’єктів приватизації по Україні в цілому в динаміці за всі роки приватизації.


Таблиця 5.1

Кількість реформованих об’єктів та вартість їхнього майна

  Всього, одиниць У тому числі Оціночна вартість майна об’єктів, станом на 2012 р. млн.грн.
державної власності Комунальної власності державної власності комунальної власності
Україна       172,0 1268,0
Автономна Республіка Крим       12,0 55,6
Вінницька       2,8 5,5
Волинська       0,7 8,1
Дніпропетровська       18,1 37,9
Донецька       22,6 47,0
Житомирська       1,9 0,4
Закарпатська       3,1 10,3
Запорізька       6,7 49,1
Івано-Франківська       8,7 15,3
Київська       32,7 14,0
Кіровоградська       1,8 10,5
Луганська       4,4 10,9
Львівська       5,4 106,0
Миколаївська       2,8 16,6
Одеська       2,5 68,0
Полтавська       1,7 12,6
Рівненська       2,0 26,3
Сумська       0,6 10,1
Тернопільська       1,0 13,8
Харківська       5,5 53,3
Херсонська       0,9 12,3
Хмельницька       2,0 13,3
Черкаська       9,4 12,5
Чернівецька       1,5 51,3
Чернігівська       12,7 3,8
м.Київ       10,3 503,1
м.Севастополь       0,2 2,4

Джерело: [23]

Кількість об’єктів, які змінили форму власності - кількість об’єктів державної та комунальної власності, які вступили в процес реформування власності шляхом приватизації.

У 2012 р. від приватизації окремого індивідуально визначеного майна (обладнання, автомобілів тощо) 86 підприємств, про що укладено 161 нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу, повинно надійти грошових коштів на суму 9,1 млн. грн.

Отже, як бачимо, що останніми роками частка фінансових надходжень від приватизації у ВВП збільшується, також збільшується відповідний показник по промисловості в Україні, це пояснюється тим, що зараз спостерігається хвиля приватизації великих промислових підприємств, які в свою чергу виробляються великі обсяги продукції, що спричиняє збільшення обсягів виробництва від підприємств, які змінили форму власності у промисловості, до ВВП країни.

У галузі сільського господарства спостерігається значне збільшення частки особистих підсобних господарств у структурі форм власності. Так їх частка серед загальної кількості підприємств сільського господарства становить 57,4%. Цікавим є той факт, що порівняно із незначною чисельністю працюючих в галузі заробітна платня працівників, які працюють на сільськогосподарських підприємствах державної та комунальної власності становить менше половини зарплатні таких працівників, які зайняті у промисловості. Водночас середня продуктивність аграрного виробництва минулого року становила 28%.

Вивчення матеріалів про діяльність на біржовому та позабіржовому фондовому ринку за 1992-2012 рр. свідчить, що акції роздержавлених об’єктів електроенергетики були найбільш ліквідними у докризовий період (до 1997 р.), що є підтвердженням зацікавленості у них вітчизняних та іноземних суб’єктів підприємницької діяльності. Ситуація у сфері приватизації підприємств енергетичної галузі України характеризується таким чином: передача прав власності вже відбулася у 15-ти енергорозподіляючих компаніях. Так, “Прикарпаттяобленерго” – приватизовано на 68%, “Чернигівобленерго” – 61,4%, “Сумиобленерго” – 73%, “Луганськобленерго” – 65%, “Одесаобленерго” – 67%, “Західенерго” – 50%, “Полтаваобленерго” – 71,2%. Вісім обленерго приватизовано більш ніж на 25%.

Отже, український бізнес зараз більше цікавиться великими промисловими, стратегічними або монопольними об'єктами. Найпривабливіші державні активи – Укртелеком, Укрзалізниця, Одеський припортовий завод, підприємства військово-промислового комплексу, морські та річкові порти. Українські підприємці також з нетерпінням очікують приватизації електроенергетики, яку частково розпродали на початку 2000-х. Однак решту генерувальних і розподільних потужностей держава вважає за краще поки що не віддавати в руки приватних інвесторів. Суперечки навколо особливостей продажу Укртелекому безуспішно ведуться вже кілька років, а про приватизацію військово-промислового комплексу чи залізниць держава наразі навіть не згадує.

 


 


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 125 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Розділ 1. Сутність категорії «державна власність» та особливості управління державною власністю | Управління державною власністю | Список використаної літератури | Предмет і завдання курсу | Поняття національної та літературної мови | Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. | Мовні норми | Види мовних норм | Поняття про державну мову. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. | Поняття культури мови й культури мовлення |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Розділ 2. Основні сучасні тенденції у відносинах власності| Висновки

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)